Визначення на трупному матеріалі тварин загального покриву та похідних шкіри.

Шкіра – cutis складається з трьох шарів: епідермісу – багатошарового плоского зроговілого епітелію, де розрізняють кілька шарів: основний, шипуватий, зернистий, блискучий і роговий; власне шкіри, або дерми – складається із сосочкового (з пухкої сполучної тканини) та сітчастого (із щільної неоформленої сполучної тканини) шарів; де розміщені потові й сальні залози, корені волосся, непосмуговані м’язи – підіймачі волосся; і підшкірної основи, яка з’єднує шкіру з глибше розміщеними органами і складається із пухкої волокнистої сполучної тканини, яка має багато жирових клітин. До похідних шкірного покриву відносять: волосся (у волосині розрізняють корінь і стрижень); залози шкіри – потові, сальні, спеціалізовані шкірні і молочні залози, які утворюють множинне вим’я (вим’я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям), складається з активно діючої паренхіми - залозистої тканини і сполучнотканинної основи - строми; рогові утвори шкірного покриву – ріг, м’якуш (розрізняють зап’ясний, п’ясний, заплесневий, плесневий і пальцевий), каштан, копито (анатомічно розрізняють 4 ділянки: облямівку, вінець, стінку і підошву), ратиці, кіготь (який складається з валика, борозни, вінця, стінки і підошви) і ніготь – властивий приматам.

З особливостями будови молочної залози корови, кобили, свині, кози та інших свійських тварин, а також з різними видами волосяного покриву та інше, знайомлять на живій тварині. Слід знати, що паренхіма вим’я складається з окремих часточок, які мають особливу будову розгалуження. Часточки складаються з альвеол і трубочок, які визначають альвеолярно-трубчастий тип залози. Від альвеол відходять відвідні трубочки, які з’єднуючись, утворюють молочні канали, а ті, об’єднуються в молочні протоки, що розширюються біля основи соска і відкриваються в молочну цистерну, яка поділяється на залозисту і соскову частини. Із соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска - сфінктер.

Зняття шкіри з трупа.

Перед зняттям шкіри, труп фіксують на спині, на спеціально-обладнаному секційному столі, розставляючи в боки і фіксуючи всі кінцівки.

Процес зняття шкіри полягає у розрізанні пухкої волокнистої сполучної тканини підшкірної основи так, щоб поверхнева фасція, а за нею і шкірні м’язи залишались на тілі.

Зняття шкіри з трупів свійських тварин, включаючи кроля, починають з повздовжнього серединного розрізу по вентральній поверхні тіла – від підборіддя до кореня хвоста (у самок при цьому огинають з боків вим’я, статеву щілину і відхідник, а у самців – зовнішні статеві органи). Далі розрізають шкіру вздовж середини внутрішньої поверхні кінцівок до зап’ястя і передплесни. Розрізи потрібно робити широкими, але без особливого натискування на ніж, і знімати шкіру широким пластом. Міцніше, ніж в інших місцях, підшкірна клітковина приєднується до шкіри в ділянці між нижньою та середньою третинами черевної й грудної стінок та у ділянці плечового суглоба. Особливо обережно слід знімати шкіру в ділянці бокової складки – plica lateralis тому, що між зовнішнім і внутрішнім шарами складки знаходиться поверхнева фасція, разом з нею сюди заходить і шкірний м’яз.

Знімаючи шкіру з голови потрібно зважати на те, що у міжщелепному просторі та у ділянці жувального м’яза розміщений тонкий шкірний м’яз, який із шкірою з’єднується міцніше, ніж з нижче лежачими тканинами. Тому, починаючи знімати від серединного розрізу, шкіру необхідно сильно натягати й знімати відразу широким пластом. З губ і ніздрів шкіру не знімають. Не знімають шкіру також з повік і вушної раковини, обрізуючи по колу зсередини, біля основи цих органів.

У кроля шкіру знімають таким чином: спочатку розрізають вздовж внутрішньої поверхні задніх кінцівок від кореня хвоста до передплесни, потім по вентральній поверхні хвоста і через ці розрізи витягують задні кінцівки і хвіст. З тулуба шкіру стягують, вивертаючи, але не розрізуючи вздовж до зап’ястка чи далі, де відрізають зсередини назовні. Після цього шкіру стягують з шиї та голови.