33)Страхові послуги щодо захисту будівель фізичних осіб

За умовами договору страхування будівель страхувальниками можуть бути фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах (придбані у кредит, отримані за договором оренди, лізингу або ті, що знаходяться у заставі). Якщо укладається договір страхування будівель, то рухоме майно не підлягає страхуванню. Страхувальник може застрахувати:

• усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

• окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

• окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

• будівлі, побудову яких не закінчено.

Страхуються: житлові, садові й дачні будинки, додатково господарські та зовнішні будівлі, зведені на постійному місці, тощо. Договір страхування будівель укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника у більшості випадків строком на 1 рік. Також може укладатися договір на кілька місяців чи на більший строк. При укладенні договору страхування будівель насамперед:

• з'ясовують факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

• вивчають, які природні катаклізми (обвал, повені, інші стихійні лиха) можуть відбутися на території, де знаходиться будівля чи оголошено про їх загрозу;

• оглядають будівлі у присутності страхувальника;

• здійснюють страхову оцінку будівель для визначення розміру страхової суми.

За домовленістю страхувальника зі страховиком страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, і не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхової оцінки).

У страховій практиці застосовують такі варіанти визначення страхової оцінки будівель [14, с. 359]:

• страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення або поновлення договору;

• страховою оцінкою є відповідна ринкова ціна в цьому регіоні.

Страхові платежі визначаються з урахуванням розміру страхової суми, строку страхування, ступеня ризику та інших чинників з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян" № 1122 від 17 вересня 1996 р За договором страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страхової компанії. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, тобто пожежі, стихійні лиха, незаконні дії третіх осіб, аварії; часткова — може обмежуватися лише кількома або конкретним ризиком. Договір страхування будівель набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено цим договором. Такий порядок набуття чинності стосується й додаткових договорів, укладених у зв'язку із збільшенням страхової суми (наприклад, у зв'язку з прибудовою). Додатковий договір укладається на строк, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель. У разі укладання договору на новий строк до закінчення дії попереднього договору він набирає чинності з наступного дня після закінчення дії попереднього договору.

34) Страхові послуги щодо захисту домашнього майна громадян

Домашнє майно (меблі, побутова техніка, килимові вироби, одяг, книги, предмети домашнього вжитку) громадян також можна страхувати. Воно має належати за правом приватної власності страхувальнику та членам його родини. Якщо домашнє майно перебуває в аварійних або дуже старих будівлях, то страхова компанія не приймає його на страхування. Дія договору страхування домашнього майна є обмеженою у просторі місцем страхування. Тобто охоплене страховим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за визначеною в договорі страхування адресою — за місцем проживання страхувальника або розташуванням будинку. Якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору страхування припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування. На страхування може прийматися все домашнє майно або окремі групи предметів (наприклад, меблі, теле-, відеоапаратура), або окремі предмети (лише телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, унікальні та антикварні речі тощо) у більшості випадків страхується за спеціальним договором.

Найчастіше страховими випадками за цим договором страхування вважаються:

• стихійне лихо;

• пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень;

• викрадення або незаконні дії третіх осіб.

Залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків. У практиці досить часто страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику — тобто страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, що не перевищує страхову суму. При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

• вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;

• у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третіх осіб повідомити відповідні органи;

• повідомити страховика про настання страхового випадку та подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;

• зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та представити їх при складанні страхового акта.

За умовами договору страхування домашнього майна:

• розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;

• розмір збитку визначається окремо за кожним ризиком знищення або пошкодження домашнього майна. Знищеним домашнє майно вважається тоді, коли воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням. Пошкодженим вважається тоді, коли якість предмета погіршилася, але при цьому можливе його відновлення за допомогою ремонту та подальша експлуатація за призначенням.

Збиток при страхуванні домашнього майна визначається

у разі знищення майна — у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є);

у разі пошкодження майна — різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінення. Якщо майно підлягає ремонту, сума збитку визначатиметься вартістю ремонту;

у разі викрадення — це дійсна або первісна вартість майна.

Особливостями страхових послуг щодо захисту майна громадян є:

Переважно короткостроковий характер договорів страхування майна громадян: фізична особа може укладати договір страхування на строк до одного року чи на рік. Якщо договір укладається на строк більше року, то щорічно переглядаються розміри страхової оцінки та страхової суми.

Під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір страхування майна на строк, що залишився до кінця дії основного договору.

Страхові платежі можна сплачувати як у готівковій чи безготівковій формах, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків.

Страхувальниками можуть бути громадяни України, які проживають на території України, — власники майна, а також ті, які тимчасово користуються або розпоряджаються майном на законних підставах. Страхуванню підлягає як рухоме, так і нерухоме майно.

У більшості випадків не приймається на страхування таке майно:

• документи, грошові знаки, цінні папери, дорогоцінні метали;

• рукописи, бухгалтерські та ділові книги;

• технічні носії інформації;

• майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;

• будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха.

35)Суть та види страхових послуг у автотранспорті.

У сучасному динамічному суспільстві використовуються різні транспортні засоби, які є об'єктами підвищеної небезпеки і тому потребують захисту, зокрема, страхового. Страхування транспортних засобів від небезпек називають транспортним страхуванням. Залежно від виду шляху воно поділяється на: морське, річкове, наземне, повітряне, змішане. Страхування наземного автомобільного та водного (окрім окремих видів) транспорту здійснюється у добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов'язковій. Значний інтерес виявляють нині до страхових автотранспортних послуг.

Страхові автотранспортні послуги включають:

страхування корпусу машини (каско страхування);

страхування цивільної відповідальності власника транспорту у внутрішньому русі та в міжнародному автомобільному русі ("Зелена картка");

страхування вантажів (карго страхування). У більшості страхових компаній портфель автотранспортних ризиків займає від 40 до 80 % загального обсягу. Основні види шахрайства на ринку авто страхування — це завищення страхової суми із пред'явленням фіктивної довідки, страхування в кількох страхових компаніях, фіктивне викрадення, "аварія" вже ушкодженої машини. До страхових випадків належать:— пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин;незаконне заволодіння транспортним засобом (крадіжка), а також пошкодження або знищення його частин, що викликані незаконними діями третіх осіб у будь-якому місці знаходження транспортного засобу;пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу. До страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не проводиться при знищенні чи пошкодженні транспортного засобу внаслідок:умисних дій страхувальника, осіб, які користуються транспортним засобом на законних підставах;гниття, корозії та інших природних хімічних процесів матеріалів, що застосовуються у транспортному засобі;використання страхувальником транспортного засобу в незадовільному технічному стані;управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або перебуває у стані алкогольного сп'яніння тощо. Кожна страхова компанія визначає причини відмови у виплаті страхового відшкодування, що зазначаються у договорі й правилах з цього виду страхування. На страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений строк і не застрахований в інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків. Страхова компанія не приймає на страхування багаж, що перевозиться застрахованим транспортним засобом.

Не приймаються на каско страхування також транспортні засоби, що мають серйозні пошкодження і значну корозію за оцінкою страхової компанії.

Транспортний засіб може бути застрахований:на повну вартість: страхова сума дорівнює вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;на суму в частці від повної вартості (пропорційне страхування): страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки пропорційно відношенню страхової суми до повної вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;із застосуванням "системи першого ризику": повна виплата збитків у межах страхової суми, незалежно від того, яку частину від дійсної вартості складає страхова сума.

Дійсна вартість транспортного засобу може визначатись на підставі:рахунка-фактури заводу-виробника чи офіційного дилера;довідкових матеріалів для визначення ціни транспортних засобів;висновку експерта щодо вартості транспортного засобу на момент укладання договору.

При укладанні договору страхування страхувальник надає страховику:можливість оглянути об'єкт страхування (автотранспорт) у світлий час доби;усі необхідні дані про об'єкт страхування, за достовірність яких він несе відповідальність;інформацію про договори страхування автокаско, що укладені щодо цього об'єкта страхування з іншими страховими компаніями.

Розмір збитків визначається:

• у разі знищення чи незаконного заволодіння транспортним засобом розміром страхової суми;

• при пошкодженні транспортного засобу аварійним комісаром страхової компанії за обсягом необхідних відновлювальних робіт унаслідок страхового випадку;

• витратами на рятування транспортного засобу і приведення його у порядок у зв'язку з настанням страхового випадку.

Пошкоджені при страховому випадку частини, деталі до транспортного засобу, заміна яких має бути оплачена при відшкодуванні збитків, повинні бути передані страховику. Інакше дія договору страхування припиняється. Якщо у період дії договору страхування страхові випадки виникали неодноразово, то подальші виплати страхового відшкодування провадитимуться з розрахунку зменшеної страхової суми на розмір сум, що були раніше виплачені. Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право пред'явити позов до особи, яка винна у заподіянні збитків, відповідно до чинного законодавства.