1. Полісемія слова. Лексичне значення слова.

Слово характерізується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями.Лексичне значення слова - це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.Наприклад, лексичне значення слова портрет - це "зображення або опис людини чи групи людей". У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом. До однозначних слів належить більшість спец.наукових термінів: суфікс, флексія, радіус, бронхіт, кварцит. Проте й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, наприклад, корінь (у мов-ві, ботаніці, медицині, математиці; криза (в економіці, політиці, медицині). Більшість слів у нашій мові мають не одне, а кілька значень. Властивість слова вживатися у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, а решта – переносні, або непрямі. Пряме знач.слова – це звичайна назва предмета, властивості, дії, стану. Пряме знач.слова найчаст.буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою. Переносні значення слів завжди пов’яз-ні з прямим значенням. На основі перен.значення виникає метафора (“перенесення”) – перенесення значень одних предметів на інші: Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою…; метонімія – перейменування: грав Лисенка; синекдоха – вживання назви частини предмета у значенні його цілого: Голуба сукня більшене приходила. Конкретне значення багатознач.слова вияв-ся у контексті.Правильно побудований контекст усуває багатозначність слова і не породжує двомовності. Переносне значення слова як і пряме є для нього сталим, закріпленим у мові суспільною практикою її носіїв. Воно сприйм-ся як нове, окреме значення відомого слова.Цим перен.зн.слова відрізн.від перен.вживання слова, що містить інд.оказіональний хар-р і використ.у мовл-ні як один із засобів надання слову образності і виразності.

Розвиток лекс.значення слова. Розмежування типів лекс.значень грунт-ся на 2-ох основ.ознаках: 1) на хар-рі звяз-ку відповід.назв з предметами і явищами позамовн.дійсності; 2) на особливостях сполучуваності слів з інш.лекс-ми одиницями у складі словосп-нь і речень. Таким чином, згідно з перш.ознакою (щодо хар-ру зв-ку) виділяють номінативні лекс.знач. / згідно з друг.ознакою – фразеологічно-зумовлені (обмежені) та синтаксично-зумовлені.Номінативні лекс.знач. поділ-ся на: - прямі; -переносні (номінативно-вивідні); - номінативно-коннотативні (додатк.значення);

1. Словам з прямим значенням властивий безпосередн.неопосередкований номінативний звя-к з позначеним: голова (пряме номін.значення – частина тіла);

2. Переносні властиві словам, що виступають опосередков.назвами предметів і явищ. Вони форм-ся в словник.складі внаслідок називання словами з прямим номінат.значенням інших предметів, явищ і ознак. Перен.значення хоча і вторинні, але мають статус загальновживаних (узуальних). Вони тлумачаться і перекладаються в словниках.

3. Природа ном-коннотат.значень полягає в тому, що номінативний звя-к з позначуваним усклад-ся додатк.значенням позит.або негат.оцінки предмета, явища, або значенням ступеня інтенсивності вияву ознаки: бити – завдавати болю / гамселити – бити з силою.В укр.мові існує чимало слів та окремих значень, обмежених у св.звязк-х з інш.лекс.одиницями. Це слова із фразеолог.-зумовленими значеннями. Особливісті фраз.зумовл. значень полягають у тому, що такі значення реаліз-ся тільки у стійких словосп-ннях. Слово у таких словоспол-нях до певн.міри втрачає свій інд.зміст, оскільки як відомо значення фраз-мів не є звич.сумою значень слів, що входять до нього. Фразеологізм передає єдине поняття не залежно від значення слів, що входять до нього. Фраз.-зумовлені значення властиві також словам, що хар-ся вибірковою сполучуваністю з ін.лекс.одиницями. Наприклад, слова на позначення слів властивостей тварин: буланий (світло-рудий); чалий; гнідий. Ці прикметники функц-ть як слова з фразеол.значенням і поєдн-ся тільки з іменниками кінь, жеребець і кобила.Синтакс.-зумовл.лексичні значення мають обов.умовою свого вияву відповідні синтакс.констр-ції (контекст). Це стосується, насамперед, багатозначних слів, окремі значення яких визнач. тільки у складі словосп-нь. Наприклад: море (номін.знач. – водний простір) / море сміху (похідне кількісн.знач.) > слово море у експресивним забарвленням: успіх – тріумф; охоче – радо – залюбки. Слова, що мають однакове чи подібне значення утворюють синонімічний ряд. Опорним, стрижневим словом синонімічного ряду є його домінанта – слово, найуживаніше серед усіх, як правило, стилістично нейтральне і таке, що найточніше і найповніше виражає значення всього ряду. В синонімічному ряді воно стоїть першим: кинути (дом.) – метнути, жбурнути, швиргонути.Смисловою одиницею зіставлення в синонімії виступає лексико-семантичний варіант слова (семема). Багатозначне слово може одночасно входити до різних синонімічних рядів (вільний, незалежний, самостійни; вільний, безперешкодний, постійний).Значеннєві стосунки між складниками синонімічного ряду досить різноманітні. У сум існують не лише лексичні синоніми (постійні, вільні синоніми, що перебувають у словах незалежно від контексту), але й контекстуальні синоніми, які тільки в певному контексті набувають близького значення. Це синоніми, вживані у художніх текстах: Рокоче, б’є долиною, струмить за обрій блискавок орда.