23.Право власності на землю та право користування земельними ресурсами

Право користування землею є похідним від права власності на землю. При передачі земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей власника ділянки до землекористувача.

Право користування може бути постійним (без заздалегідь встановленого терміну) і тимчасовим (на визначений термін) за попереднім Земельним кодексом.

Земельний кодекс України передбачає право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває у державній та комунальній власності, без встановленого терміну, і право оренди земельної ділянки, як заснованого на договорі платного користування на визначений термін.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Земельне законодавство закріплює права та обов'язки землекористувачів. Так, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

— самостійно господарювати на землі;

— власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

— використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

— на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

— споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі та споруди.

Землекористувачі зобов'язані:

— забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

— дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

— своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

— не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

Земельне законодавство України допускає і право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою — право земельного сервітуту.

Земельні сервітути можуть бути постійними і на певний термін. Вони встановлюються за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі за наявним шляхом; право прогону худоби за наявним шляхом; Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи.

Статтею 61 ЗКУ встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж рік, навколо водойм і на островах.

24. Ведення державних кадастрів природних ресурсів як функція управління.

Ведення Державного земельного кадастру

У 2011 році прийнято Закон України «Про Державний земельний  кадастр», яким визначено, що Державний земельний  кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі,  розташовані  в  межах  державного кордону  України, їх  цільове   призначення,  обмеження в їх використанні, а також дані про кількісну і якісну  характеристику земель,   їх   оцінку, про  розподіл  земель  між  власниками  і користувачами. Вказаним законом разом із Земельним кодексом України визначені основні засади, терміни, мета та принципи ведення Державного земельного кадастру.

Об'єктами Державного земельного кадастру визначено:

*землі в межах державного кордону України;

*землі в  межах  території адміністративно-територіальних одиниць;

*обмеження у використанні земель;

*земельна ділянка.

Систему   органів,   що   здійснюють   ведення  Державного земельного кадастру,  становить центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.  Держателем  Державного  земельного  кадастру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. 

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і здійснює заходи  із створення  та супроводження програмного забезпечення Державного земельного  кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та  захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі. 

Територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держземагентство України) є Головне управління Держкомзему у Донецькій області та його структурні підрозділи у містах і районах області. У складі головного управління сформовано Управління державного земельного кадастру.

Ведення Державного земельного кадастру – одна з специфічних функцій, яка притаманна саме органам земельних ресурсів. Складові частини Державного земельного кадастру та заходи, що здійснюються в рамках його ведення наведені схемі.

Закон України «Про Державний земельний кадастр»

        Ведення робіт за даними напрямками створює інформаційну базу для ведення кадастрів інших природних ресурсів (водного, лісового), дає можливість забезпечити необхідними даними органи державної влади та місцевого самоврядування, гарантувати права фізичних та юридичних осіб на землю, відслідкувати динаміку земельного фонду по адмінистративно-територіальним одиницям та по області в цілому.  

На даний час серед головних завдань при веденні державного земельного кадастру є облік земель та державна реєстрація земельних ділянок та правовстановлюючих документів.