18. Теорія конвергенції в. Штерна.

1. Теоретичні основи теорії конвергенції:

1) досягнення біогенетичної та соціогенетичної концепцій;

2) урахування для процесу становлення особистості змін у політичному, соціально-економічному розвитку.

2. Основні ідеї:1) взаємодія середовища як комплексу умов для реалізації запрограмованих особливостей психіки і спадковості, якій належить вирішальна роль (В. Штерн);2) на психічний розвиток і формування психіки людини впливають соціальні умови та між особистісні відносини (К. Хорні, 1885-1952);3) поведінка людини визначається не потребами, а середовищем

3. Внесок теорії конвергенції в тлумачення природи психічного:

1) спроба знайти "золоту середину" в тлумаченні ролі двохчинників у становленні особистості;2) ідеї паралельного впливу біологічного і соціального чинників на становлення особистості;3) відкриття сенситивних періодів як найбільш сприятливих стадій для розвитку певних психічних функцій..

19. Теорія морального розвитку Л. Кольберга. Критеріями поділу розвитку на етапи Л. Колберг взяв 3 види орієнтації, що утворюють ієрархію:

1) орієнтацію на авторитети,

2) орієнтацію на звичаї,

3) орієнтацію на принципи.

, Л. Колберг виокремлює в ньому кілька фаз, кожна з яких відповідає певному рівню моральної свідомості.

"Доморальному (передконвенціональному) рівню" відповідають стадія 1 - дитина слухається, щоб уникнути покарання, і стадія 2 - дитина керується егоїстичними міркуваннями взаємної вигоди - слухняність в обмін на якісь конкретні блага і заохочення.

"Конвенціональній моралі" відповідають стадії 3 - модель "гарної дитини", яка керується бажанням схвалення з боку оточуючих і сором перед їх осудом, і 4 - настанова на підтримку встановленого порядку соціальної справедливості та фіксованих правил.

"Автономна мораль" переносить моральне рішення всередину особистості. Вона відкривається стадією 5А - людина усвідомлює відносність і умовність моральних правил і вимагає їх логічного обґрунтування, вбачаючи в них ідеї корисності. Потім йде стадія 5В - релятивізм змінюється визнанням існування якогось вищого закону, що відповідає інтересам більшості.

Лише після цього - стадія 6 - формуються стійкі моральні принципи, дотримання яких забезпечується власним сумлінням незалежно від зовнішніх обставин і міркувань.

В останніх працях Л. Колберг ставить питання про існування ще 7-ї,.

.20. Теорії розвитку у вітчизняній психології (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, О.В. Запорожець, Б.Г. Ананьєв, П.Я. Гальперін, О.В. Петровський, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк та ін.).Вітчизняна психологічна наука використовує такі загальні поняття щодо характеристики людини: індивід, особистість, індивідуальність, суб'єктОлексій Леонтьев визначав особистість як цілісне утворення, відносно пізній продукт соціально-історичного розвитку і особливий рівень онтогенетичного розвитку людини.

Борис Ананьев вважав особистість суспільним індивідом, об'єктом і суб'єктом історичного процесуГригорій Костюк розробив власну концепцію особистості, згідно з якою індивід стає суспільною істотою, тобто особистістю, в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, Сергій Рубінштейн писав: «Особистістю є людина зі своєю позицією в житті, до якої вона дійшла в результаті великої свідомої роботи... Особистістю є лише та людина, яка ставиться певним чином до навколишнього світу, свідомо виражає це своє ставлення так, що воно виявляється в усій її сутності»

21. Етапи соціалізації особистості в концепції О.В. Петровського. Згідно А. В. Петровському соціальна ситуація розвитку, або ширше - соціальне середовище, може бути стабільною або змінюється, що означає відносну стабільність і зміни в тій соціальній спільності, в якій перебуває дитина, чоловік. Входження дитини як соціальної істоти в життя цієї громади передбачає проходження трьох фаз: адаптації до діючих в цій спільності нормам, формам взаємодії, діяльності; індивідуалізації як задоволення "потреби індивіда в максимальної персоналізації »і интергации особистості в цій спільності. Якщо індивідуалізація характеризується« пошуком засобів і способів для позначення своєї індивідуальності », з тим щоб зняти протиріччя між цим прагненням і результатом адаптації (став такою ж , як все в спільності »), то інтеграція« детермінується протиріччями між сформованим на попередній фазі прагненням суб'єкта бути ідеально представленим своїми особливостями і значимими для нього відзнаками в спільності і потребою спільності прийняти, схвалити і культивувати лише ті демонстровані їм індивідуальні особливості, які їй імпонують , відповідають її цінностям, сприяють успіху спільної діяльності »(Петровський А. В.).

22.Взаємозв’язок навчання та розвитку особистості: основні концепції (Е. Торндайк, Ж. Піаже, Л.С. Виготський). За Ж. Піаже, розвиток - це 1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впливом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досвіду, власною активністю; 2) моторні реакції, перцептивні дії, соціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка. Основні ідеї вченого:1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мислення, від процесів навчання; 2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбувається дозрівання функцій,.3) природа інтелекту є подвійною - логічна та біологічна.Ж. Піаже виокремив логічні структури мислення) сенсомоторну (від дня народження до 18-24 міс.) - здатність до елементарних символічних дій2) доопераційну (18-24 міс. -7р.)- початок використання символів, зокрема слів (початки мислення; процеси інтеріоризації); 3) конкретних операцій (7-12 рр.) - використання двох логічних правил ; ранжування об'єктів за критерієм їх упорядкування (серіація); 4) формальних операцій (після 12 р.) - здатність мислити з допомогою абстрактних понять: системний пошук розв'язання завдань (інваріантність).Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо інтелектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслідків для фізичного та психічного здоров'я дітей.Недолік позиції Ж. Піаже: "Навчання плентається у хвості розвитку" (Л.С. Виготський). Позитивний момент теорії Е. Торндайка і У. Джемса: навчання має підлягати законам вікового розвитку Недоліки позиції Е. Торндайка і У. Джемса:1) можливості розвитку залежать від можливостей навчання;2) підміна розвитку навчанням (і навпаки) призводить до термінологічної та практичної невизначеності. Позитивні моменти теорії Л.С. Виготського: 1) ідея розвивального навчання та індивідуального підходу в навчальному процесі; 2) з'ясування значення навчання в розвитку; 3) віра в інтелектуальні можливості особистості.Недолік теорії Л.С. Виготського: суб'єктивне тлумачення можливостей дитини в практиці педагогічної діяльності потенційно призводить до інтелектуального перевантаження" що є загрозою для її фізичного та психічного здоров'я.

23. Формування Я-концепції в онтогенезіУ самосвідомості 26вона виступає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання.Більшість психологів [4;5;8;14;15;18] дотримуються думки, що продуктом діяльності самосвідомості є „Я-концепція" чи „Я-образ", проте не однаково підходять до визначення цих понять. В сучасній психологічній науці тлумачення понять „Я-образ" та „Я-концепція" дуже часто носять синонімічний характерАвтор розглядає „образ Я" як результат (продукт) суб'єктивного відображення людиною самої себе і виділяє в ньому три аспекти:

когнітивний – систему уявлень і знань особистості про себе;

емоційно-оцінний – емоційна оцінка своїх уявлень і знань індивіда про себе, емоційне ставлення до себе;

поведінковий (регулятивний) – поведінкова реакція.

Я.О. Гошовський вважає, що „Я-образ", „Я" та „Я-концепція" є похідними від соціального досвіду й онтогенезу особистості та залежить від її ідентифікації з певною соціальною групою.    Не заперечуючи інших підходів до проблеми співвідношення та вживання понять „Я-образ" та „Я-концепція", ми в своєму досліджені будемо дотримуватись підходу Р. Бернса та його послідовників, який імпонує нам своєю переконливістю та логічністю.