1.3. Активна громадська позиція, як передумова ефективного розвитку професійних якостей майбутнього практичного психолога

Становлення і розвиток суспільства передбачає формування у підростаючого покоління громадської активності, залучення дітей та молоді до суспільно значущої діяльності, розвиток у них якостей. Особливо важливо сформувати активну громадську позицію у студентської молоді. Адже саме в студентські роки формується досвід і навички співіснування особи в межах суспільства. Набутий досвід буде в подальшому впливати на життєву позицію людини та її світогляд. Як засвідчує світовий досвід, здатність і бажання усвідомлювати, відстоювати свої індивідуальні інтереси та інтереси своєї громади з’являється саме в студентські роки. Досліджуючи рівень громадської активності сучасної студентської молоді, важливо опиратися на праці науковців, у яких розглядаються психологічні механізми, умови та шляхи формування громадської активності (К.Абульханова-Славська, Г. Андрєєва, А.Гусєва, О. Леонтьєв, Б. Ломов, В. Мухіна, Р. Немов, Л. Рувинський, Д.Фельдштейн та ін.); складові, характеристики, форми прояву громадської активності (А. Брушлінський, В. Радул, Л. Семенюк, О. Плига, В.Сухомлинський). [73]

На думку Г.Я. Гревцевої, формування громадської позиції студентської молоді здійснюється при дотриманні наступних педагогічних умов:

• забезпечення інтеграції гуманітарного, суспільного, правового й психолого-педагогічного знання в змісті освітнього процесу ВНЗ;

• орієнтація викладачів вузу на педагогічну модель формування активної студентської молоді;

• мотивація до самовиховання;

• включення в освітній процес вузу педагогічних технологій підготовки майбутніх фахівців;

• реалізація суб'єктної громадської позиції студентської молоді через групову й індивідуальну суспільну діяльність та волонтерський рух. [57]

М.В. Чельцов пропонує такі критерії характеристики громадської активності, що співвідносяться з можливими рівнями її сформованості: [57]

- високий рівень сформованості громадської позиції виражається в перевазі внутрішньої мотивації до життєдіяльності, необхідності отримання і вдосконалювання спеціальних знань, умінь і навичок, цілеспрямованості, почутті значимості власної діяльності й відповідальності за її наслідки й результати. Діяльність має стійкий та успішний характер, поєднується з уявленнями особистості, наявністю усвідомлюваної власної позиції. Спостерігається самореалізація студента в системі життєдіяльності ВНЗ, активна участь у житті суспільства й держави. Наявне усвідомлення (прийняття) на рівні переконання, необхідності вдосконалення особистісних та професійних якостей;

- оптимальний рівень характеризується прагненням до отримання знань, умінь і навичок за наявності досить високого рівня внутрішньої відповідальності перед навколишніми; переважає внутрішня мотивація життєдіяльності. Наявна слабко виражена власна позиція з основних питань життя суспільства й держави. Діяльність має, в основному, сталий характер при спрямованості на самореалізацію в системі життєдіяльності ВНЗ й наявності зацікавленості в участі в житті суспільства й держави. Існує розуміння необхідності розвитку й реалізації особистісних громадянських і професійних якостей;

- допустимий рівень визначається наявністю необхідних знань, умінь і навичок при слабко вираженому почутті відповідальності за свої дії; мотивація носить в основному зовнішній характер за наявності6 прагнення поєднувати власні інтереси з потребами інших. Проявляється орієнтація на діяльність, у тому числі й професійну, при позитивному характері її протікання. Є прагнення до участі в життєдіяльності ВНЗ, а участь у житті суспільства й держави має примусовий характер;

- критичний рівень проявляється в невисокій потребі в отриманні знань, умінь і навичок, слабко виражене відчуття відповідальності за власні дії; переважає зовнішня мотивація діяльності при переважній орієнтації на свої інтереси. Наявна недостатня задоволеність або незадоволеність діяльністю, конфліктність. Участь у життєдіяльності ВНЗ має примусовий характер за відсутності участі в житті суспільства. Відсутнє свідоме ставлення до громадської позиції;

- низький рівень характеризується нестійким усвідомленням, нейтральним або негативним ставленням до громадської позиції особистості; знання й уміння носять поверховий і несистематизований характер, переважає винятково зовнішня мотивація в діяльності при практично повній орієнтації на власні інтереси й відсутності почуття відповідальності. Виражене небажання брати участь у житті ВНЗ, суспільства й держави.

У цілому запропонована автором виховна система має такий вигляд: [57]

1 курс - "Становлення студента" - входження в студентське середовище:

Знайомство й первинна адаптація. Входження в діяльність. Професійна орієнтація. Організація навчальної й позанавчальної діяльності.

2 курс - "Я-студент" - адаптація до студентської позиції: Навчально - пізнавальна діяльність. Участь у справах групи, курсу. Активна участь у життєдіяльності ВНЗ. Участь у життєдіяльності студентства міста.

3 курс - "Старший товариш" - реалізація студентської позиції: Навчально-пізнавальна й науково-пошукова діяльність. Участь у справах курсу, факультету. Організація позааудиторної роботи на курсі (факультеті), робота з молодшими курсами.

4 курс - "Старший товариш" - реалізація студентської позиції: Навчально-пізнавальна діяльність. Науково-дослідна діяльність. Керівництво й організація позанавчальної діяльності на курсі, факультеті, між факультетами. Адаптація до професійної діяльності й усвідомленої, самостійної участі (самореалізації) у житті суспільства й держави.

5 курс - "Випускник" - входження до суспільної й професійної діяльності: Науково-дослідна діяльність. Керівництво й організація позанавчальної діяльності на факультеті, між факультетами, у вузі в цілому. Прийняття (усвідомлення) позиції "Я-професіонал".

Важливість громадської позиції викладача вищого педагогічного закладу обумовлено його роллю і місцем у системі формування особистості, в тому що:

− викладач вищої школи є втіленням і носієм духовної і моральної культури;

− педагогічна діяльність викладача вузу є обов’язково морально вмотивована;

− спілкування і взаємодії викладача і студента обов’язково повинні мати високоморальний, гуманний, демократичний характер;

− саме викладач цілісно впливає на особистість студента, що вимагає від нього емпатії, мистецтва оцінки іншої людини;

− саме викладач має здатність (і повинен її мати) передбачати, оцінювати не тільки моральні наслідки своїх дій, рішень, вчинків, а й подій, зрушень, реформ, що відбуваються в різних сферах життя країни.

Це в свою чергу вимагає від керівництва вищого навчального закладу такої організації навчально-виховного процесу, який би дозволив всебічно впливати на формування особистості майбутнього психолога, його активної життєвої та громадської позиції. [57]

Громадській спрямованості навчально-виховного процесу сприяє громадсько-орінтована взаємодія викладача зі студентами. Щоб така взаємодія була ефективною, педагог повинен бути референтною особою для тих, кого він навчає. Якщо викладач не визначився зі своєю позицією, пасивний у свої діях, це негативно впливатиме на розвиток громадського світогляду студентів. У цій комунікативній взаємодії педагог повинен бути не лише простим ретранслятором, він виступає високо свідомою, високоморальною особистістю, повністю відповідає вимогам, що ставить перед ним держава. [48]

Так, комплекс якостей, які визначають вчені, що необхідні для професійного зростання, для ефективного виконання своїх обов’язків і реалізації освітньо-виховних функцій, вміщує такі якості, що є основою громадської поведінки (чесність, принциповість, вміння відстоювати власну думку тощо). В. Кукушкін, безпосередньо вказує на необхідність майбутньому психологу, саме сьогодні мати стійку громадську позицію. Так, він зазначає, що такими цінностями-вимогами – є активна позиція, професійно-педагогічна спрямованість особистості; ставлення до педагогічної праці; інтереси і духовні потреби; професійно-моральні якості; професійні знання, уміння аналізу і самоаналізу, уміння морально-вольової саморегуляції тощо. [48]

Процес набуття студентами знань, участь його у науково-дослідній роботі, активну участь у суспільно-громадському житті навчального закладу, міста, участь у різних формах виховної роботи, створюють передумови для формування в них громадської позиції і дозволяють студентові реалізувати свою позицію, продемонструвати її, стимулюють його до активної професійної самореалізації, що позитивно впливає на його майбутнє “Я-професійне”. [48]

Н.В.Чепелєва та Уманець Л.І. визначили трирівневу систему особистісної підготовки психологів у вузі:

перший рівень – світоглядний, покликаний сформувати професійну свідомість майбутніх спеціалістів;

другий рівень – професійний, спрямований на оволодіння студентами необхідною системою знань, технологією професійної діяльності майбутнього психолога;

третій рівень – особистісний, націлений на формування у студентів професійно значущих якостей, гуманістичної спрямованості, «діалогічності» як центрального її компонента. [71]

Розвиток професійної свідомості розглядається як процес невідривний від суб’єктивізації учбово-професійних дій, тобто як процес перетворення студентів в повноцінних суб’єктів навчальної та професійної діяльності. Процес навчання у вузі може та повинен забезпечувати реалізацію таких функцій суб’єкта, як цілеспрямованість, пізнання, планування, прогнозування, самосвідомість та ін. Дослідження самоактуалізації студентів-психологів встановило її взаємозв’язок з рівнем домагань та самооцінкою. [15]

Психологічне здоров’я особи і суспільства вказуються наступні причини низької громадської активності: немає часу, не цікаво, відсутні бажання чи необхідні знання, навички, досвід тощо. Причому, за наявності такої позиції у більшості студентів, при недостатній кваліфікації педагогів налагодити активне громадське життя в студентському середовищі не вдається. [45]

Загальновідомою є теза про те, що виховує не навчальні програми, виховує особистість. Саме особистість, на думку Ушинського, може виховати справжню особистість. Ось чому у вихованні громадської активності студентів ВНЗ значну роль відіграє свідома громадська позиція викладачів. [57]

Сьогодні, в час демократичних перетворень у нашому суспільстві, студенти мають широкі можливості щодо залучення до громадської діяльності. Передусім слід назвати наступні: [45]

- самоврядування в групі (староста, профорг, культорг, фізорг та ін.);

- участь у студентських і молодіжних громадських акціях;

- участь в органах студентського самоврядування закладу;

- участь у масових міських громадських акціях;

- участь в діяльності студентських і молодіжних ГО (у т.ч. міжнародних);

- участь у діяльності міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних ГО.

Студентство і молодь є найпрогресивнішою силою будь-якого суспільства, яка завжди була рушієм прогресивних звершень. Тим більше видається дивним, що у наш час бурхливих суспільних змін громадська активність як молоді, так і студентів часто є доволі низькою. Як свідчать систематичні спостереження за проявами соціально значущої діяльності студентів, стан їхньої громадської активності явно недостатній.

Це має наступні прояви: [45]

- студентів важко організувати на якусь справу;

- незначна кількість студентів приймає участь у громадському житті;

- незначна кількість студентів є членами молодіжних і студентських спільнот;

- студенти рідко приймають участь в акціях, які влаштовуються спеціально для них, як керівництвом закладу, так і молодіжними та студентськими організаціями;

- студенти часто на щось нарікають, але вкрай рідко виявляють ініціативу для самостійного вирішення наявних проблем;

- студенти рідко виявляють будь-яку власну соціально значущу ініціативу: виходять на керівництво з якимись пропозиціями чи організовуються власними силами на якусь справу тощо.

Університет відкриває для студента широке коло для реалізації в різних сферах діяльності університета (спортивне, наукове, театральне, розважальне. соціальне), вибір напрямки своєї реалізації вибирає студент. Для розвитку особистості майбутнього практичного психолога, студент повинен обрати для себе свій напрямок розвитку своїх особистісних якостей, лише за допомогою своєї активної позиції в період студентства, студент має вибрати напрямку розвитку себе як спеціаліста в сфері психології за допомогою свого розуміння образу практичного психолога.

Сьогодні неможливо виконувати жоден вид діяльності без знання й розуміння особливостей спілкування та механізмів впливу однієї людини на іншу. Саме ця діяльність потребує використання знань ораторського мистецтва для впливу як на людей, так і для здійснення більш загальних цілей. Ораторське мистецтво; це трибуна для висококваліфікованого фахівця, засіб його впливу на аудиторію. [44]

До сфер діяльності під час навчання у ВНЗ, студент-майбутній практичний психолог може себе реалізувати, для розвитку своїх професійних якостей в таких напрямках:

 оратор (виступи на сцені (КВНщик, ведучий, актор театру);

 волонтер соціально-психологічних гуртків;

 член студенсько-наукового товариства;

 член факультетського самоврядування;

Розглянемо більш детально кожний з шляхів реалізації студента психологічного факультета, для розвитку своїх особистісних якостей.

Виступи перед аудиторією являється важливою частиною освоєння студентом професійних якостей практичного психолога. При частих виступах на сцені в різних образах ведучого, актора або оратора в студента розвиваються наступні професійно важливі якості: [42]

- Спостережливість. Дозволяє правильно і повно виділяти головне в навколишній дійсності, подія, фактах;

- Мислення. Дозволяє аналізувати інформацію, проникати в сутність явищ, цілеспрямовано та послідовно викладати тему;

- Самостійність розуму. Можливість критично ставитися до різних джерел інформації;

- Творча уява. Допомагає ораторові вжитися в ситуацію, наочно й образно розповісти про неї;

- Мовні здібності. Вміння доносити свої думки ясно, жваво.

Навички оратора - це виконання автоматично сенсорні, інтелектуальні та рухові дії в результаті частих повторень. Основними функціями ораторського мистецтва виступають конструктивна (формулювання думок), комунікативна (функція передачі інформації і організації взаємодії), емотивна (вираз ставлення людини до того, про що вона говорить), впливу на інших під час спілкування, переконання аудиторії та моделювання спілкування. [42]

Активна громадська позиція включає в себе участь у СНТ, дає можливість

для студентів - майбутніх практичних психологів: [92]

 навчитися грамотно формулювати наукову думку;

 друкувати свої тези та статті у наукових виданнях;

 отримати можливість спілкування з фахівцями-практиками;

 правильно характеризувати науковий матеріал;

 познайомитись з однодумцями з різних факультетів та в інших ВНЗ;

 брати участь у численних наукових заходах;

 успішно виступати перед аудиторією;

Що в свою чергу розвиває та закріплює низку спеціальних професійних навичок та вмінь, поглиблює та поповнює теоретичні знання. У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. [89]

Основними завданнями органів студентського самоврядування є: [87]

• забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

• сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

• сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

• сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами;

• організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

• участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Стосовно значення студентського самоврядування як елемента навчально-виховного процесу, то респонденти виділили наступні аспекти: [91]

1. Студентське самоврядування виховує лідерські якості.

2. Самоврядування дає змогу студенту, відчути свою студентську позицію, створює можливості реалізувати себе як обдаровану і талановиту особистість, стимулює активність молодого громадянина у суспільному житті.

3. Студентське самоврядування допомагає налагодженню співпраці між студентами та адміністрацією вищого навчального закладу, це допомагає студентам навчатися взаємодіяти з різним статусом людьми.

4. Участь у роботі студентського самоврядування дозволяє також набути організаторських вмінь, привчає молодого громадянина відповідально виконувати свої обов’язки та покладені на нього завдання.

Студентська соціально-психологічна служба це ще одне поприще де студент-майбутній практичний психолог може реалізувати свою активну громадську поведінку в певному напрямку та сформувати професійно важливі якості.

Основна мета психологічної служби ВНЗ є підвищення ефективності навчально-виховного процесу засобами практичної психології та соціальної педагогіки, захист психічного здоров’я всіх його учасників – студентів, викладачів та співробітників, а також організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів, робітників та практичних психологів в умовах вищого навчального закладу, їх підготовка до здійснення професійних функцій шляхом залучення до доброчинної діяльності, підтримка та розвиток соціальних ініціатив. [85]

Основним змістом діяльності служби у формуванні громадської поведінки у студентів є: [85]

– сприяння розвитку волонтерської роботи, спрямованої на формування у студентів інтересу до доброчинної діяльності, та її організаційно-методичне забезпечення;

– створення сприятливих умов для гармонійного розвитку студентської молоді, задоволення потреб у добровільному виборі напрямів волонтерської роботи, активної участі в наданні соціальних послуг шляхом залучення ресурсів університету;

– сприяння академічним групам, студентським радам факультетів, окремим студентам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів; участь у розробці інноваційних соціально-педагогічних технологій у галузі соціальних ініціатив і виховання та їх впровадження в систему позааудиторної роботи студентської молоді;

– сприяння успішній соціалізації та розвитку здібностей, інтересів, нахилів студентів в умовах позааудиторної роботи через розробку освітніх і виховних програм, через безпосередню волонтерську роботу студентів університету;

 координація нових соціально-педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес закладів освіти (дитячі будинки, притулки, центр реабілітації неповнолітніх);

Основні напрямки роботи психологічної служби ВНЗ включають психопрофілактичну, психодіагностичну, психокорекційну, консультативну та просвітницьку роботу серед студентів і викладачів.

1. Психодіагностичний напрямок роботи містить у собі дослідження, спрямовані на діагностику та оцінку соціально-психологічного, психічного, психофізіологічного та соматичного стану студентів на кожному етапі навчання і виявлення несприятливих індивідуально-психологічні, соціально-психологічних та інших умов, які знижують рівень його працездатності і призводять до порушення адаптації та розвитку захворювань.

2. На початку навчання у вузі доцільно проводити профілактичні заходи, спрямовані на корекцію неправильних очікувань, покращуючи таким чином адаптацію у вузі і показники працездатності.

3. Консультативний напрямок є основною формою індивідуальної та групової роботи з проблем навчання, розвитку, життєвого і професійного самовизначення, взаємин з викладачами і з ровесниками, самовиховання і т.д.

4. Психокорекція передбачає проведення соціально-психологічних тренінгів з метою розвитку самосвідомості та особистісного зростання студентів.

Одним із провідних напрямів роботи служби є соціальний супровід студентів-першокурсників, допомога в успішному проходженню процесу адаптації до нових умов ВНЗ та формування активної громадської позиції що слугуватиме студента - майбутнього професіонала. [85]

Студентська соціально-психологічна служба сприяє процесу формування психологічної готовності майбутнього спеціаліста, озброює майбутніх спеціалістів глибокими теоретичними знаннями, міцними навичками та вміннями, необхідними для успішної роботи, виховує любов до своєї професії, захопленість, одержимість, готовність до подолання будь-яких труднощів, безмежне прагнення творити, осмислювати та впроваджувати передові ідеї та кращий досвід. [85]

Таким чином, у вищих навчальних закладах мають бути умови, які позитивно впливають на збереження і зміцнення психофізіологічного і психічного здоров'я студента. Для цього необхідно дати студентам науково обґрунтовані рекомендації режиму роботи і відпочинку. Так, на перших курсах для цілеспрямованої профілактики виникнення дезадаптованих студентів принципове значення мають формування студентських груп з урахуванням психологічної сумісності студентів; належні навчальні умови, своєчасне активне підключення студентів до творчості, до участі в науково-дослідній роботі.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження умов впливу активної громадської позиції студента-майбутнього практичного психолога на розвиток його професійних якостей