68

ВСТУП

В умовах ринкової економіки сільськогосподарські підприємства України зацікавлені у стабільному та ритмічному функціонуванні. Для досягнення високих економічних результатів необхідна розробка ефективної та обґрунтованої політики управління активами, однією із складових загальної ефективності є управління саме оборотними активами які займають значну частку серед активів підприємства. Саме від ефективності використання оборотних активів залежить рівень ліквідності підприємства, його фінансова стійкість, платоспроможність та рентабельність.

Отже, враховуючи визначальну роль оборотних активів у процесі виробництва, проблема аналізу забезпечення підприємства ними та їх ефективності використання єпершочерговою. Для забезпечення фінансової стійкості вітчизняних підприємств актуальним завданням є суттєве вдосконаленнямеханізму управління оборотними активами.

Тому в нестійких умовах економічного розвитку України, вітчизняним підприємствам важливо розуміти, яким чином не лише зберегти свої позиції на ринку, а й покращити їх. Для цього виникає потреба у постійному плануванні фінансових результатів, майна та джерел їх фінансування.

Доцільність обраної теми полягає у дослідженні ряду проблем які властиві економічній діяльності сучасних український підприємств. Серед них головною із яких є проблема ефективного управління оборотними активами, високий рівень ефективності використання яких в певній мірі забезпечує стійкий фінансовий стан, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість та зміцнює фінансову безпеку господарюючого суб’єкта.

Суттєвий внесок у вивчення проблем управління оборотними активами підприємств зробили М. Баканов, І. Балабанова, І. Бланк, Бригхєм Ф. Юджин, Ван Хорн Дж., Л. Пан, Л. Лігоненко, Р. Сорока, В. Шокун, Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. М. Поддєрьогіна, П. М. Гарасим, О. М. Бандурка, А. Г. Загородній, С. С. Масіян, М. І. Должанський, К. А. Ігоніна, М. В. Кужельний, В. В. Сопко, Є. В. Мних, В. П. Завгородній та інші науковці.

Об’єктом аналізу оборотних активів та визначення напрямів їх збільшення і підвищення ефективності використання є СГ ТОВ «ЛУГА».

Предметом дослідження є методичні, теоретичні і практичні основи управління оборотними активами підприємства , система економічних відносин, що забезпечують ефективне використання оборотних активів підприємства, аналіз їх стану та ефективності використання.

Метою дипломної роботи бакалавра є вивчення теоретичних і практичних основ формування, діагностики і використання оборотних активів, що дозволить виявити резерви підвищення ділової активності підприємства.

Для реалізації визначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- вивчено сутність, види та джерела формування оборотних активів підприємства;

- розкрито методику діагностики оборотних активів підприємства;

- досліджено основні методи планування потреби в оборотних активах;

- вивчено організаційно-економічну характеристикуСГ ТОВ «Луга»;

- проведено діагностику складу та джерел формування оборотних активів підприємства;

- здійснено діагностику ефективності використання оборотних активів на об’єкті досліджень;

- виявлено резерви підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємств;

‑ визначено планову потребу в оборотних активах та здійснено розрахунок планових показників ефективності їх використання.

Інформаційною базою теоретичної частини є: законодавчі акти, навчальні посібники, підручники, монографія, статті наукових журналів, що розкривають зміст, види, джерела формування та методи планування оборотних активів підприємства. Інформаційною базою практичної частини є: фінансова, податкова і бухгалтерська звітність СГ ТОВ «Луга».

Розділ 1 теоретичні основи формування та використання оборотних активів

1.1. Сутність, види та джерела формування оборотних активів

Сучасна підприємницька діяльність потребує проведення розумної, зваженої політики управління підприємством. Одним з найважливіших структурних елементів виробничого процесу є оборотні активи. Раціональна організація процесів формування та використання оборотних активів підприємства є основою його розвитку та забезпечення його безперебійного функціонування як суб’єкта господарської діяльності. Прийняття економічно обґрунтованих рішень, що підвищують фінансову результативність і формують основу стабільної роботи, неможливе без розуміння економічної сутності «оборотні активи».

В умовах функціонування підвищення ефективності використання наявних ресурсів є однією з реальних можливостей їх подальшого розвитку. В основному це питання стосується оборотних активів, ефективне управління якими посилює фінансову стійкість, ліквідність, кредитоспроможність та інвестиційну привабливість галузі.

Не знаючи сутності, ролі, значення, складових елементів оборотних активів керівництво підприємства не зможе ефективно управляти ними. На даний момент питання визначення сутності та складу поняття «оборотні активи» залишається дискусійним.Сучасні науковці досить часто ототожнюють поняття «оборотні активи» з такими економічними категоріями, як «оборотні кошти», «оборотні фонди», «оборотні засоби», «оборотний капітал». Але, існують істотні відмінності між даними економічними поняттями. Велика кількість авторів надає у своїх працях визначення сутності поняття «оборотні активи», спираючись на Баланс. Відповідно до цього документу оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу. Операційний цикл − проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг [1].

Серед сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-науковців можна спостерігати різне визначення значення «оборотні активи». Результати їх узагальнення неведені у таблиці1.1.

Таблиця 1.1

Визначення поняття «оборотних активів»

№	Автор	Визначення
	1	2
1	Згідно Балансу	Оборотні активи –це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу.
2	Слав’юк Р.А.	Оборотні активи – ресурси, які належать підприємству і які напевно буде перетворено на гроші чи використано іншим чином протягом року з дати складання бухгалтерського балансу.
3	Нашкерська Г.В.	Оборотні активи – це грошові кошти, чи вкладені для створення оборотних виробничих фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.
4	Демченко Т.А.	Оборотні активи – це сутність оборотних фондів і фондів обігу, якіт використовуються для фінансування поточної господарської діяльності і виражені у грошовій формі.
5	Ковальов В.В.	Оборотні активи – це активи, шо споживаються у ході виробничого процесу протягом року або звичайного операційного циклу, що перевищує 12 місяців через специфіку технологічного виробництва, і тому такі, що повністю переносять свою вартість виготовленої продукції.
6	БланкІ.О.	Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що забезпечують поточну виробничо-комерційну діяльність підприємства та, що повністю споживається у процесі одного виробничо-комерційного циклу.
7	Кірєйцев Г.Г.	Оборотні активи – це сукупність коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.
8	Ермасова Н.Б.	Оборотні активи – засоби, інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.
9	Лайко П.А. та Мних М.В	Оборотні активи – це вартість, що авансована в кругообіг виробничих фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання.
10	Пасс Крістофер	Оборотні активи – це оборотні засоби підприємств, які відображаються в активі бухгалтерського балансу.

Продовження таблиці 1.1

	1	2
11	Мазаракі А.А., Ліготенко Л.О., Ушакова Н.М.	Оборотні активи – це сукупність матеріальних і грошових цінностей (економічних ресурсів) підприємства, що знаходяться у постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.
12	Соляник Л. Г.	Оборотні активи – це сукупність матеріальних і фінансових активів, які шляхом структурної трансформації здійснюють безперервний кругообіг форм вартості з метою постійного відновлення процесу виробництва, одержання прибутку, підтримання нормальної ліквідності підприємства, і повинні повністю споживатися протягом одного календарного року чи операційного циклу.

Проаналізувавши вищезазначене варто під оборотними активами розуміти частину активів підприємств у вартісному виразі, яка в процесі кругообігу набуває функціональної форми оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Оборотний капітал і оборотні активи – взаємопов’язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов’язань, що є цілком нормальним.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал – це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов’язаннями.

На ефективне використання оборотних коштів багатопрофільних підприємств впливає багато факторів, а саме:

За широтою впливу і ступенем управління фактори можна об'єднати у три групи:загальноекономічні, організаційні та пов'язані з технічним прогресом [6].

До загальноекономічних факторів належать:

1) зміна величини товарообігу і його структури;

2) розміщення продуктивних сил;

3) динаміка продуктивності суспільної праці, зайнятої у сфері товарообігу і у галузях,що її обслуговують;

4) розвиток господарського розрахунку.

До економіко-організаційних факторів відносять: зміну розмірів торгових підприємств і їх спеціалізації; упровадження нових способів торгівлі тощо.

До факторів, пов'язаних із технічним прогресом, належать:

1) зміна технології та техніки, що застосовується в галузях, які обслуговують торгівлю (транспорт, зв'язок, комунальне господарство);

2) автоматизація торгових процесів.

На ефективність використання оборотних коштів і прискорення їх обіговості впливають як фактори, що збільшують їх величину, так і такі, що їх знижують.

Факторами, які збільшують величину оборотних коштів, є:

1) підвищення якості торгового обслуговування;

2) розширення мережі магазинів, зокрема, у районах новобудов;

3) зміна структури товарообігу вбік збільшення питомої ваги товарів, що мають нижчу швидкість обігу.

Зниженню величини оборотних коштів сприяють:

1) економія матеріальних і фінансових ресурсів;

2) широке впровадження принципів господарського розрахунку в діяльність торгових підприємств.

Фактори, що визначають величину оборотних коштів, можуть бути об'єктивними (такими, що не залежать від діяльності даного підприємства) і суб'єктивними. До суб'єктивних факторів можна, наприклад, віднести, раціональне використання оборотних коштів; виконання плану товарообігу; використання форми обслуговування; дотримання кредитної та фінансової дисципліни [7].

Характеризуючи активи як обєкт аналізу та управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Виникає необхідність вибору класифікаційної ознаки активів, згідно із якою буде формуватися політика ними на підприємстві.

Під впливом змін потреб управління оборотними активами, постійно розвивається їх класифікація. Вона еволюціонує шляхом введення нових критеріїв.

Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, а в кінцевому підсумку - обґрунтованість управлінських рішень.

У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять за класами, видами, розрядами залежно від їхніх загальних ознак. Класифікація оборотних активів є їх систематизацією та групуванням для потреб управління ними на підприємстві.

Однією з найвагоміших та найсуперечливіших класифікаційних ознак оборотних активів є джерела фінансування. Так, Бланк I.A. класифікує оборотні активи за характером фінансових джерел формування на: валові оборотні активи - загальна сума активів, сформована за рахунок власного та позичкового капіталу. В балансі відображаються як сума другого й третього розділу активу; чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок власного та довгострокового запозиченого капіталу. Суму чистих оборотних активів розраховують як різницю між валовими оборотними активами та короткостроковими поточними фінансовими зобовязаннями; власні оборотні активи - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок лише власного капіталу і розраховується як різниця між валовими оборотними активами та довгостроковим запозиченим капіталом, інвестованим у оборотні активи та короткостроковими поточними фінансовими зобовязаннями. [7]

Поддєрьогін A.M. за джерелам формування оборотних активів поділяє на: власні та прирівняні до них; залучені та інші. До власних джерел формування оборотних активів він відносить статутний фонд, надходження від емісії цінних паперів, чистий прибуток, а також сталі зобовязання. До залучених джерел фінансування належать кошти кредиторів, що надаються підприємствам у позику під певний відсоток [11].

Наступна класифікаційна ознака оборотних активів - за видами:

-запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обєм вхідних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

-запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує обєм вхідних потоківу формі запасів продукції, що призначається для реалізації. Зазвичай, до цього виду оборотних активів додається незавершене виробництво з розрахунком коефіцієнта його завершеності за окремими видами. Але при значному обсязі незавершеного виробництва його виділяють в окремий вид оборотних активів;

-дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості підприємству за товари, роботи, послуги;

-грошові активи. До них відносять залишки грошових коштів в іноземній та національній валюті та короткострокові фінансові інвестиції;

-інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів) [13].

За характером участі в операційному процесі оборотні активи поділяються на: оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавер незавершене виробництво, запаси готової продукції); оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства (грошові кошти, дебіторська заборгованість) [3].

Важливою класифікаційною ознакою оборотних активів є період їх функціонування. За періодом функціонування оборотних активів виділяють:

-постійну частину оборотних активів. Це мінімум оборотних активів, який потрібен підприємству для здійснення операційної діяльності. Це та частина оборотних коштів, як не залежить від сезонних коливань та не повязана з формуванням запасів сезонного характеру;

-змінну частину оборотних активів. Це та частина оборотних активів, що повязана із сезонним збільшенням обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідність формування в окремі періоди запасів товарно - матеріальних цінностей сезонного зберігання. Зазвичай, в складі змінної частини оборотних активів виділяють максимальну та середню їх частину.

З метою планування оборотних активів їх розподіляють на нормовані та ненормовані. Нормованими називають оборотні активи (засоби), запаси яких створюються в установлених мінімальних розмірах, необхідних для забезпечення нормальної безперервної роботи підприємств. До нормованих оборотних активів відноситься сировина, основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжна матеріали, тара, паливо, запасні частини, МШП; незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі. Ненормованими називають оборотні активи (засоби), розмір яких не встановлюється. До їх складу відноситься відвантажена готова продукція, кошти на рахунках у банках і в касі підприємства, кошти в розрахунках, дебіторськазаборгованість [13].

Стоянова Є.С. та Поляк Г.Б. оборотні активи поділяють в залежності від можливості обертатися у гроші, на: ті, що повільно реалізуються; ті, що швидко реалізуються, найбільш ліквідні та абсолютно ліквідні. До оборотних активів, що повільно реалізуються відносяться запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, при цьому, запаси готової продукції є найбільш ліквідною їх частиною. Менш ліквідними є запаси сировини та матеріалів. До оборотних активів, що швидко реалізуються відноситься дебіторська заборгованість, оскільки вона швидко трансформується у грошові кошти. Найбільш ліквідною частиною оборотних активів є цінні папери - короткострокові фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, державні облігації та ін. І абсолютно ліквідними є грошові кошти в касі та на рахунках.

Поддєрогін А.М. дає подібну класифікацію оборотних активів за рівнем ліквідності:

-високоліквідні (гроші, цінні папери);

-середньоліквідні (відвантажені товари, дебіторська заборгованість);

-низьколіквідні (матеріальні оборотні засоби) [13, с. 220].

В залежності від інфляційної захищеності оборотні активи поділяються на: активи, захищені від інфляційного знецінення (матеріальні оборотні активи, захищена дебіторська заборгованість, ефективні фінансові інвестиції, валютні кошти) та активи, не захищені від інфляції (грошові кошти в національній валюті, незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові інвестиції) [13].

Однією з найактуальніших класифікаційних ознак в сучасних умовах господарювання є ризиковість оборотних активів. Поддєрьогін А.М., Кірейцев Г.Г за ризиком вкладення виділяють такі групи оборотних активів: з найменшим ризиком вкладення (гроші, цінні папери); із середнім ризиком вкладення (товари відвантажені, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція); із значним ризиком вкладення (незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) [13].

Джеймс К. Ван Хорн та Джон М. Вахнович виділяють дві основні класифікаційні ознаки оборотного капіталу: за статтями та за часом. За статтями оборотний капітал розподіляється на: грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість та товарно-матеріальні запаси.

Згідно балансу можна розглядати наступну класифікацію оборотних активів, що наведена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Склад оборотних активів згідно до балансу підприємства

1	2	3
Запаси	Виробничі запаси	У статті показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.
	Незавершене виробництво	У статті показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

Продовження таблиці1.2

1	2	3
	Готова продукція	У статті показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам
	Товари	У статті показується вартість товарів, придбаних підприємствами для наступного продажу.
	Поточні біологічні активи	У статті відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та молодняку тварин.
	Векселі одержані	Це заборгованість (боргові зобов’язання) покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями (борговими розписками).
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	–	Це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До активів включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.
Дебіторська заборгованість за розрахунками	З бюджетом	заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.
	За виданими авансами	аванси, надані іншим підприємствам у рахунок наступних надходжень активів.
	З нарахованих доходів	нараховані дивіденди, проценти, роялті тощо, що підлягають надходженню.
	Із внутрішніх розрахунків	заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.
Інша поточна дебіторська заборгованість	–	Це заборгованість працівників підприємства по інших операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від підприємства позиками.
Поточні фінансові інвестиції	–	Це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Грошові кошти та їх еквіваленти	–	Це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів в національній та іноземній валютах.
Інші оборотні активи	–	Це оборотні активи, як зобов’язання перед підприємством за його майно.
Витрати майбутніх періодів	–	Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, сплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Оборотні активи підприємства формують з джерел, які можна поділити на 3 групи: власні, прирівняні до власних (додатково залучені) й позичені.

Найбільш важливе значення в джерелах фінансування приросту оборотних активів відіграють власні кошти, які включають чистий прибуток підприємства. Фінансування потреби в оборотних коштах за рахунок чистого прибутку не загрожує підприємству зниженням платоспроможності, ліквідності та погіршення фінансового стану.

Велике значення в джерелах формування оборотних активівпідприємства відіграють прирівняні до власних фінансових коштів, до яких поточна заборгованість підприємства.

До залучених джерел формування оборотних активівналежать:

- мінімальна заборгованість підприємства до резерву майбутніх платежів, тобто витрати , що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

- мінімальна заборгованість із заробітної плати та відрахування на соціальні заходи;

- тимчасово вільні кошти спеціальних фондів тощо.

До залучених коштів підприємства прирівнюються також і асигнування з бюджету.

Позичені оборотні засоби підприємства – це тимчасово притягнуті кошти у вигляді короткотермінових кредитів банку на чітко визначений строк. Банк видає позики на кредитування сезонних запасів, під відвантажену продукцію (розрахункові документи в банках на інкасо та інші) з умовою повернення позики у визначений строк. За наданий кредит підприємство сплачує банку визначений процент.

До позичених коштів підприємства відносяться також притягнуті оборотні засоби через акціонування та кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість - це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обігу, у тому числі це заборгованість підприємства своїм постачальникам.

Раціональне використання власних та позичених коштів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні активи.

В цілому підсумовуючи вище зазначене необхідно зробити висновок, що оборотні активи підприємства- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу. Ефективне використання оборотних активів є запорукою успішного розвиткупідприємства, підвищення його ділової активності та інвестиційної привабливості.