27. Стадії перебігу пологів. Можливі післяпологові ускладнення.

Пологи прийнято ділити на три періоди: розкриття шийки матки, вигнання плоду і народження посліду. ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД- це період, впродовж якого у породіллі закінчується зворотний розвиток (інволюція) тих органів і систем, які піддалися змінам у зв'язку з вагітністю і пологами. Тривалість післяпологового періоду з моменту народження посліду ( плаценти з оболонками ) складає приблизно 6-8 тижнів з урахуванням індивідуальних особливостей течії вагітності і пологів. Ускладнення після пологів і їх діагноста Найбільш частими післяпологовими ускладненнями є: * субінволюція матки ( уповільнений зворотний розвиток матки );*післяпологов ікровотечі;післяпологовий эндометрит - запалення слизової оболонки матки; неспроможність ( розбіжність ) швів на матці ( після оперативних пологів ). Проведення УЗ-исследования дозволяє понизити ризик розвитку посслеродовых ускладнень у декілька разів.

28. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Безумовні рефлекси та їх значення для психічного розвитку людини.

Народження є великим потрясінням для організму дитини. Від існування у відносно постійному середовищі (організмі матері) він переходить у зовсім нові умови повітряного середовища з багатьма подразниками, які часто змінюються, у той світ, де він має стати розумною особистістю. Період новонародженості характеризується недостатнім розвитком органів і захисних систем, передусім незрілістю центральної нервової системи, яка слабо пристосована до нових зовнішніх умов. Тому навіть незначні несприятливі впливи (зміна повітря, їжі тощо) можуть спричинити серйозні проблеми в дитячому організмі. Рефлекси (лат. reflexus - відображення) новонародженого - рефлекси, якими володіє новонароджена дитина і більшість з яких зникає на 2-4-му місяці її життя. а) захисний, який вберігає організм від шкідливих і сильних впливів, необхідний для виживання і зберігаються упродовж усього життя людини. б) орієнтувальний, що є реакцією, спрямованою на контакт із подразником.в) орієнтувально-харчовий, який забезпечує готовність дитини до нового типу харчування.

г)ссальний, який виявляється у тому, що дитина починає ссати вкладений в її рот предмет. ґ) мавпячий (рефлекс Робінзона), який не має життєво важливого пристосувального значення.. д) плавальний, завдяки якому новонароджений не потоне, оскільки борсання утримає його на воді.

29. Особливості спілкування у немовлячому віці.

Розвиток передумов для засвоєння активного мовлення також залежить від спілкування з дорослим. На 3-му місяці життя малюк реагує на "розмову" дорослого сміхом і звуками; у 2-4-місячному віці - видає характерні приголосні звуки ("к-к", "х-х"); приблизно у 4 місяці агукання змінюється гулінням; на 4-му - перегукується з дорослим на відстані, вимовляючи звуки і після припинення спілкування. Важливим набуттям є вимовляння звуків під контролем слуху, перетворення вимови на самостійну діяльність. На 5-6-му місяці дитина вимовляє звуки і здійснює різноманітні рухи, щоб привернути увагу дорослого, донести до нього свої бажання. її звуки чітко адресовані дорослому, засвідчують ініціативне спілкування, яке виокремлюється із загального складу виразних рухів. Дитина вимовляє звуки під час самостійної діяльності, а також побачивши дорослого. Із 7-8-ми місяців у дитини значно збільшується кількість слів, які вона пов'язує зі своїми діями або враженнями. Із 8-ми-9-ти місяців починається активний період розвитку мовлення. У цей час дитина робить постійні спроби наслідувати звуки, які вимовляє дорослий. Однак це стосується лише тих слів, які викликають у малюка певну реакцію, тобто набули для нього певного смислу

30. Формування передумов розвитку мови у немовлячому віці. До кінця першого року у дитини виникає зв'язок між назвою предмета і самим предметом. Зв'язок виражається в пошуку предмета та знаходженні його. Це і є початкова форма розуміння мови.Важливо, що дитина шукає не просто названий об'єкт для того, щоб поглянути на нього, він шукає предмет, щоб продовжити спілкування з дорослим. Дорослий запитує: «Де то - то?» - І дитина шукає предмет для того, щоб своїм поведінка відповісти: «Ось він!» Емоційне спілкування з розумінням мови дорослого звичайно доставляє маляті велику радість. Цікаво відзначити, що дорослі щоразу, підходячи до немовляти, починають спілкуватися з ним, кажучи йому милі дрібнички. Не мислячи собі життя без мовного спілкування, люди несвідомо намагаються викликати відповідну реакцію дитини. Треба сказати, що дитина - надзвичайно благодатний матеріал для цього. Дуже рано малюк починає реагувати на емоційний тон мови. Емоційний стан піднімає загальну активність. У другому півріччі першого року життя нормально розвивається здорова дитина багато і з задоволенням лепече: подовгу вимовляє різні склади, намагається наслідувати складах, вимовленим дорослим.

31. Розвиток рухів та дій у немовлят. Розвиток рухів дитини на 1-му році життя відбувається дуже швидко. одночасно з рухами ніг виконує складні маніпуляційні рухи руками.Дитина навчається тримати голову, сидіти, повзати, пересуватися навколішки, набувати вертикального положення і робити кроки. Вона починає тягнутися до предметів, схоплювати й утримувати їх, маніпулювати ними: розмахувати, кидати, постукувати об ліжечко. Усі ці рухи і дії є прогресивними етапами поступового оволодіння властивими людині формами поведінки.Прогресивні рухи і дії - рухи і дії, які сприяють розвитку дитини, отриманню нових вражень від навколишнього світу.Крім них, за несприятливих умов виховання в дитини можуть виникати і закріплюватися гальмівні рухи, які не лише не сприяють подальшому розвитку, а стимулюють його гальмування: ссання пальців, розглядання піднесеної до обличчя руки, розкачування навколінки.

32. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці. Відчуття та сприймання - початковий момент пізнання, його називають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допомогою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.Відчуття - це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.Сприйняття - це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і сукупності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ на відповідні органи чуття. На відміну від сприйняття, відчуття дозволяє відображати лише окремі властивості предметів і явищ. Рухи очей розвиваються поступово, зупинити погляд новонароджений не може, лише до кінця першого місяця він може зосередити його на кілька секунд. Слуховий аналізатор малюка також від народження повністю готовий до функціонування. На першому місяці життя малюк зосереджується на голосі дорослого, приємних, тихих мелодійних звуках. Новонароджений не любить гучних, різких звуків: здригається, непокоїться, плачеРозвиток сенсорно-перцептивної сфери не тільки спирається на розвиток моторики дитини, але й сприяє останньому. Прагнення дитини роздивитись, прислухатись розвиває як аналізаторні м'язи, так і рухи всього тіла

33. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості. У немовлячому віці формуються основи орієнтування у навколишньому світі за допомогою пізнавальних психічних процесів, пов'язаних із сприйняттям і переробкою інформації. Це такі психічні процеси, як відчуття, сприймання, мислення, мовлення, увага, пам'ять. Саме завдяки їм дитина отримує інформацію про себе і навколишній світ. Ці психічні процеси тісно взаємопов'язані, однак мають і суттєві відмінності. їх називають когнітивними процесами - сукупністю процесів, що забезпечують перетворення сенсорної інформації від моменту потрапляння стимулу на рецепторні поверхні до отримання відповіді у вигляді знання. В ранньому віці дитина активно починає користуватися не тільки предметами, але й їх замінниками і на підставі цього поступово засвоювати зв'язок між позначенням та тим, що воно означає. Так, у грі дитина може використовувати паличку замість ложки чи олівця. Знакова функція засвоюється дитиною через спілкування з дорослим, однак вона ж суб'єктивно відкривається їм через власну активність і включеність у дію заміщення. Найважливішою системою знаків є мова. У розвинених формах мислення словесні міркування дають людині можливість розв'язувати різноманітні задачі, замінюючи дії з реальними предметами діями з їх образами. Такими формами мислення діти раннього віку ще не володіють. Коли вони приступають до розв'язання будь-якої задачі, то не можуть сформулювати словесно, що будуть робити. Слово для дворічної дитини ще не стало знаком, замінником предмета чи дії, а виступає однією з властивостей, притаманних предмету і від нього невіддільних/

34. Соціальний та емоційний розвиток у ранньому віці. Соціальне поводження дитини в перший рік життя. Немовлята починають реагувати на людей з перших днів появи на світ. До кінця першого місяця життя діти розрізняють голоси, уважно приглядається до осіб. Приблизно між другим і третім місяцем немовлята починають посміхатися оточуючих, виникає так звана посмішка спілкування. Найчастіше це перше явний прояв чуйності на соціальні події. Діти з народження істоти соціальні. Тому емоційні та соціальні відносини дітей є головними аспектами розвитку в ранньому віці. У немовлят віком до шести місяців починає явно виявлятися прихильність до певних людей. Зазвичай, хоча не завжди, першим об'єктом прихильності є мати. Ознаки прихильності дитини до того чи іншої людини проявляються в наступному: немовля частіше, ніж до інших, звертається до нього за розрадою; у присутності об'єкта прихильності немовля рідше відчуває страх.

35. Особливості когнітивного розвитку в ранньому віці.Тут відбувається перехід від сенсо-моторних функцій до внутрішніх — символічних, тобто до дій з уявленнями, а не із зовнішніми об'єктами. Символічна функція — «здатність відрізняти позначення від позначуваного та внаслідок цього можливість використовувати перше для того, щоб згадати друге або вказати на нього»^[4]. У ранньому дитинстві дитина хоча й може сприймати сенсорний сигнал як знак події, що слідує за ним, але не здатна відтворити у внутрішньому плані знак актуальної події, яку не сприймає наразі.

Поняття, що їх називають передпоняття, на цій стадії образні та конкретні, вони не відносяться ні до індивідуальних об'єктів, ні до класів речей, і зв'язуються один з одним за допомогою трансдуктивного судження.

Егоцентризм дитини виражається в нездатності поглянути на свою точку зору з боку, як на одну з можливих. Дитина не здатна зробити процес свого мислення об'єктом свого мислення, думати про свої думки. Вона не прагне обґрунтовувати свої міркування або шукати в них протиріччя.

Для дітей у цьому віці характерна центрація (зосередження) на одній, найпомітнішій особливості предмета, і нехтування в міркуванні рештою його ознак.

Дитина зазвичай зосереджує увагу на станах речі і не звертає увагу на перетворення, які переводять річ з одного стану в інший.