Нервова система і аналізатори

Живий організм постійно перебуває в тісному зв’язку з навколишнім середовищем, і основним проявом життя є обмін речовин, який залежить від умов навколишнього середовища і змінюється разом з ними. Такі зміни в організмі відбуваються за участю нервової системи, котра сприймає подразнення, зумовлює стан збудження відповідних органів і забезпечує відповідь – реакцію на подразнення. Отже, реактивні властивості організму повністю залежать від нервової системи, яка регулює функції всіх органів та їх взаємозв’язок під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Основною структурною і функціональною одиницею нервової системи є нейрон - neuron. Тіла нервових клітин у центральному відділі нервової системи (головний і спинний мозок) утворюють сіру мозкову речовину, а на периферії – вузли або ганглії. Нервові волокна в центральній нервовій системі утворюють основу білої мозкової речовини і виконують функції провідників нервових імпульсів. У периферичному відділі нервової системи вони входять до складу нервів і проводять імпульси від центра до периферії (рухові, або еферентні волокна), і навпаки, від периферії до центра (чутливі, або аферентні волокна).

Спинний мозок розміщений у хребетному каналі, вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Тверда оболонка побудована з щільної сполучної тканини і вкриває спинний мозок ззовні, під нею розміщена павутинна оболонка – дуже тонка й ніжна, вкрита ендотелієм, нижче неї є м'яка, або судинна оболонка, яка вкриває мозок і зростається з ним і ззовні вкрита ендотелієм. Павутинна оболонка відділена від твердої підтвердооболонковою порожниною, а від м'якої оболонки – підпавутинною (субарахноїдальною) порожниною, які заповнені спинномозковою, або цереброспінальною рідиною (ліквором).

Спинний мозок - medulla spinalis – має вид циліндричного тяжа, дещо сплюснутого дорсовентрально, поділяється на шийний, грудний і попереково-крижовий відділи, має потовщення шийне і попереково-крижове. З вентральної поверхні спинного мозку розміщена вентральна серединна щілини, в якій проходить спинномозкова артерія, а з дорзальної – дорзальна серединна борозна, з боків якої розміщені латеральні дорзальні борозни, через які у мозок входять дорзальні чутливі корінці спинномозкових нервів. Латерально від серединної щілини є латеральні вентральні борозни, через які виходять вентральні рухові корінці спинномозкових нервів. На поперечному розрізі спинного мозку видно, що він побудований із сірої (розміщена в центрі) і має форму літери “Н” й білої (розміщена по периферії) мозкової речовини.

Головний мозок, як і спинний вкритий трьома оболонками і має дві порожнини і розміщується у черепній порожнині. Головний мозок - encephalon – глибокою поперечною щілиною поділяється на великий мозок - cerebrum – і ромбоподібний мозок - rhombencephalon. Великий мозок складається з кінцевого, проміжного і середнього мозку. Ромбоподібний мозок складається з мозочка й мозкового моста, які об’єднуються в задній мозок, і довгастого мозку. Головний мозок живиться від внутрішньої сонної, яка поділяється на ростральну і каудальну сполучні гілки, котрі утворюють навколо гіпофіза артеріальне кільце і потиличної артерій. Відтікання венозної крові від головного мозку відбувається через венозні пазухи. Дорсальна система пазух складається з непарних стрілової і прямої пазух і парних поперечних, потиличних і дорсальних кам'янистих, у які впадають вени мозку. Вентральна, або базилярна система пазух складається з циркулярної, яка оточує гіпофіз і базилярної пазух, яка вливається у вентральну хребетну пазуху.

Спинномозкові нерви - nervi spinales – поділяють на шийні (у кількості 8 пар), грудні (відповідають кількості грудних сегментів), поперекові (відповідає кількості однойменних хребців), крижові і хвостові (5-6 пар)(див. Підручник, с.495-504).

Черепно-мозкові нерви у кількості 12 пар поділяють на 3 групи. До першої групи належать чутливі нерви, які є провідниками від органів чуття – нюховий (І пара), зоровий (ІІ пара) і присінково-завитковий (УІІІ пара) нерви. До другої групи належать рухові нерви – око руховий (ІІІ пара), блоковий (ІУ пара), відвідний (УІ пара), додатковий (ХІ пара) та під'язиковий (ХІ пара) нерви. До третьої групи належать: трійчастий (У пара), лицевий (УІІ пара), язико-глотковий (ІХ пара) і блукаючий (Х пара) нерви, які є змішаними і в своєму складі мають як чутливі й рухові, так і симпатичні та парасимпатичні волокна (див. Підручник, с. 504-511).

Для вивчення спинного мозку виготовляють два основних препарати: 1- спинний мозок у розкритому хребетному каналі, 2 - спинний мозок, видалений із хребетного каналу разом з оболонками. Перший препарат дає уявлення про розміщення спинного мозку і його нервів, а інший – про будову спинного мозку і його оболонки.

Для вивчення головного мозку виготовляють набір препаратів, фіксованих у формаліні. Для цього потрібні: головний мозок в оболонках, його тверда оболонка, головний мозок з видаленими твердою і павутинною оболонками та судинами; сагітальний, горизонтальні й поперечні розрізи головного мозку на різних рівнях. На мозку, звільненому від твердої й павутинної оболонок вивчають його зовнішню форму, анатомічний поділ на головні частини – великий і ромбоподібний мозок, рельєф основи мозку та 12 пар черепно-мозкових нервів, які відходять від нього.

Внутрішню будову головного мозку вивчають на його розрізах, зроблених у трьох площинах (сагітальній, вертикальній, поперечній) на різних рівнях. З цих розрізів готують набір навчальних препаратів для практичних занять, детальний опис у Практикумі, с.142-145.

Аналізатори – це складні морфо-функціональні системи, які здійснюють зв'язок центральної нервової системи із зовнішнім середовищем і органами організму. Аналізатор складається з трьох частин: периферичної, яка приймає подразнення (екстеро- та інтерорецептори) і утворює процес збудження, проміжної, яка побудована з нервів і підкіркових центрів, що проводять збудження і центральної - кора півкуль головного мозку, у якій відбувається аналіз і синтез сприйнятого збудження.

Екстерорецептори сприймають подразнення із зовнішнього середовища, які в корі півкуль великого мозку відтворюються у вигляді відчуттів, внаслідок цього їх називають органами чуття. Їх є п’ять: зору, дотику, смаку, нюху і присінково-завитковий (статоакустичний) орган. Інтерорецептори сприймають подразнення, що виникають у тканинах і органах, аналіз їх збуджень забезпечує нормальний обмін речовин, регуляцію кровопостачання органів та координацію функцій апаратів і систем органів.

Зоровий аналізатор складається з органа зору, провідних шляхів, підкіркових і кіркових центрів. Орган зору – organum visus – представлений оком - oculus , що складається з очного яблука, яке побудоване з оболонок – волокнистої, судинної і сітківки, світло заломлюючих середовищ – рогівки, внутрішньо-очної рідини, кришталика і склистого тіла; кровоносних судин і нервів; захисних і допоміжних органів ока – повіки, слізний апарат, м'язи, окістя очної ямки (периорбіта) і фасції.

Провідні шляхи зорового аналізатора починаються від фото сенсорних клітин сітківки очного яблука і поділяються на периферичні – нейрони сітківки (фото сенсорні, біполярні й гангліонарні), зорові нерви і шляхи та центральні - нейрити нейронів підкіркових центрів.

Присінково-завитковий аналізатор складається з присінково-завиткового органа, провідних шляхів та підкіркових і кіркових центрів. Присінково-завитковий орган, або вухо – organum vestibulocochlearis, s. auris – складається із зовнішнього, яке побудоване з вушної раковини (мушлі), м'язів вушної раковини, зовнішнього слухового ходу і барабанної перетинки; середнього, яке проводить звукові коливання від зовнішнього до середнього вуха і складається з барабанної порожнини та 4-х слухових кісточок (молоточка, коваделка, сочевицеподібної кісточки і стремінця) з їхніми м'язами й зв'язками і внутрішнього вуха, яке розміщене у кам'янистій частині вискової кістки і складається з кісткового (присінка, півколових кісткових каналів і кісткової завитки) і перетинчастого (маточки – еліптичний мішечок, мішечка – круглого і ендолімфатичної протоки) лабіринтів.

Провідні шляхи завиткової частини аналізатора сполучають чутливі клітини спіральних органів завитки з корою півкуль великого мозку, центрами рефлекторного повертання голови в бік джерела звуку, мімічними м'язами та м'язами ока. Їх утворюють чотири групи нейронів.

Провідні шляхи пристінкової частини аналізатора проводять збудження від чутливих клітин аналізатора до кори півкуль великого мозку та до центрів м'язів голови і ока.

При вивченні органів чуття, крім моделей і рисунків, використовують також набори натуральних препаратів, які надають можливість продемонструвати складний рецепторний апарат зорового аналізатора, частково присінково-завиткового, а також ознайомитись з розміщенням інших рецепторів – нюхового, смакового і шкірних.