- •Предмет і завдання педагогічної психології.
- •2.Зв'язок педагогічної психології з іншими науками.
- •3. Методи педагогічної психології
- •5. Поняття про психічний розвиток
- •Показники психічного розвитку
- •6. Умови психічного розвитку.
- •7. Взаємозвязок навчання, виховання і розвитку.
- •8. Рушійні сили психічного розвитку.
- •9. Основні закономірності розвитку.
- •10. Сутність та завдання психології виховання.
- •11. Показники та критерії вихованості особистості.
- •12. Провідні фактори формування особистості.
- •13. Формування особистості в процесі виховання.
- •14. Вікові аспекти виховання
- •16. Процес учіння.
- •Форми і види учіння
- •17. Структура учбової діяльності.
- •18. Мотивація учіння.
- •19. Учіння та розвиток.
- •21. Психологічні фактори успішності учіння.
- •22. Загальна характеристика процесу навчання.
- •2. Функції процесу навчання
- •Розвиваюча функція
- •Виховна функція
- •23. Психологічний аналіз управління учбовою діяльністю.
- •Механізм зворотного зв'язку
- •24. Навчальні впливи.
- •25. Типи навчання.
- •26. Компютеризація
- •27. Метод навчання і його складові.
- •28. Особливості психологічної діяльності вчителя.
- •29. Вимоги до особистості вчителя.
- •30. Особливості спілкування в системі «вчитель-учень»
10. Сутність та завдання психології виховання.
Виховання складає важливу функцію суспільства. Виховання становить головну внутрішню сутність навчання і ґрунтується на трьох складових: діяльності, спілкуванні, взаєминах.
Однозначного підходу до виховання сьогодні немає ні у вітчизняній науці, ні у практиці. Дослідників цікавить вирішення таких завдань.
Можливість активного і цілеспрямованого формування особистості. Тут найбільш чітко розрізняються погляди вчених на суть особистості, і перш за все, співвідношення соціального і біологічного в становленні особистості і її розвитку.
Закономірності і механізми формування моральної сфери особистості, можливості, умови і механізми активного впливу на цей процес.
Принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. В цьому плані особливе значення надається положенню психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності.
Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які забезпечують найбільш широкі можливості психологічної перебудови особистості.
Предметом психології виховання є вивчення психологічних закономірностей формування свідомості людини як особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.
Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного "проектування" підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах.
Розкриваючи закономірності психічної діяльності учнів в умовах виховного впливу, психологічні основи самовиховання школярів, психологія виховання вивчає механізми цих впливів на формування рис особистості.
Виховання це процес, метою якого є ознайомлення дитини з правилами поведінки в соціумі і сприяння формуванню в дитини бажаних особистісних характеристик.
Виховання має 2 форми: стихійну, організовану.
Універсальним механізмом формування особистості є наслідування.
Рушійні сили і джерела виховання.
Вирішальну роль в питанні про рушійні сили та джерела розвитку відіграють концепції соціогенетична, та біогенетична концепції розвитку. Обидві концепції ігнорують власну схильність дитини і визнають за дитиною лише функцію пристосування до того, що назначила природа, або те що вимагає середовище. У вітчизняній психологічній науці розглядається діалектична єдність біологічного і соціального як детермінант розвитку особистості. При цьому соціальному факторові надається перевага. Серед соціальних умов у формуванні особистості особливу роль відіграє включеність дитини у дитячий колектив. Особистість дитини розвивається у колективі і через колектив. Саме у дитячому колективі реалізується потреба спілкування з ровесниками, відбувається самоствердження і самореалізація особистості.
