- •Полісемія слова. Лексичне значення слова.
- •2. Пряме і переносне значення слова. Метафора. Метонімія. Синекдоха.
- •3. Фонологічна інтерпретація змін звуків у мовному потоці.
- •4. Модифікації фонем
- •1. Модифікації голосних
- •2. Модифікації приголосних
- •3. Чергування фонем
- •5. Cлово в лексико-семантичній системі мови. Омонімія. Паронімія. Синонімія. Антонімія.
- •6.Морфологія як учення про граматичне значення і граматичні форми слів. Поняття про граматичні категорії.
- •13. Словосполучення як синтаксична одиниця. Співвідношеня словосполучень зі словом і реченням.
- •14. Занепад зредукованих ъ, ь, його час, причини. Наслідки цього явища для української системи вокалізму та консонантизму
- •15. Слово й поняття. Значення слова.
- •16. Числівник,його ознаки. Сучасна граматична концепція числівника. Значеннєві і структурні розряди числівників.
- •17. Система голосних фонем української мови
- •18. Модифікації і чергування фонем як результат змін звуків у мовному потоці.
- •19. Питання про безсполучникові складні речення й основи їх граматичної класифікації.
- •20. Види підрядного зв’язку між словами у словосполученні.
- •22. Мовна творчість і. Котляревського та її значення в історії української літературної мови.
- •23. Речення як синтаксична одиниця. Способи вираження підмета
- •24. Граматична основа двоскладного речення. Способи вираження підмета
- •Мова Тараса Шевченка
- •Способи словотвору української мови
- •Морфеміка: предмет, об’єкт, лінгвістична проблематика.
- •Особливості української орфоепії
- •Система приголосних фонем укр мови
- •32. Питання походження української мови.
- •33.Лексика української мови з погляду походження (дуже багато важливого,потрібно все прочитати-сорі)
- •33. Проблема зв*язку старої укр літературної мови та нової укр літ мови
- •36. Функціональні стилі сулм. Класифікаційні ознаки
- •37. Стилістична норма
- •38. Науковий стиль сулм
- •39. Офіційно-діловий стиль сулм : проблеми функціонування і розвитку
- •40. Стилістична диференціація лексики сулм : критерії, загальна характеристика
Способи словотвору української мови
Афіксальні способи базуються на словотвірному форманті, за допомогою якого утв.. похідне слово і який є осном засобом вираження його словотвірного значення. Афіксальні форманти: власне (однокомпонентні, тотожні морфемі – префіксу, суфіксу, постфіксу) та конфіксальні. Встановлюється шляхом віднімання від похідної основи твірної основи.
Префіксальний спосіб – творення похідних шляхом приєднання склотвірного форманта – префікса – до твірної бази (словотвірн формантр + слово). Переважно не видозмінює ЛЗ слова, він виразник СЗ. Продуктивною є префіксація дієслів(відходити, демобілізувати), мало продукт.. – іменників (правнук, неправда), прикметників(прехитрий, невмілий), найменш – прислівників (відколи, надовго, нікуди).
Суфіксальний - шляхом приєднання слотвірного форманта – префікса – до твірної основи (ТО + СФс). Може бути нульовим, коли похідна основа не містить фонемного афікса, але в похідному слові є СЗ, яке в інших похідних передають фонемно виражені форманти.
Це один з найпродуктивніших способів творення похідних (обмежено-дієслова та прислівники стук-ну-ти, стук-ону-ти, жарт-ома, мовч-ки, дій-ач, спів-ец-). суфікси є виразниками мутаційних, транспозиційних, модифікаційних значення.
Постфіксаційний - приєднання слотвірного форманта – префікса – до твірної бази – вихідної форми дієслова, прислівника, займенника. Утворюються від неперехідних дієслів + -ся (митися, розчісуватися). Постфіксальні прислівники і займенники непродуктивний тип із закритими рядами словоформ: десь, колись, кудись, хтось, щось, чийсь.
Конфіксальні способи.
Конфіксальні форманти (дво або трикомпонентні) – функціональна єдність двох або трьох морфем, які лише разом утворюють нове слово префіксально-суфік.., преф..-постфікс.., суфікс.-постфік.., префіксально-суфік.-постфікс.. способом.
Префіксально-суфіксальний спосіб – приєднання двокомпонентного конфікса – суф.. і преф.. до твірної основи. Продуктивний(за-озер-й-а, без-вітр-ан-ий, в-дом-а, з-густ-и-ти).
Преф..-постфіксальний – приєднання префікса і постфікса до інфінітива. Характерний лише для похідних дієслів. (роз-кричати -0 –са, до-грати-0-са).
Суфікс.-постфіксальний – приєднання суфікса і постфікса до до твірних основ іменника або прикметника. Малопродуктивний спосіб творення похідних дієслів. (лін – ува –ти -0-са).
Префіксально-суфік.-постфікс.- приєднання префікса суфікса і постфікса до твірних основ іменника і прикметника. Малопродуктивний (о-баб-и-ти-0-са, при-місач-и-ти-0-са).
Безафіксні способи:
Морфолого-синтаксичний – виникнення нових слів шляхом переходу їх з однієї частини мови в іншу, що відб.. внаслідок зміни синтаксичної функ.., грамат.. парадигми та значення частин мови. Різновиди: субстантивація (учительська, хворий), ад’єктивація (кисле молоко, умілі руки), адвербіалізація (прийшов додому), прономіналізація (цілий (=весь) вік), препозитивізація (у прийменник – стояв просто неба), артикуляція (у частку: Я куди менше знав про це), інтер»єктивізація (у вигук: Боже, горе, матінко).
Лексико-семантичний – творення нового слова шляхом розвитку у ньому нових лексико-семантичних варіантів (полісемія) і формування на їхній базі омонімів. (зайчик – тварина, зайчик - сонячний).
Лексико-синтаксичний – шляхом злиття компонентів вільного словосполучення: добраніч, спасибі, п’ятдесят, атож.
Субстантивація – перехід слів інших частин мов у іменник. Виразник СЗ – зміна парадигми твірного слова. (Усе у світі має своє минуле). Буває повна і неповна. Неповна – звичайний перехід прикметників в іменник не призводить до зміни ЛЗ слова (Розумний не втратить віри). Вживання прикметника в невластивій йому синтаксичній функ.. іменника – додатка чи підмета. Повна – синтаксично функціонує як іменник, а й набуває нового ЛЗ, закріпленого морфологічно (молода=наречена, набережна, майбутнє, перше(їжа), осетрові, доповідна, Львів, Котляревський).
