21. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації.

Криміналістична діагностика - це система знань про способи визначення обставин події злочину — час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння. Характерні питання з проблем криміналістичної діагностики є комплексним утворенням. Щодо способу визначення обставин події злочину, то за слідоутворюючим характером у практиці часто ставляться такі запитання з тематики криміналістичної діагностики: чи є на даному предметі сліди, який механізм утворення цих слідів, до якої групи (виду) належить предмет, що залишив слід, чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, в який час доби, пори року і в якому місці сталася подія, чи здатна особа завдяки своїй пам'яті ідентифікувати об'єкт.

Типовими питаннями криміналістичної діагностики з інших обставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі, є: які мотиви, мета вчинення обвинуваченим злочину, хто є співучасниками вчинення злочинного діяння, установлення суб'єктивної сторони злочину — умисел чи необережність, їх форма. Процес криміналістичного діагностичного дослідження є експертним дослідженням і має свої особливі стадії: підготовчу, аналітичну, узагальнюючу, фіксування результатів. Стадія порівняння при експертному діагностичному дослідженні, як правило, відсутня. І це зрозуміло чому. Адже стадія порівняння є складовою методики криміналістичного ідентифікаційного дослідження, а завдання вказаного періоду експертного дослідження полягає в тому, щоб за комплексом ознак встановити збіг або розрізнення об'єктів.

Таким чином, криміналістична діагностика є різновидом експертних досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин.

4. 23.Значення теорії криміналістичної ідентифікації.

Криміналістична ідентифікація (лат. Шепіі/ісаге - ототожнення) - це вчення, сутність якого полягає в процесі встановлення індивідуальної тотожності об'єктів, що мають значення для розкриття злочину, його досудового та судового слідства. Криміналістична ідентифікація відповідно до її завдання, змісту має різноплановий характер, а конкретизація в кожному випадку залежить від обставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. Криміналістичну ідентифікацію водночас необхідно розглядати в шести напрямах. Зокрема, як: криміналістичне вчення; спеціальне завдання; процес дослідження; продукт діяльності (наслідки); оцінку; додаткове дослідження і кінцевий результат.

Криміналістична ідентифікація як криміналістичне вчення - це сукупність систематизованих науково-теоретичних положень про закономірності встановлення тотожності об'єктів (що вони одні й ті самі в різний час), які використовуються для отримання доказів у кримінальній справі про злочин.

16

Завдання криміналістичної ідентифікації - це спланований обсяг роботи щодо встановлення тотожності об'єкта (що він один і той самий в різний час) з метою отримання доказів у кримінальній справі про злочин. Криміналістична ідентифікація як процес дослідження - це послідовне наукове вивчення певного об'єкта на предмет встановлення за окремими ознаками (характеристиками) наявності чи відсутності його тотожності, що він один і той самий - одиничний, і відомості про нього мають значення для обставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин.

Кінцевий результат ідентифікації - установлення (ототожнення) за ознаками і властивостями лише одного (окремого) об'єкта. Однак об'єкт, що розшукується, може і не мати ідентифікаційних ознак та властивостей, а з цих причин - не може бути виділений як одиничний. Це означає, що необхідно ототожнити групову належність об'єкта. Потрібно зазначити, що належність об'єкта до певної групи встановлюється також у тому разі, коли в сліді відбилася тільки частина ознак.

Значення криміналістичної ідентифікації можна визначити завдяки використанню результатів відповідних досліджень у процесі розкриття та розслідування кримінальних справ про злочини. Хоч і в меншому еквіваленті доказової сили, все ж є важливим для процесу розкриття і розслідування злочинів зміст установлених результатів групової належності об'єктів. Висновки криміналістичної ідентифікації застосовуються в практиці розслідування злочинів і розшуку злочинців

24. Ввстановлення групової приналежності і криміналістичної діагностики у розкритті злочинів, розшуку і встановленні злочинців, збиранні, дослідження, оцінці і використанні доказів у кримінальних провадженнях.

При розслідуванні злочинів поряд з ідентифікацією широко застосовується і встановлення групової приналежності. Під встановленням групової приналежності розуміється визначення типу, класу, роду, виду, різновиду чи іншої групи, до якої належить цей об'єкт. Воно грунтується на об'єктивній можливості класифікувати (групувати) все різноманіття предметів і явищ за їх ознаками. Належність до певної групи означає таке співвідношення двох або більше об'єктів, під час якого всі їхні найважливіші властивості (або ознаки) виявляються співпадаючими і між ними (об'єктами) немає суттєвих відмінностей.

Об'єкти, що належать до тієї чи іншої групи, характеризуються певною сукупністю ознак, причому зі збільшенням кількості ознак, які можуть бути покладені в основу класифікації, об'єм групи, тобто кількість вхідних в неї об'єктів, зменшується. Для цілей розслідування, як правило, важливо встановити найбільш вузьку групу. Звуження групи сприяє більш успішному веденню розшуку ще не встановленого об'єкта, а також дозволяє з більшим ступенем імовірності судити про можливий зв'язок даного об'єкта з розслідуваною подією. Тому у слідчій і судовій практиці при встановленні групової приналежності крім універсальних груп (класів), які використовуються в багатьох галузях науки і виробництва, виділяють так звані спеціальні групи.

Для виділення таких спеціальних груп в якості критеріїв використовуються різні властивості і ознаки об'єктів. Основне завдання спеціальної класифікації полягає в тому, щоб по можливості звузити обсяг групи. Так, у судовій балістиці вогнепальна зброя класифікується не тільки за прийнятими у військовій справі групах залежно від особливостей його конструкції (вид, зразок, модель), а й за характером (виду) слідів обробки патронного упору.

На відміну від ідентифікації, завдання якої полягає у встановленні індивідуально-визначеного об'єкта, при встановленні групової приналежності завдання полягає в тому, щоб шляхом порівняння ознак певного об'єкта з сукупністю ознак, що характеризують ту чи іншу групу, тобто ознак групового значення, визначити, до якої групи належить цей об'єкт. Встановлення групової приналежності означає констатацію факту, що даний об'єкт є таким же, як і інші об'єкти, що становлять певну групу.

Різниця між ідентифікацією і встановленням групової приналежності відзначається також у галузі доказового значення фактів, які встановлюються з їх допомогою. Висновок про тотожність вказує на наявність причинного зв'язку між даним об'єктом і певним обставиною, яке з'ясовується в процесі розслідування; висновок про групову приналежність свідчить лише про. Можливу причетність даного об'єкта до цієї обставини. Тим не менше встановлення групової приналежності має велике значення для розкриття та розслідування злочинів. Встановлення групової приналежності є першим ступенем ідентифікації будь-якого виду. Розбіжність групових ознак виключає необхідність подальшого дослідження і є підставою для висновку об4 відсутність тотожності, збіг їх визначає необхідність продовжувати порівняння. До встановлення групової приналежності вдаються і в тих випадках, коли:

• сукупність ознак, що відобразилися в ідентифікуючий об'єкті, недостатньо для вирішення питання про тотожність (відобразилися тільки групові ознаки);

• ідентифікований об'єкт зазнав зміни в ступені, що виключає ототожнення: нова сукупність ознак не відповідає тій, що відобразилося у ідентифікуючий об'єкті (наприклад, взуття, якою був утворений слід на місці події, тривалий час після цього носилася злочинцем і його ознаки, які відобразилися в слід, змінилися або зовсім зникли. У цьому випадку питання про тотожність залишається відкритим, оскільки експерт змушений обмежитися висновком про вигляді моделі взуття);

• специфіка механізму утворення слідів така, що в них не відображаються ознаки, індивідуалізують конкретний об'єкт (до таких слідах, наприклад, відносяться сліди розпилу, утворені зубами пилки або напилком);

• слідство має ототожнюють об'єктом (наприклад, слідом), але невідомий (не знайдено) об'єкт, тотожність якого належить встановити.

Встановлення групової приналежності може виявитися необхідним для юридичної характеристики певного об'єкта при розслідуванні справ про незаконне виготовлення, зберігання, збут предметів або речовин, наприклад зброї, а також про випуск недоброякісної, нестандартної чи некомплектної продукції.

При встановленні групової приналежності розрізняють установлюються та встановлюють об'єкти і зразки (за аналогією з ідентифікацією).

Види і форми встановлення групової приналежності аналогічні видам і формам ідентифікації. Процес встановлення групової приналежності за відображенням принципово не відрізняється від відповідних видів ідентифікації, за грунтується на ознаках групового значення.