25. Способи словотвору української мови

Афіксальні способи базуються на словотвірному форманті, за допомогою якого утв.. похідне слово і який є осном засобом вираження його словотвірного значення. Афіксальні форманти: власне (однокомпонентні, тотожні морфемі – префіксу, суфіксу, постфіксу) та конфіксальні. Встановлюється шляхом віднімання від похідної основи твірної основи.

Префіксальний спосіб – творення похідних шляхом приєднання склотвірного форманта – префікса – до твірної бази (словотвірн формант_р + слово). Переважно не видозмінює ЛЗ слова, він виразник СЗ. Продуктивною є префіксація дієслів(відходити, демобілізувати), мало продукт.. – іменників (правнук, неправда), прикметників(прехитрий, невмілий), найменш – прислівників (відколи, надовго, нікуди).

Суфіксальний - шляхом приєднання слотвірного форманта – префікса – до твірної основи (ТО + СФ_с). Може бути нульовим, коли похідна основа не містить фонемного афікса, але в похідному слові є СЗ, яке в інших похідних передають фонемно виражені форманти.

Це один з найпродуктивніших способів творення похідних (обмежено-дієслова та прислівники стук-ну-ти, стук-ону-ти, жарт-ома, мовч-ки, дій-ач, спів-ец-). суфікси є виразниками мутаційних, транспозиційних, модифікаційних значення.

Постфіксаційний - приєднання слотвірного форманта – префікса – до твірної бази – вихідної форми дієслова, прислівника, займенника. Утворюються від неперехідних дієслів + -ся (митися, розчісуватися). Постфіксальні прислівники і займенники непродуктивний тип із закритими рядами словоформ: десь, колись, кудись, хтось, щось, чийсь.

Конфіксальні способи.

Конфіксальні форманти (дво або трикомпонентні) – функціональна єдність двох або трьох морфем, які лише разом утворюють нове слово префіксально-суфік.., преф..-постфікс.., суфікс.-постфік.., префіксально-суфік.-постфікс.. способом.

Префіксально-суфіксальний спосіб – приєднання двокомпонентного конфікса – суф.. і преф.. до твірної основи. Продуктивний(за-озер-й-а, без-вітр-ан-ий, в-дом-а, з-густ-и-ти).

Преф..-постфіксальний – приєднання префікса і постфікса до інфінітива. Характерний лише для похідних дієслів. (роз-кричати -0 –са, до-грати-0-са).

Суфікс.-постфіксальний – приєднання суфікса і постфікса до до твірних основ іменника або прикметника. Малопродуктивний спосіб творення похідних дієслів. (лін – ува –ти -0-са).

Префіксально-суфік.-постфікс.- приєднання префікса суфікса і постфікса до твірних основ іменника і прикметника. Малопродуктивний (о-баб-и-ти-0-са, при-місач-и-ти-0-са).

Безафіксні способи:

Морфолого-синтаксичний – виникнення нових слів шляхом переходу їх з однієї частини мови в іншу, що відб.. внаслідок зміни синтаксичної функ.., грамат.. парадигми та значення частин мови. Різновиди: субстантивація (учительська, хворий), ад’єктивація (кисле молоко, умілі руки), адвербіалізація (прийшов додому), прономіналізація (цілий (=весь) вік), препозитивізація (у прийменник – стояв просто неба), артикуляція (у частку: Я куди менше знав про це), інтер»єктивізація (у вигук: Боже, горе, матінко).

Лексико-семантичний – творення нового слова шляхом розвитку у ньому нових лексико-семантичних варіантів (полісемія) і формування на їхній базі омонімів. (зайчик – тварина, зайчик - сонячний).

Лексико-синтаксичний – шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: добраніч, спасибі, п’ятдесят, атож.

Субстантивація – перехід слів інших частин мов у іменник. Виразник СЗ – зміна парадигми твірного слова. (Усе у світі має своє минуле). Буває повна і неповна. Неповна – звичайний перехід прикметників в іменник не призводить до зміни ЛЗ слова (Розумний не втратить віри). Вживання прикметника в невластивій йому синтаксичній функ.. іменника – додатка чи підмета. Повна – синтаксично функціонує як іменник, а й набуває нового ЛЗ, закріпленого морфологічно (молода=наречена, набережна, майбутнє, перше(їжа), осетрові, доповідна, Львів, Котляревський).