Теорія гри

Серед теорій виникнення мистецтва, мабуть, найвідомішою є теорія гри. Її зазвичай пов'язують з ім'ям Фрідріха Шиллера, але в тій чи іншій мірі аналогічної позиції дотримувалися Г. Спенсер, К. Бюхер, В. Фріче та ін.

Щоб існувати, людині доводиться вести постійну боротьбу з природою, трудитися. Це вимушений процес: не будеш трудитися - помреш з голоду, загинеш. Це гнітило людину. Справжню радість вона отримувала тоді, коли могла не працювати, відчути незалежність від природи. Тут-то потреба вільно проявити себе, надлишок сил знаходили вихід у грі. Професор Геттінгенського університету Макс Ферворн додає такий мотив: гра - повторення заради задоволення тієї робочої операції, яка щойно вдало вийшла; але і в цьому випадку гра безцільна. Саме в грі, на думку прихильників розглядуваної теорії, людина могла вільно розпоряджатися своєю енергією, проявляти свою сутність, набувати такі необхідні їй насолоду і відчуття свободи. Мистецтво і є різновид гри. Навіть коли в ньому відтворюється виробничий процес - полювання або рибна ловля, - це не справжня робота, а її полегшене повторення, яке не викликає зусиль, не має практичної мети. У веселій грі - мистецтві - люди позбавляються від турбот і негараздів. Вона корисна також і фізіологічно: у грі витрачається надлишок сили і в той же час набуваються хороший фізичний розвиток, спритність і сміливість. Але це побічні продукти мистецтва гри. Головне в ньому те, що воно виникає заради чистого, чи не затьмареного помислами про хліб насущний задоволення.

Безумовно, в цій теорії, як кажуть, «щось є». Ігровий момент дуже важливий у мистецтвах видовищних, та й в образотворчому або словесному він явно виявляється. В. І. Ленін у «Філософських зошитах» виписав думку Л. Фейєрбаха: «Мистецтво не потребує визнання його творів за дійсність». Воно - відтворення реальності, причому імітаційне, як у грі. Супутнє цьому зняття несприятливості середовища, переживань, роздумів і т. п. також аналогічно ігровому.

І все ж зводити мистецтво до гри або перебільшувати ігровий момент в ньому жодною мірою не можна. Мистецтво, навіть якщо говорити в узагальненій формі, здійснює важливу соціальну функцію; ігровий елемент у ньому не є визначальним, він грає другорядну, підпорядковану роль. Що стосується походження мистецтва, то теорія гри зовсім його не пояснює.

Г. Спенсер пише, що нижчі тварини не грають, а ось вищі - так, оскільки вони краще харчуються, мають надлишок енергії, який потребує витрачання. Дійсно, гра характерна не тільки для людей, а й для інших живих істот. Але все-таки як гра мавпи перетворюється на танець або пісню людини? Цього Г. Спенсер і вчені, які розділяють його точку зору, не могли пояснити.

Прихильники даної теорії вважали, що як гра - явище біологічне, притаманне всім вищим тваринам, - так і мистецтво являють собою один з природних проявів. Навіть К. Бюхер, який багато зробив для доведення трудового походження мистецтва, вважав гру старше праці, а звідси і мистецтво - старше виробництва корисних предметів.

Розглядати причини виникнення мистецтва поза його соціальною природою - справа абсолютно марна. Теорія гри, по суті, невірно характеризує життя людей первісного суспільства. Вони постають безтурботними, спраглими задоволень дітьми природи, для яких праця - прокляття, а природний і бажаний стан - неробство, розвага, гра. Тим часом всі спостереження за народами, близькими за рівнем розвитку до людей кам'яного віку, всі археологічні дані свідчать про величезну працьовитість наших предків. Праця не тільки давала можливість прогодуватися, а й була основною сферою прояву людських «сутнісних сил» (К. Маркс), високо цінувалася суспільством. Людина, погано працююча або що не володіє належним умінням, незмінно суспільством відштовхувалася.