23. Речення як синтаксична одиниця. Способи вираження підмета

Речення – 1) комунікативна одиниця; 2) граматично побудована словесна цілісність. У традиційному синтаксисі набуло поширення визначення В. Виноградова, за яким речення – це граматично оформлена за законами певної мови цілісна одиниця мовлення, що служить головним засобом формування, вираження й повідомлення думки, вольових почуттів та емоцій.

Найвадливішими визначальними ознаками речення є категорія предикативності та інтонація завершеності.

Предикативність – це часово-модальна віднесеність ознаки до предмета, тобто пред-ні відношення що встановлюються між головними членами двоскладного речення; предикативність – це комплексна (модально-часова) реченнєва категорія, що виражає співвіднесеність змісту речення з дійсністю і реалізується у двох інших синтаксичних субкатегоріях: субкатегорії часу (темпоральності) і субкатегорії модальності.

У реченні – граматичному засобі формування, вираження й повідомлення думки – відображаються як конкретні факти позамовної дійсності, так і процеси людського мислення, процеси пізнання. Смисловий зміст речення співвідноситься не з окремим предметом, явищем (як це властиво лексичному значенню слова), а з єдиним цілим, у складі якого містяться взаємопов’язані явища, зокрема предмет і його ознака: аудиторія простора, студент складає іспит.

Оскільки співвіднесеність ознаки і предмета здійснюється з позиції мовця і реалізуєтья в момент спілкування, то предикативність обов’язково маркована значенням модальності (обєктивної мод-ті) та часу (синтаксичного часу).

Об’єктивна модальність – визначувана мовцем оцінка змісту речення щодо його зв’язку з дійсністю (полягає в оцінці висловленого як реального чи нереального факту. Реальна і нереальна (ірреальна) модальності опираються на значення дієслівної категорії способу.

Синтаксичний час указує на стосунок змісту речення до моменту (акту) мовлення й разом із об’єктивною модальністю має різні вияви. Розрізняють часову означеність (виявляється у конкретних знач-ях мин, теп. й майб. часу і виражається індикативними (дійсного способу) формами дієслова: Весна прийшла; Весна йде; Весна прийде.), часову узагальненість (вказує на співвіднесеність змісту з будь-яким часовим планом), часову неозначеність і позачасовість (пов’язані з ірреальною мод-тю).

Інтонація завершеності (інтонація повідомлення) є характеристичною для речення в тому плані, що вона виступає виразником закінченості сформульованої думки й засобом вираження різних за метою висловлювання типів речення.

Підмет – це граматично незалежний головний член речення, що означає предмет.

Простий виражається ім.-ом або іменою частиною мова, вжитою в значенні ім.-ка у формі Н.в.: - виражений ім.-ом у Н.в.: Місяць стояв у зеніті й висів над безоднею (М.Хвильовий).

• вир-ий займ-ом у Н.в.: Але більш за все на світі любив_я музику (О.Довженко).

• вир-ий інфінітивом дієслова: Не вірить людям -твій щоденний труд (М.Бажан).

• вир-ий прикм-ом чи дієприкм-ом, які перейшли в іменники: Вартовий перестає бити у стінку, не в силі обірвати пісню (І.Багряний).

• виражений числівником: - на піску лежать переді мною в своїй крові безсмертні двадиять шість... (В.Сосюра).

• виражений вигуками та частками: 1 кожне "ні"— вогненне чує "так " (М.Рильський).

• виражений стійкими словосполученнями: У центрі міста - середня школа, дитячий садок.

Складений підмет вир-ся синтаксичним словосполученням, компонентами якого можуть бути :

• ім.-ки (займ-ки) у Н.в. з ім.-ом (займ-ом) в О.в.: Ми з батьком пішли геть (О.Довженко). На третій день свят Гриць з Григорієм вирушили до Хабаровська

(І. Багряний).

! Присудок у таких реченнях стоїть у формі множини.

• кількісні числівники або слова з кількісним значенням(багато, трохи) із ім.-ом (займ-ом) у Р.в.: Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди шасть розвіяні у прах (В.Симоненко).

• прізвище, ім’я по батькові людини чи іншою власною назвою: Справді за якусь хвилину пролунав дзвінок, і з'явився Юрій Олександрович Славенко -високий чорнявий молодик, рівно зачісаний, з довгастим енергійним обличчям(В. Підмогильний).

• речення: Розпочався зорепад - це серпень.