18. Мотивація учіння.

Уявлення про мотивацію учіння

Люба діяльність здійснюється під впливом певних спонукань, які є рушійною силою активності її суб’єкта. Їх сукупність утворює мотиваційну сферу діяльності. Не є виключенням і учбова діяльність. До її мотиваційної сфери входять потреби, інтереси, переконання, ідеали, уявлення учня про себе, ціннісні орієнтації тощо.. Сформованість мотиваційної сфери є необхідною передумовою успіху учбової діяльності, тому її розвиток потребує цілеспрямованого педагогічного впливу. Учбова мотивація визначається рядом специфічних для учбової діяльності факторів: самою освітньою системою, освітнім закладом; організацією навчального процесу; суб’єктивними особливостями тих, хто навчається (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, рівень домагань, самооцінка, взаємодія з іншими тощо); суб’єктивними особливостями педагога, насамперед системою його ставлень до учня, до своєї справи; специфікою навчального предмету.  Специфіка учбової мотивації та особливості її формування

Учбова мотивація, як і люба інша, є системним, ієрархічно структурованим утворенням, і характеризується спрямованістю, стійкістю та динамічністю.  Учбова мотивація грунтується на потребі – психічному стані, що характеризується пізнавальною активністю дитини, її готовністю до засвоєння знань. Емоційне переживання пізнавальної потреби та її задоволення є інтересом. Інтерес, по А.К. Марковій, може бути широким, планованим, результативним, процесуально-змістовним, учбово-пізнавальним і перетворюючим (вищий рівень).  У чисельних дослідженнях обгрунтовується необхідність створення спеціальних умов виникнення і розвитку в дитини інтересу до учіння, до вчителя. На основі системного аналізу виділено основні умови, що сприяють розв’язанню цієї задачі.  Різні види інтересу можна співвіднести з певними мотиваційними орієнтаціями. Виділяють (О.І. Савонько, Н.М. Сімонова) чотири мотиваційні установки (на процес, на результат, на оцінку вчителя та на “уникнення неприємностей”), які разом з іншими компонентами учбової мотивації визначають спрямованість, зміст та результати учбової діяльності. Встановлено, що ефективність учіння насамперед пов’язана з орієнтаціями особистості на процес та результат, значно в меншій мірі з орієнтацією на оцінку вчителя, і майже зовсім не залежить від орієнтації на “уникнення неприємностей”. Таким чином, учбова діяльність мотивується в першу чергу внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба особистості “зустрічається” з предметом діяльності – виробленням узагальненого способу дії – і “опредмечується” в ньому, а також рядом зовнішніх мотивів, таких як самоствердження, престиж, обов’язок, необхідність, досягнення та ін.. Істотно, хоч далеко неоднозначно на ефективність учіння впливає потреба у спілкуванні та домінуванні. Мотиви учбової діяльності розрізняють за своїми змістовними та динамічними характеристиками. До змістовних характеристик мотивів відносять наявність або відсутність особистісного смислу учіння, коли мотив не просто виконує спонукальну функцію, а й має особистісне значення, виражає внутрішнє ставлення до учіння. В останньому випадку мотив вважається “смислотвірним”. Дієвість такого мотиву виявляється в його реальному впливі на наявний процес учіння (у порівнянні з недієвим мотивом); самостійність – у особливостях виникнення і функціонування мотиву (він можу бути внутрішнім, виникати як результат самостійної роботи, або ж зовнішнім, появлятися внаслідок допомоги педагога); усвідомлення – в рівні рефлексивного ставлення учня до мотиву. Динамічніхарактеристики мотивів проявляються в їх силі, емоційній забарвленості (модальності) та тривалості. У формуванні мотиваційної сфери учіння слід враховувати емоційне ставлення учня до нього. Можна виділити три типи такого ставлення: негативне, нейтральне та позитивне. А.К. Маркова диференціює ще й останній тип ставлення, виходячи з особливостей включення учня в учбовий процес: а) позитивне, неявне, активне, яке свідчить про готовність включитися в учіння; б) позитивне, активне, пізнавальне; в) позитивне, активне, особистісно-пристрасне, яке свідчить про включення учня в учіння як суб’єкта спілкування, як особистості і члена суспільства. Важливим елементом мотиваційної сфери є цілі, які забезпечують реалізацію мотивів. Мотиви співвідносяться з учбовою діяльністю в цілому, а цілі відповідають окремим учбовим діям, забезпечують їх реальне виконання Встановлено (О.І. Савонько, З.М. Хізроєва) ряд психологічних детермінант стійкості учбової мотивації:  - залежність від вихідного типу мотиваційної структури (домінування процесуальної мотивації надає структурі більшої стійкості;  - найбільш стійкою є така структура, в якій процесуальна і результативна мотиваційні орієнтації займають відповідно перше і друге місце);  - особистісна значущість предметного змісту діяльності;  - вид учбового завдання.  Сказане свідчить про надзвичайну складність учбової мотивації як психологічного феномену. Як наслідок, управління процесом формуванням мотивації в учбовому процесі вимагає врахування її структурної організації, динамічності, залежності від вікових особливостей та можливостей.