4. Структура органів доходів і зборів в Україні в сфері митної справи.

   Департамент митної справи	347
   Управління організації митного контролю та оформлення	84
   Відділ митного контролю транспортних засобів і товарів громадян	7
   Відділ організації роботи митних посередників	7
   Відділ організації митного оформлення	7
   Відділ спеціальних митних процедур	7
   Відділ забезпечення функціонування пунктів пропуску та зон митного контролю	7
   Відділ застосування митних режимів	7
   Відділ декларування товарів	7
   Відділ контролю за переміщенням товарів	9
   Відділ організації митного контролю в пунктах пропуску	11
   Відділ нетарифного регулювання	7
   Відділ захисту прав інтелектуальної власності та експортного контролю	6
   Управління митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД	71
   Відділ контролю класифікації товарів	7
   Відділ попередніх рішень та класифікаційної роботи	7
   Відділ ведення Української класифікації товарів ЗЕД	11
   Відділ організації контролю за визначенням митної вартості	7
   Відділ аналізу і контролю митної вартості	6
   Відділ забезпечення ціновою інформацією з питань митної вартості	5
   Відділ митно-тарифного регулювання	6
   Відділ походження товарів	5
   Відділ ведення митного тарифу України	5
   Відділ контролю за оформленням енергоносіїв	10
   Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями	121
   Відділ оперативного реагування та боротьби з контрабандою	13
   Відділ моніторингу та контролю за дотриманням митного законодавства	23
   Відділ Національний вузол зв’язку	5
   Відділ планування та координації роботи	10
   Міжрегіональний відділ “Схід”	11
   Міжрегіональний відділ “Південь”	11
   Міжрегіональний відділ “Захід”	11
   Міжрегіональний відділ “Центр”	11
   Відділ провадження у справах про порушення митних правил	10
   Відділ взаємної адміністративної допомоги	14
   Управління кадрової роботи	30
   Відділ кадрового забезпечення Департаменту	5
   Відділ кадрового забезпечення митниць	10
   Відділ організаційно-контрольної роботи	7
   Відділ організації професійної підготовки	6
   Управління аналізу ризиків та аналітичної роботи	39
   Відділ координації та розвитку системи управління ризиками	8
   Відділ розробки профілів ризику	11
   Відділ аналітичної роботи у сфері ЗЕД	18

5. Сутність та класифікація інструментів нетарифного регулювання зед

Інструменти нетарифного регулювання ЗЕД - це комплекс важелів обмежувально- заборонного характеру, що застосовується з метою захисту вітчизняного виробника від жорсткої конкуренції іноз. товарів та вітчизн. споживача - від недоброякісної продукції, для проведення ефективної протекціоністської політики в інтересах власної економіки.

Мета нетарифного регулювання полягає у покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні, а головне - в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища і національній безпеці.

Особливістю нетарифних інструментів є те, що вони:

• застосовуються, як правило, органами державної влади країни;

• використовуються для регулювання зовнішньої торгівлі невеликої групи товарів;

• діють протягом обмеженого терміну;

• призначені для збалансування національного ринку;

• мають автономний характер, тобто не пов’язані з міжнародними зобов’язаннями країни.

Найпоширенішою сьогодні є класифікація нетарифних обмежень, розроблена Секретаріатом ГАТТ. Вона передбачає п’ять груп заходів:

• участь держави у зовнішньоторговельних заходах (субсидування виробництва і експорту товарів, система державних закупівель товарів, державна торгівля у країнах з ринковою економікою);

• митна, адміністративна імпортна формальність (антидемпінгове мито, методи оцінки митної вартості товарів, митна і консульська формальність, товаросупровідні документи, товарна класифікація тарифів);

• стандарти й вимоги, пов’язані з охороною здоров’я, промисловістю і технікою безпеки (зокрема, промислові стандарти, вимоги до упаковки і маркування товарів, санітарно-ветеринарні норми);

• кількісні обмеження імпорту і експорту;

• обмеження, закладені в механізмі платежів (ковзні збори, імпортні депозити, прикордонний податковий режим).

Цю класифікацію широко застосовують у міжнародних організацій, а також під час міжнародних торгових переговорів.

6. Мито, його функції, класифікація.

Мито — це непрямий податок, який стягується з товарів, що ввозяться у країну або вивозяться з неї. Цей податок вкл. в ціну продажу, а тому оплачується споживачем товарів.

Мито виконує такі функції:

• фіскальну, оскільки мито є джерелом наповнення державного бюджету;

• протекціоністську (захисну) при імпорті, оскільки за його допомогою держава захищає вітчизняних виробників від небажаної іноземної конкуренції;

• стимулюючу, створюючи передумови для збільшення експорту;

• регулятивну, формуючи раціональну структуру імпорту та експорту;

• статистичну, оскільки забезпечує достовірний облік і держ. контроль за переміщенням товарів, ТЗ та інших вантажів через МКУ. Іноді держава може використовувати мито як важіль тиску на конкурентів для того, щоб примусити їх піти на певні поступки.

Оскільки мито стягують з різною метою, його можна класифік. за різними ознаками.

За цілями стягнення:

• фіскальні, основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;

• протекціоністські встанов. для захисту нац. промисловості від більш конкурентоспром. іноз. продукції. Їхнє тривале застос. може призвести до застою у в-ві, бо через відсутність іноз. конкуренції знижується прагнення до збіл. продуктивності праці і технічн. розвитку.

• високі імпортні мита при встановленні монопольних цін на внутр. ринку можуть мати експансіоністський характер, тому що вони сприяють демпінгові й експортові капіталу.

За об’єктом обкладення:

• ввізними або імпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску товарів з митних складів, розташованих всередині країни. Це найпоширеніший вид мита;

• вивізними або експортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон. Їх роль полягає у зменшенні обсягу експорту певних товарів або у штучному підвищенні їх ціни;

• транзитними, що стягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни. воно встановл. лише для покриття затрат, пов'язаних з контролем транзиту іноз. вантажів.

Залежно від способу нарахування:

• адвалерне мито нарах. у % до митної вартості оподатковуваних товарів. Тут можливі зловживання в частині її заниження з метою зменшення суми мита, що підлягає сплаті;

• специфічне мито нарах. у встановленому грошовому розмірі на одиницю оподатковуваних товарів. Це мито унеможливлює маневрування митною вартістю;

• комбіноване мито вкл. адвалерні та специфічні особливості митного оподаткування.

За характером походження: *автономне - встановлюється постановою державної влади певної країни незалежно від багато- або двосторонніх договорів;

*конвенційне (договірне) — це ставки мита, що встановлюються у процесі переговорів. Вони не можуть бути підвищені державною владою в односторонньому порядку.

Залежно від призначення:

• Спеціальне мито встановлюється на більш високому рівні порівняно із звичайними в якості захисного заходу внутрішнього ринку країни від надлишкового імпорту.

• Антидемпінгове - захист внутр ринку країн від ввезення товарів по демпінговим цінам.

• Компенсаційне мито стягується понад звичайного ввізного мита. Воно застос. з метою пониження конкурентоспром. іноз. товарів, виготовлених за доп. субсидії на внутр. ринку.

На певний обмежений період може вводитися сезонне мито. Воно дозволяє ввезення з-за кордону с/г товарів до моменту дозрівання на певній території врожаю.

Відповідно до МКУ в Україні застосовуються такі види мита як ввізне, вивізне, сезонне, а також особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.