40. Стилістична диференціація лексики сулм : критерії, загальна характеристика

Слово не тільки називає предмет, дію, ознаку, поняття, а й оцінює відповідне явище дійсності, сигналізує про нейтральне або ж підкреслено позитивне чи негативне ставлення до нього з боку мовця. Одже, крім номінативної, слово виконує також оцінно-експресивну фун-ю. Оцінки виражаються в усному і писемному мовленні за допомогою спеціально зібраних лексичних засобів, зорієнтованих на функціональні стилі мови.

Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації. Найяскравіше стилістична диференціація мовних засобів виявляється на рівні лексики. Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично маркована ("позначена"). 

Відмінності між стилями знаходять безпосереднє відображення у стилістичній диференціації лексики. Значній частині слів не властиве закріплення за якимось стилем. Вони утворюють розряд міжстильової лексики. Вона хар-ся нейтральністю експресивно-оцінних значень у всіх стилях.

Цьому розрядові протиставляється стилістично-забарвлена лексика, вживання якої становить одну з найважливіших ознак певного функц. стилю.

До цього розряду належить:

1.лексика усного мовлення > для неї характерне: використання слів з виразним експресивно-оцінним позитивним чи / негативним забарвленням: матінка; просторічна лексика: шарахнути – вдарити – вибухнути; електричка – електропоїзд; Експресивна розмовно- побутова лексика виконує важл.стиліст.роль у текстах худ.літ-ри, де вона служить засобом відтворення живого мовлення, а через них – хар-ки персонажів. Саме цей шар лексики включає найбільшу кількість позалітературних елементів (просторіччя, діалектизми тощо).

2. лексика писемного мовлення (книжна лексика - писемним мовленням послуговується офіційно-діловий, науковий, публіцистичний стилі.

а) лексика офійійно-ділового стилю має кілька різновидів: канцелярсько-діловий; державного управління; юридичний; дипломатичний. До найважл.ознак лексики цього стилю належать: точність, конкретність, лаконічність, вживання слів лише в прямому значенні, уніфікація спеціальної термінології. Лексика офіційно-ділового стилю вживається у різного типу ділових паперах.

б) лексика публіцистичного стилю > публіцистичний стиль розрахований на здійснення впливу на аудиторію. П.стиль поєднує ознаки наук.стилю і худ. Найбільшою мірою представлена суспільно-політ.лексика (демократія, гуманізм); лексика урочисто-піднесеного звучання (героїзм, вічний, доблесть); абстрактна лексика, лексика викривальної семантики (мракобіс, душитель).

в) лексика наукового стилю > цей стиль виконує, насамперед, інформативну фун-ю. Виділяється загальногалузева абстрактна лексика, яка властива усім галузям науки (тип, видозміна, розвиток тощо). Термінологічна лексика окремих галузей об’дн-ся у відносоно-замкнені підсистеми, яким властива однозначність, дефінітивність, відсутність експресивно-оцінних нашарувань.

г) лексика худож.стилю > осн.фун-я цього стилю – естетична, яка нашаровується на комунікативну. У цьому стилі найяскравіше виявл-ся лексичне багатство мови. Характерне: вживання слів у прям / переносному значеннях, використання усіх засобів виразності та образності + широкий вияв авторської індивід-ті. Специфіка худ.мовлення полягає в тому, що в мові худ.літ-ри використов-ся елементи усіх стилів, що дає підстави деяким мовознавцям не розглядати його як окремий функц.стиль.

Міжстильова лексика

Стилістично нейтральна лексика кількісно переважає у словниковому складі української мови. На фоні слів, що входять до її складу, інші лексичні одиниці виявляють певні емоційні відтінки і реалізуються у якомусь конкретному функціональному стилі. Ознака нейтральності безпосередньо пов”язана із загальновживаністю. Ядро загальновживаної лексики утворюють слова, що виступають назвами:

1.Явищ природи;

2.Рослин і тварин;

3.Осіб за родинною спорідненістю;

4.Осіб за професійною або службовою приналежністю;

5.Предметів побутового середовища;

6. Ознак;

7.Дій, процесів, станів;

8.Просторових і часових характеристик;

9.Кільксних відношень;

10.Одиниць ваги;

11.Службово-граматичних елементів.

Найважливішою ознакою міжстильової лексики є те, що вона зрозуміла для кожного носія мови.

Функціональні стилі мови не становлять замкнутих систем, між ними існує взаємодія, вони взаємно впливають один на одного. Між лексичними групами різних функціональних стилів сталі й чіткі межі відсутні. Лексика розмовного стилю нерідко переходить до розряду загальновживаної (слово батько належало раніше до розмовного стилю й означало «соціальний і духовний лідер», згодом воно стало загальновживаним), а інколи навіть до термінологічної (розмовне слово суржикперебуває на стадії переходу до термінологічної системи мовознавства). Лексика наукового стилю може зазнавати детермінологізації і ставати загальновживаною. Так, деякі терміни, пов’язані з економікою, банківською справою, фінансами (бартер, бізнес, бізнесмен, офіс, спонсор та ін.), інформатикою та комп’ютерною технікою (дискета, комп’ютер, модем, монітор, мультимедіа, сканувати, файл та ін.), внаслідок детермінологізації чимало слів перешли у розряд загальновживаної лексики. Досить активно взаємодіють лексика публіцистичного стилю та поетична лексика, про що свідчить у словах ознак і публіцистичності, і поетичності (борня, шати). Розмовна лексика, особливо слова зі значенням суб’єктивно-емоційної оцінки, широко вживається в художньому стилі: «О, я помирюся з цим вишкребком Косінським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату» (Іван Ле «Наливайко»). Вишкребок – остання дитина в сім’ї. Запозичення з російської мовибомж, що використовувалося спочатку в офіційно-діловому стилі, розширило сфери функціонування і стало загальновживаним.