5.Динаміка чисельності та статево-вікова структура населення України, регіональні особливості формування.

Чисельність населення України постійно змінюється. Протягом тривалого періоду вона зростала. Однак під впливом зниження народжуваності, збільшення смертності, переходу позитивного сальдо міграції у негативне темпи зростання чисельності населення з початку 1960-х р. неухильно сповільнювалися, а в 1991 р. вперше загальна чисельність померлих перевищила чисельність народжених. Лише завдяки перевищенню сальдо міграції над природним скороченням кількість населення продовжувала зростати: на початку 1993 р. вона досягла максимуму — 52,2 млн. осіб. У подальші роки спостерігалося її постійне скорочення. На 1 січня 2008 р. загальна чисельність наявного населення України становила близько 46,4 млн. чол. Таким чином, починаючи з 1993 р. чисельність населення України зменшилася приблизно на 6 млн. осіб, або більше ніж на 11,2 %. За темпами скорочення населення наша країна займає одне з перших місць у світі. Такий характер динаміки чисельності населення призводить до погіршення його статево-вікової структури (постаріння), режиму відтворення, забезпеченості господарства трудовими ресурсами, зростання демографічного навантаження, зникнення населених пунктів тощо.

Вікова структура населення. Показники старіння населення України з кожним роком продовжують зростати. Якщо з початку 1960-х років населення України характеризувалося як таке, що перебуває на порозі старості (частка осіб у віці 65 років і старших становила 7 %) . Якщо у 1959 р. частка осіб старших за працездатний вік становила в Україні 13,5 %, то в 2007 р. — майже чверть усього населення. Частка працездатного населення в його загальній структурі поки що не зазнала значних змін (приблизно 60 %). Такі тенденції на тлі низької народжуваності у недалекому майбутньому можуть призвести до значного зростання демографічного навантаження та його негативних соціально-економічних наслідків. Сер.трив життя – 71 р(жінки-76,чол.-66)

7.Водні ресурси України, їх значення та регіональні проблеми раціонального використання.

Воді ресурси України є одним з основних видів природних ресурсів. Вони забезпечують потреби виробничого і побутового водопостачання, енергетичної галузі, використовуються як шляхи водного транспорту, тому відіграють велику роль у розвитку всього господарства та у життєдіяльності населення країни. Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є недостатнім. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з яких 90 % припадає на малі річки. Водосховища Дніпровського каскаду обсягом 18,7 км³ забезпечують більше половини обсягів водоспоживання. На території України налічується 28 тис. ставків, побудовано сім великих магістральних каналів загальною довжиною 1192 км, 10 великих водогонів, якими в маловодні райони щороку подається понад 22 млрд. м³ води. Питні підземні води, за прогнозами, становлять 20,9 млрд. м³. Для потреб населення пробурено 110 тис. свердловин, які щороку постачають майже 5 млрд. м³ підземних вод. Споруджено 25 великих зрошувальних систем, понад 2000 км захисних дамб з дренажними системами та насосними станціями, які забезпечують захист території площею близько

1 млн. га. Доступними для широкого використання й найбагатшими на запаси водних ресурсів в Україні є річки Дніпро, Десна, Дунай, Південний Буг, Дністер. Найгірше забезпечені водними ресурсами райони Донбасу та Криворіжжя, АР Крим, а найкраще — північні і західні області країни.