45. Нормативно-правова база як чинник успішного менеджменту.

Серед структурних елементів світового ринку послуг важл. місце займає туризм як багатостороннє явище, що поєднує ек., соц., культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, тісно взаємодіє з багатьма галузями економіки, зумовлюючи його провідне місце у соц.-ек. житті країн і народів. Виконуючи значні ф-ції на міжнар. рівні туризм потребує і відповідно наднаціонального регулювання.

Необхідно відмітити серед міжнар. нормат.-прав. документів Гаазьку Декларацію по туризму, що відбулася у 1989 р. У Гаазькій декларації сформульовані 10 осн. принципів, кожний з яких відбиває один із ключових аспектів і на яких базується відносини в тур. сфері. Принципи Гаазької декларації співзвучні з міжнар. актами ООН, ЮНЕСКО, документами, прийнятими міжнар. тур. орг.-ціями, законод. актами багатьох країн в області туризму, багато в чому розширюють і доповнюють їх.

Особливе місце в системі міжнар. права в області туризму займають регіональні закони та нормативні акти: Шенгенські угоди "Про єдиний візовий Тур. простір".

Важл. інструментом регулювання міжнар. туризму останніх років виявилися “Рекомендації зі статистики туризму”, прийняті Статистичною комісією ООН у 1993 р. У “Рекомендаціях” на основі Римської резолюції, Манільської і Гаазької декларацій сформовані концепції і визначені типи туризму; викладені осн. тур. терміни і поняття; дані класифікація і визначення категорій мандрівників; сформульована мета тур. відвідувань.

Ще один новий важл. інструмент регулювання туризму і тур. д-сті, про необхідність вироблення якого говорилося ще на Римській конференції 1963 р., - Всесвітній кодекс етики в туризмі. Кодекс прийнятий Генеральною асамблеєю СОТ 1 жовтня 1999 р. у Сантьяго (Чилі). У ньому висвітлюються такі питання, як внесок туризму у взаєморозуміння і повагу між народами і суспільствами; туризм як засіб індивідуальної і колективної реалізації, фактор стійкого розвитку; викор. туризмом культ. спадщини і його внесок у збереження цієї спадщини; вигоди від розвитку туризму для приймаючих країн і співтовариств; зобов’язання акціонерів у тур. розвитку; право на подорожі і воля тур. переміщень; права працівників і підприємців у тур. індустрії. За даними питаннями представлені принципи Всесвітнього кодексу етики в туризмі, а також викладені гарантії виконання цих принципів.

46. Особливості управління грошовими коштами в міжнародному туризмі.

Ефективне управ. потоками грош. коштів є одним із напрямів фін. д-сті тур. фірми. Управ. доходами виокремилося як особл. напрям – yield-менеджмент.

Існують такі поняття як «рух грош. коштів» і «потік грош. коштів». Рух грош. коштів – це усі грош. надходження і платежі тур. фірми. Потік грош. коштів пов'язаний з конкр. періодом часу і є різницею між тими, що поступили і виплаченими фірмою за цей період. Рух грош. коштів є першоосновою, внаслідок чого виникають фінанси, тобто грош. потоки.

Одним із чинників, що впливає на грош. потоки тур. фірми, є величина так зв. фін. циклу. Це час, впродовж якого грош. кошти фірми вкладені в готову тур. продукцію, дебіторську заборгованість, створені запаси, незавершене в-во, з урахуванням часу оборотності кредиторської заборгованості, оскільки вона компенсує відвернення засобів в дебіторську заборгованість.

Управління грош. потоком зводиться до мінімізації фін. циклу і відповідно до мінімізації грош. коштів, що інвестуються в необоротні активи. Алгоритм цього управління передбачає наст. етапи: 1. Побудова схеми циклу грош. потоку, що склався. 2. Аналіз кожної складової циклу. 3. Вироблення механізму оптимізації кожної складової циклу. 4. Реструктуризація циклу. 5. Контроль і підтримка оптимальних значень кожної складової і усього циклу. Реалізація такого алгоритму вимагає залучення широкого кола фахівців тур. фірми, передусім фінансистів.

В результаті аналізу грош. потоків тур. фірма повинна отримати відповіді на питання: звідки надходять кошти, яка роль кожного джерела і на які цілі вони використовуються. В результаті приймаються рішення по забезпеченню перевищення надходжень грош. коштів над платежами, за джерелами оплати поточних зобов’язань, достатністю отримуваного прибутку і т. д. Якщо є надлишок грош. коштів це певною мірою свідчить про фін. стійкість і платоспроможність тур. фірми. Для отримання додат. прибутку фін. менеджер може інвестувати зайві грош. кошти.