Загальна характеристика промислових підприємств за типом стратегічної конкурентної інноваційної поведінки (морфологічна матриця)

№	Параметр	Віоленти («леви», «слони», «бегемоти»)	Патієнти («лисиці»)	Експелеренти	Комутанти
1	2	3	4	5	6
1	Рівень конкуренції	Високий	Низький	Середній	Середній
2	Новизна	Нові	Зрілі	Нові	Нові, зрілі
3	Які потреби обслуговують	Масові, стандартні	Нестандартні, масові	Інноваційні	Локальні
4	Профіль виробництва	Масове	Спеціалізоване	Експерементальне	Дрібне, універсальне
5	Розмір компанії	Великі	Середні, великі, дрібні	Низькі, середні	Дрібні
6	Тривалість компанії	Висока	Висока	Низька	Низька
7	Видатки на НДДКР	Високі	Середні	Високі	Будуть відстуні
8	Чинники, сили в конкурентній боротьбі, переваги	Високі	Пристосований до високого ринку	Що випереджає нововведення	Гнучкість
9	Динамізм	Високий	Середній	Високий	Низький
10	Витрати	Низькі	Середні	Низькі	Низькі
11	Якість продукції	Середня	Висока	Середня	Середня
12	Асортимент	Середній	Вузький	Буде відстуній	Вузький
13	Тип НДДКР	Що покращує	Пристосовуваний	Проривний	Буде відстуній
14	Збутова мережа	Власна або контрольована	Власна або контрольована	Буде відстуній	Буде відстуній
15	Реклама	Масова	Спеціалізована	Буде відстуній	Буде відстуній

Великим підприємствам, що здійснюють масове виробництво і володіють великою ресурсною силою, звичайно, властива силова конкурентна й інноваційна поведінка на ринку, яку прийнято називати віолентною. Підприємство, для якого характерна така поведінка, називають віолентом.

Ці фірми мають великі розміри, велику чисельність працюючих, безліч філій і дочірніх підприємств, повноту асортименту, здатність до масового виробництва. Їх відрізняють великі витрати на НДДКР, виробничі, маркетингові і збутові мережі. Для цього вимагаються серйозні інвестиції. Їхня постійна проблема – завантаження потужностей.

Продукція віолентів характеризується високою якістю, що пов’язана з високим рівнем стандартизації, уніфікації і технологічності, низькими цінами, властивими масовому виробництву. Багато хто з віолентів є транснаціональними компаніями, що створюють олігополістичний ринок.

Сфери діяльності віолентів необмежені, вони можуть зустрічатися у всіх галузях: машинобудуванні, фармацевтиці, обслуговуванні і т. д. Чіткому підрозділу віоленти піддаються лише на типи за етапами еволюційного розвитку залежно від динаміки розвитку:

1. "гордий лев" – тип віолентів з найбільш динамічним темпом розвитку. Цю групу можна розділити на підгрупи: "лідерів", "віце-лідерів" та ін.;

2) "могутній слон" – тип віолентів, особливостями яких є менш динамічний розвиток, розширена диверсифікованість у компенсації за втрату позиції лідера в галузі;

3) "неповороткий бегемот" – тип віолентів, що втратили динаміку розвитку внаслідок проведення надмірно широкої диверсифікованості і розсіювання сили.

Великі підприємства регулярно зазнають критики за консерватизм, бюрократизацію, марнотратність, некерованість. Однак, незважаючи на усі свої недоліки, саме вони є фундаментом будь-якого сучасного розвитку економіки. Їхня кількість серед загальної кількості фірм США, Західної Європи, Японії складає не більш 1 – 2 %, але вони створюють від 1/3 до 1/2 валового національного продукту і випускають більше поло­ви­ни всієї промислової продукції. Поряд зі слабкими сторонами віоленти, безсумнівно, мають великі переваги.

Область науково-технічної діяльності віолентів, як і державних компаній, – передбачуваний, поточний, програмно-цільовий науково-технічний прогрес (ризиковані прориви в невідоме – шанс експлерентів). В основному віоленти беруть участь у проведенні планових пошукових і прикладних НДР (іноді і фундаментальних, особливо у фармацевтичній промисловості), у створенні нових моделей і модернізації (поліпшенні) техніки, що раніше випускається. Це інноваційні продуктові стратегії.

Для великих фірм життєво важливе значення має постійне скорочення витрат. Інноваційне рішення цієї проблеми полягає у переході на нові ресурсозберігаючі технології, що вони створюють самі, або, найчастіше переймають у розроблювачів і перших інноваторів.

Також віоленти беруть участь у виробництві нових продуктів на етапі дозрівання їхнього масового ринку.

Нові великі фірми найчастіше з’являються у нових галузях чи підгалузях, а в міжнародному масштабі – у нових країнах, що динамічно розвиваються. Створення віолента вимагає великомасштабних інвестицій. Саме в такий спосіб з’явилася велика кількість великих підприємств у ряді галузей століття тому, сформувалися віоленти в індустріальних країнах (наприклад, у Японії, Південній Кореї), з’явилися вони й у новітніх галузях (комп’ютерній, біотехнології). Для успіху на ринку велика корпорація повинна здійснити взаємозалежні інвестиції за трьома напрямами:

створення великого виробництва;

створення загальнонаціональної, а потім і інтернаціональної збутової і маркетингової мережі;

створення ефективного управлінського апарату.

Віоленти здобувають риси "гордих левів" – фірм із чітким виробничим профілем і малою диверсифікованістю (не проникають у суміжні галузі та підгалузі). Однак за випуском "свого" масового товару "леви" відносяться до технологічних лідерів. Особливостями їхніх позицій на ринку є такі: технічні або організаційні переваги у важливому і перспективному сегментах ринку; концентрація на вузькому, але масовому і перспективному колі товарів; великі витрати на НДДКР і створення наймогутніших науково-дослідних структур, що як ядро організації не зникають за будь-яких обставин.

"Гордий лев" запускає украй вигідний для нього механізм зростання, що самоприскорюється. Він починається з масового вторгнення на ринок з новим якісним продуктом за доступними цінами. З кожним витком зростання, що самоприскорюється, фірма-"лев" усе далі відривається від конкурентів. Динамічні "леви" найбільш агресивні в конкуренції у верхньому ешелоні "піраміди" корпорацій.

Потенціал зростання того сегмента ринку, у якому динамічно розвивався "лев", рано чи пізно висихає. Активна еволюція віолента закінчується і він переходить у позицію "могутнього слона", коли фірма-віолент утрачає динамізм, але замість нього знаходить підвищену стабільність. У цьому стані вона може існувати десятиліттями. Стійкість головним чином забезпечується трьома факторами: великими розмірами; диверсифікованістю; наявністю широкої міжнародної мережі філій.

"Могутньому слону" в умовах стабільного існування властива ефективна тактика "спритного другого". Утримувати першість у випуску новинок при твердій конкуренції неможливо. Але велике виробництво не може бути піддано ризику, і тому часто "слони" уникають ролі першого з появою нового товару на ринку, при цьому знаходячись поруч, на других ролях. Ведучі корпорації активізують свою діяльність лише тоді, коли успіх новинки є очевидним. Вони відтискують компанію-новатора і виходять на перший план. Суть тактики "спритного другого" полягає у тому, що фірмі не обов’язково бути першою, щоб одержати від нововведення найбільшу вигоду. Відкриття, винаходи мають в основному науково-технічне значення. Комерційно вигідними вони стають лише при масовому тиражуванні і застосуванні в різних галузях, тобто при глибокій дифузії. У даній ситуації виявляються переваги віолента – "слона". Завдяки широко диверсифікованому і масовому виробництву саме "слон" здобуває найбільшу користь через застосування новинки у всіляких галузях.

Морфологічна матриця ідентифікації віолентів за етапами еволюційного шляху розвитку наведена у табл. 1.5.

Таблиця 1.5