33.Лексика української мови з погляду походження (дуже багато важливого,потрібно все прочитати-сорі)

Словниковий склад української мови – це відкрита, динамічна система лексичних одиниць, різнопланових за джерелами і часом формування. Кількісно-якісні зміни у словниковому складі відбуваються особливо динамічно порівняно з граматичною будовою і звуковим складом мови, що, однак, не порушує стану відносної рівноваги, стабільності мови як засобу спілкування протягом тривалого періоду її функціонування.

Склад лексики української мови можна представити умовно у вигляді такої схеми:

Споконвічна українська лексика	Лексичні запозичення  з інших мов   Власне українська лексика
	Лексика праслов’янського походження
	Лексика індоєвропейського походження

3.1. До складу споконвічної лексики української мови входять:

а) найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.):(дієслова на познач.землеробства,назви родичів.звірів) мати, бать­ко, брат, вовк, вівця, дерево, орати, стояти, два, три, п 'ять, я, ти і т. д

б) праслов'янські слова, спільні для слов'янських мов (схожі етимологічно,але ширше коло лексики) чоловік, невістка, сват, , простий, солодкий, чер­воний, думати, пам'ятати і т. д.;

в) східнослов'янські слова, спільні для східних слов'ян: дядько, племінник, білк, урожай, озимина, ряд­но, скатерть, мі­тити, черкати і т. д.;

г) власне українські слова: батьківщина, малеча, володар, промовець, лелека, будинок, садиба, паляниця, соняшник, за­барний, кремезний…

3.2. Іншомовні слова, засвоєні українською мовою, поділяють на дві групи: а) запозичення з слов’янських мов; б) запозичення з неслов’янських мов.

3.2.1. Запозичення зі слов’янських мов.

До найдавніших належть запозичення зі старослов’янської мови, тобто старослов’янізми. Фонетичним старослов’янізмам властиві: 1) звукосполучення ра, ла, ре (град, глава, древо) відповідно до українських оро, оло, ере(город, голова, дерево); 2) звукосполучення ра на початку слова перед наступним приголосним відповідно до східнослов’янського початкового ро:  раб, але: робота; 3) сполучення приголосних [жд] (вождь, страждати, стражденний, нужда); 4) початковий [j] перед наступним [о] та [у] (єдиний, юродивий).  З функціонального погляду старослов’янізми розглядаються насамперед як одне з важливих лексичних джерел стилізації у художніх і публіцистичних текстах.

Лексичні запозичення з польської мови (лексичні полонізми) також належать до найдавніших, до чого спричинилися тривалі контакти між двома мовами і народами за різних історичних обставин. Крім того, польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду великої кількості слів німецького і латинського походження. До лексичних полонізмів зараховують, зокрема, такі: хлопець, міщанин, посполитий, достаток, в’язень, застава, поєдинок, пильнувати, бавитися, блазень, блюзнір, помста, прикрий, розмаїтий, урядник, материзна, кепський.

Через польську мову засвоювалися також чеські лексичні запозичення, до яких зараховують такі слова:брама, вагатися, влада, ганити, гасло, постать, рихлий, табір, чекати.

До найпізніших слов’янських належать запозичення з російської мови. Українська мова запозичила через російське посередництво значну кількість іншомовної термінологічної лексики, а також слова на позначення реалій і осіб, наприклад: арсенал, бомба, генералітет, капітан, пістолет, бот, арія, аналіз. До власне русизмів належать такі запозичення українською мовою слова: завод, рудник, паровоз, указ, законопроект, декабрист, нігіліст. Значну кількість становлять лексеми, засвоєні українською мовою шляхом калькування.

3.2.2. Запозичення з неслов’янських мов. Неслов’янські лексичні запозичення потрапляли до словникового складу української мови в різні історичні періоди і різними шляхами. Це стосується насамперед лексичних грецизмів і латинізмів, серед яких переважають антропоніми, засвоєння яких розпочалося після прийняття християнства Київською Руссю. Серед лексичних грецизмів, що належать до словникового складу української мови, виділяються слова, запозичені ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх економічних і культурних контактів східних слов’ян з Візантією. Це, зокрема, такі слова: корабель, парус, лиман, палата.

        Основний склад грецьких лексичних запозичень в українській мові становлять терміни-інтернаціоналізми:альфа, анапест, Арктика, архаїзм, артист, бактерія, хлор, дактиль, діадема, електрон, електрод, ембріон.

        Існують окремі показники формального плану, за якими виділяють слова грецького походження. До них належать префіксальні морфеми ана- (анатомія), ант(и)- (Антарктида), ап-(о) (апогей), ди- (дифтонг), ді(а)- (діаметр), ен-(енцефаліт).

        Латинській мові належала особлива роль у середньовічній Європі. Крім засобу комунікації католицької церкви, вона без конкурентно панувала в науці, освіті, юриспруденції, державному управлінні європейських країн аж до початку РеформаціїВажливою сферою латинсько-укпаїнських мовних контактів були, звичайно, і освітні заклади, у яких латинська мова вивчалася як предмет і використовувалась як засіб викладання.

        У складі латинізмів можна виділити кілька основних семантичних груп, до яких належать: 1) суспільно-політична лексика: агітація, агресія; 2) юридична термінологія: адвокат, апеляція, нотаріус; 3) медична термінологія: амбулаторія, ампутація, ангіна, аспірин; 4) технічна термінологія: агрегат, антена, турбіна; 5) математична термінологія: аберація, абсциса, біном; 6) мовознавча термінологія: асиміляція, афікс, деривація; 7) термінологія освіти: абітурієнт, декан, конспект.

        До показників слів латинського походження належать префікси а- (асоціальний), ад- (адвентист), де-(демобілізація), дис- (дискредитація), екс- (експорт), ін- (інтервенція), інтер- (інтернаціональний), об- (об’єкт), пре-(прелюдія), про- (прокурор), ре- (реконструкція), суб- (суб’єкт), транс- (трансформація).

        До найбільших з кількісного погляду належать німецькі лексичні запозичення у словниковому складі української мови. Німецький лексичний вплив здійснювався такими основними шляхами, як польське і чеське посередництво, а також безпосередні німецько-українські міжмовні контакти.

Німецькі лексичні запозичення вживаються на позначення предметів, понять і процесів, пов’язаних з технікою і будівництвом (верстат, домкрат, кельма), військовою справою (бруствер, офіцер, фельдмаршал), мистецтвом (арфа, балетмейстер), друкарством (абзац, форзац, шрифт), гірничою справою (шахта, шихта, штольня) і т.ін.

Слова французького походження потрапляли до української мови спочатку через польське, а потім російське посередництво. У їх складі виділяються такі лексико-семантичні групи: суспільно-політичнаа термінологія (абсолютизм, альтернатива, асамблея), мистецькі терміни і поняття (акомпанемент, амплуа, ансамбль), військова лексика (авангард,бригада, гарнізон), назви одягу, тканин, предметів побуту (блуза, вуаль, драп).

В українській мові функціонують італійські за походженням слова: бандура, бенкет, макарони, банк, газета. Особливо продуктивними виявились музичні терміни італійського походження, а саме: адажіо, акорд, алегро.

Порівняно пізніми є англійські лексичні запозичення в українській мові. До їх складу входять слова, що позначають поняття і предмети техніки (блюмінг, комп’ютер, бульдозер), мореплавства та військової справи (браунінг, бункер, докер), економіки та фінансів (банкнот, бізнес, бюджет), спорту (бокс, ватерполо, матч), мистецтва (гумор, джаз, клоун).

Одну з найдавніших груп у словниковому складі української мови становлять лексичні одиниці – тюркізми,засвоєння яких розпочалося ще в дописемний період. Слова цього генетичного різновиду називають предмети побуту і домашнього господарства (аркан, батіг, казан), предмети і поняття, пов’язані з військовою справою (кайдани, кинджал, орда), осіб різних соціальних груп (бурлака, гайдамака, султан), фінансово-економічних понять (аршин, базар, казна), тварин, риб, птахів (баран, беркут,кабан), одягу і взуття (башлик, каптан, чалма) тощо.

Примітка: Лексика, запозичена з інших мов, за давністю запозичення і ступенем засвоєння поділяється на: запозичені слова в цілому та іншомовні слова зокрема (запозичені, що не втратили своїх чужорідних фонетичних або морфологічних особливостей). Серед останніх виділяють інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми. Крім власне лексичних запозичень, є запозичення-кальки – структурні (словотвірні) і семантичні. Запозичення бувають прямі та опосередковані; дляукраїнської мови такими мовами-посередниками були переважно російська й польська.