1. Предмет і завдання педагогічної психології.

Педагогічна психологія — це галузь психологічної науки, що вивчає психологічні закономірності навчання і виховання. Вона досліджує загальні питання психології оволодіння знаннями, уміннями і навичкам» в школі, керування процесом навчання (діяльністю вчителя) і учіння (діяльністю учня), формування пізнавальних процесів, встановлює надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, за яких у процесі навчання такий розвиток забезпечується; вивчає закономірності формування у школярів активного самостійного і творчого мислення, вивчає доступність навчального матеріалу та ефективність різних методів навчання, розробляє психологічні вимоги до підручників та навчальних посібників, засобів унаочнення і технічних засобів навчання. Крім того, педагогічна психологія вивчає питання, пов'язані з індивідуальними відмінностями в засвоєнні знань та індивідуальним підходом до учнів у процесі навчання. Педагогічна психологія вивчає також процес формування особистості учня, загальні закономірності та індивідуальні відмінності, вплив різних виховних заходів на її розвиток, досліджує взаємозв'язок відношень між учителем і учнями, між учнями в колективі та психологічні основи самовиховання, відхилення в поведінці учнів та їх причини. Предметом педагогічної психології є вивчення рушійних сил розвитку і рушійних сил активності особистості під впливом навчання і. виховання в процесі різних видів діяльності: дослідження закономірностей переходу від нижчих форм пізнавальної активності до вищих, самостійних творчих форм пізнання, а також формування емоційно-вольової сфери та індивідуально-типологічних особливостей підростаючої особистості під впливом навчально-виховних заходів. Педагогічна психологія — це наука, яка передбачає розробку педагогічних основ дальшого удосконалення процесу навчання і виховання учнів відповідно до здійснюваної перебудови змісту освіти, введення нових навчальних планів і програм, пошуків оптимальних методів навчання і виховання, що забезпечують максимальне врахування індивідуально-психологічних особливостей особистості, що формується. Свої завдання педагогічна психологія розв'язує у тісному взаємозв'язку з іншими науками про людину.. Педагогічна психологія тісно пов'язана з віковою психологією, яка вивчає вікову динаміку та онтогенез (індивідуальний розвиток) психічних процесів та психічних властивостей особистості, що розвивається. Педагогічна психологія розвивається у тісному зв'язку з загальною психологією, що досліджує структуру психічної діяльності людини, основні форми її прояву, розвитку та перебігу, вивчає становлення різноманітних властивостей людини та з'ясовує життєве значення психіки і допомагає на практиці нею оволодіти і цілеспрямовано формувати Взаємозв'язок педагогічної і загальної психології допомагає зрозуміти виникнення психіки як форми відображення дійсності, розкрити вплив навчання і виховання на психічний розвиток дітей різних вікових груп, залежність розвитку від методів, способів і прийомів навчального і виховного впливів.. Сьогодні педагогічна психологія не може досліджувати процес формування особистості без врахування досягнень і впливу кібернетики, введення комп'ютера в навчальний процес. Педагогічна психологія не може обійтись без даних і висновків цих наук, оскільки формування підростаючої особистості визначається використанням таких методів навчання і виховання, які відображають рівень соціального і технічного розвитку суспільства. Оскільки розвиток людини є цілісний процес, який виявляється у анатомо-фізіологічній, соціальній і психічній формах, то формування підростаючої особистості в навчанні і вихованні не може не враховувати рівня функціонування нервової системи, її анатомічних та фізіологічних особливостей. Тому педагогічна психологія синтезує знання вікової анатомії і фізіології, з педіатрії, психоневрології, фізіології вищої нервової діяльності, зокрема з дослідженням індивідуально-типологічних відмінностей у властивостях нервових процесів. Останнє є передумовою адекватної чи неадекватної реакції дитячого організму на застосування певних методів і форм навчання і виховання. Виховується дитяча особистість у колективі одноліток, в малих групах (сім'я, клас, спортивна команда, гурток), тому для педагогічної психології все більшого значення набуває її зв'язок з соціологією і соціальною психологією. Дошкільник, молодший школяр, підліток і юнак у всіх видах діяльності формується як особистість, тільки включаючись у життя таких груп, колективів, у суспільні і особистісні стосунки, виконуючи в них певні ролі і функції. Дані і висновки соціальної психології потрібні для з'ясування соціалізації людського індивіда як носія певних суспільних відносин на всіх стадіях його виховання і навчання. З'ясовуючи індивідуально-типологічні особливості становлення підростаючої особистості в умовах навчально-виховних впливів, педагогічна психологія використовує дані диференціальної психології та дефектології, що вивчають особливості психічного розвитку дітей з відхиленням в діяльності окремих аналізаторів чи центральної нервової системи в цілому. Надбання психологічної науки, в тому числі педагогічної психології як її галузі, потрібні для ряду інших наук (філософія, генетика, фізіологія, мистецтво, мовознавство і літературознавство, археологія та ін.). Не випадково, обґрунтовуючи походження людської свідомості і самосвідомості, оволодіння знаннями, розвиток форм людського мислення, філософи використовують не лише результати спостережень за розумовим розвитком дітей, а й наслідки цілеспрямованого керування цим розвитком в умовах навчання і виховання.. Виходячи з провідних положень загальної психології, педагогічна психологія їх збагачує, доповнює, конкретизує. Спираючись на дані вікової психології, педагогічна психологія дістає можливість у виборі методів навчання і виховання, підходити генетично з урахуванням можливостей віку. Наукова розробка мети навчання і виховання, її змісту, методів, всієї технології цих процесів не може обійтись без знання і урахування вікових і індивідуальних особливостей