Техніка безпеки

- при роботі з живими тваринами:

Тварини вимагають до себе певного підходу, тому підходити до них потрібно сміливо і рішуче, і в той же час обережно; щоб тварина побачила вас, відчула голос – спокійний і лагідний. Підхід повинен бути тихий і без різких рухів, щоб не налякати тварину.

До окремих видів тварин є спеціальні правила підходу. Так, до корів, овець, кіз – підходять збоку, обхоплюють руками роги і завертають голову вбік або вгору; додатково ще можна зафіксувати непокірну тварину за носову перегородку пальцями або щипцями Гармса. Слід пам’ятати, що ці тварини копають задніми кінцівками вперед і вбік. До коней підходять тільки спереду і зліва; надівають вуздечку і підіймають зап’ястя, згинаючи у зап’ястному суглобі передню кінцівку, тримаючи її при цьому вільно – це запобігає від ударів коня задньою кінцівкою. Свиней фіксують за вуха, а підсвинків – підіймають за тазові кінцівки. Собакам – надівають намордник, або ж при його відсутності, зв’язують бинтом щелепи, роблячи петлю, зв’язують її знизу шиї і перекидають на потилицю, зв’язуючи ще раз. Котів фіксують за голову і лапи на столі, а інколи навіть замотують у мішок, або ж фіксують щелепи як у собак. Птахів утримують, стискаючи однією рукою основу крил, а іншою – кінцівки. При цьому всьому необхідно дотримуватись правил особистої гігієни (миття рук, чистота одягу, взуття, стерильність інструментів та інше).

- під час лабораторних занять з препарування:

Суть техніки безпеки при роботі з трупним матеріалом полягає у запобіганні шкідливого впливу цього матеріалу і його консервуючих речовин на здоров’я оточуючих. Тому першочерговим завданням техніки безпеки при організації лабораторних занять з препаруванням є відповідна підготовка трупного матеріалу і якість його консервування.

Дотримуючись техніки безпеки, роботу із трупним матеріалом не можна проводити без відповідних умов, які слід розділити на дві групи: перша – вимоги до приміщення й обладнання, друга – правила особистої гігієни.

У приміщенні повинна бути добра паливно-витяжна вентиляція, аптечка першої допомоги.

Роботу з трупним матеріалом у секційному залі проводять на спеціальних анатомічних столах й площадках. На столі, заввишки близько 70 см, препарують трупи дрібних або частини трупів великих тварин (наприклад кінцівки і голови). Каркас стола, як правило повинен бути металевим, кришка виготовлена з мармуру, нержавіючої сталі, скла або дерева, вкритого цинковим чи алюмінієвим листом, з бортами і стоком, під яким підвішують відро.

Площадку від стола відрізняють більші розміри, міцність і менша висота (до 65 см). На неї кладуть цілі трупи дрібних або великі частини трупів великих тварин.

Препарувальну роботу проводять в халатах і шапочках. При необхідності використовують непромокаючі нарукавники і фартухи.

Слід пам’ятати, що навіть у добре законсервованому трупі з часом починається розкладання. Тому рану, поріз, подряпину або садно, що з’явилось в процесі роботи, необхідно відразу ж ретельно обробити. Без хірургічних рукавиць при наявності на руках пошкоджень шкіри робота недопустима. При тривалій роботі в рукавицях шкіра на руках мацерується і її загоєння відбувається повільно.

Після закінчення препарувальної роботи руки необхідно ретельно вимити з милом, сполоснути дезінфікуючим розчином. Для цього можна використати 0,25-0,5% розчин аміаку чи 0,5-2,0% розчин хлораміну.

• інструменти та правила користування ними:

Під час лабораторних занять з препарування кожний студент повинен мати скальпель і пінцет. Краще користуватися червцевим скальпелем, який добре розрізає тканини, пінцет - анатомічний з насічкою (без зубчиків на кінцях, які пошкоджують тканини).

Препарування здійснюють лише гострим скальпелем.

Правила користування інструментами:

Пінцет тримають великим і вказівним пальцями, що забезпечує вільні й різноманітні рухи кисті руки, а при необхідності – легку її фіксацію на столі чи поверхні препарату.

Скальпель під час препарування тримають декількома способами, краще – у положенні пишучого пера (рис.1, позиція 1). Для глибоких і не досить точних розрізів, що проникають через шари тканин, скальпель тримають як столовий ніж (рис.1, позиція 5). Коли необхідно зробити довгий розріз лише одного шару чи пошарове розрізування, скальпель тримають у положенні смичка (рис.1, позиція 2). При знятті шкіри ручку скальпеля затискують між долонею і великим пальцем з одного боку й рештою пальців – з іншого (рис.1, позиція 4). При роботі великим анатомічним ножем, коли розрізають велику масу м’язів (наприклад, відділяють кінцівку чи голову), ручку скальпеля затискують усією кистю руки так, щоб вона знаходилась між долонею і пальцями руки. При цьому вказівний палець кладуть на спинку леза (рис.1, позиція 3).

Крім скальпеля й пінцетів, для препарувальної роботи використовують й інші інструменти, а саме: набір анатомічних ножів різних за розмірами і призначенням. Це великий, середній і малий секційні, хрящовий, двох гострий (мозковий) ніж, різні скальпелі. Необхідний також набір ножиць: прямі тупо-гострокінцеві, прямі гострокінцеві, прямі ґудзикові, вигнуті по площині тупокінцеві, вигнуті по ребру, кишкові (рис.2).

Рис.1.Положення скальпеля:1- пишучого пера; 2- смичка; 3 - з вказівним пальцем на спинці ножа; 4- меча; 5- столового ножа.

Рис.2.Ножиці анатомічні:1 - прямі тупо-гострокінцеві; 2 - прямі гострокінцеві; 3 - вигнуті по площині, тупокінцеві; 4 - прямі ґудзикові; 5 - вигнуті по ребру; 6 - кишкові.

При розпилюванні кісток використовують пилки: листові звичайні, листові вузькі, дугові різних розмірів, дугоподібні з одним вигнутим і подвійним полотном; долота: прямі різних розмірів, борознисті; молотки: металеві, дерев’яні, молотки-сокирки; щипці кісткові.

Для фіксації органів і тканин використовують гачки дво- і тризубі, подвійні м’язові, раневі щипці зубчасті; затискачі кровоспинні з овальними та витягнутими губками, зубчасті та артеріальні.

Для ін’єкцій рідин, що консервують і забарвлюють, різних мас, які затвердівають, в кровоносні й лімфатичні судини, протоки, порожнини та інші використовують звичайні шприци на 10-20, 100-250 мл, але обов’язково з металевими поршнями. Для заповнення судин масами, які затвердівають на цілому трупі, використовують шприци ємкістю 500 - 1000мл, що дозволяє направити масу під значним тиском.