10. Сутність та завдання психології виховання.

Виховання складає важливу функцію суспільства. Виховання становить головну внутрішню сутність навчання і ґрунтується на трьох складових: діяльності, спілкуванні, взаєминах.

Однозначного підходу до виховання сьогодні немає ні у вітчизняній науці, ні у практиці. Дослідників цікавить вирішення таких завдань.

1. Можливість активного і цілеспрямованого формування особистості. Тут найбільш чітко розрізняються погляди вчених на суть особистості, і перш за все, співвідношення соціального і біологічного в становленні особистості і її розвитку.

2. Закономірності і механізми формування моральної сфери особистості, можливості, умови і механізми активного впливу на цей процес.

3. Принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. В цьому плані особливе значення надається положенню психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності.

4. Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які забезпечують найбільш широкі можливості психологічної перебудови особистості.

Предметом психології виховання є вивчення психологічних закономірностей формування свідомості людини як особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.

Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного "проектування" підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах.

Розкриваючи закономірності психічної діяльності учнів в умовах виховного впливу, психологічні основи самовиховання школярів, психологія виховання вивчає механізми цих впливів на формування рис особистості.

Виховання це процес, метою якого є ознайомлення дитини з правилами поведінки в соціумі і сприяння формуванню в дитини бажаних особистісних характеристик.

Виховання має 2 форми: стихійну, організовану.

Універсальним механізмом формування особистості є наслідування.

Рушійні сили і джерела виховання.

Вирішальну роль в питанні про рушійні сили та джерела розвитку відіграють концепції соціогенетична, та біогенетична концепції розвитку. Обидві концепції ігнорують власну схильність дитини і визнають за дитиною лише функцію пристосування до того, що назначила природа, або те що вимагає середовище. У вітчизняній психологічній науці розглядається діалектична єдність біологічного і соціального як детермінант розвитку особистості. При цьому соціальному факторові надається перевага. Серед соціальних умов у формуванні особистості особливу роль відіграє включеність дитини у дитячий колектив. Особистість дитини розвивається у колективі і через колектив. Саме у дитячому колективі реалізується потреба спілкування з ровесниками, відбувається самоствердження і самореалізація особистості.