Препарування органів кровотворення

Препарування органів кровотворення та імунітету починають з вивчення його органів та місце їх розміщення. По суті, це комплекс препаратів, оскільки неможливо на одному препараті показати будову і місце розміщення всіх органів. Для цього необхідно виготовляти декілька препаратів. Перший препарат це сагітальний розріз голови, який призначений переважно для вивчення розміщення органів, їхніх порожнин і стінок. Інший – це ціла голова, на якій препарують стінки органів, оболонки, залози і тимус, лімфатичні вузли, лімфоїдні утворення слизової оболонки глотки і мигдалики апарату дихання. Поодинокі препарати призначені для вивчення будови окремих органів і їх частин: препарати язика, червоного кісткового мозку, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдні утворення слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, сечостатевого апарату й дихання. Для їх виготовлення використовують окремі частини тулуба органів й шкіру свійських тварин, які заздалегідь приготовлені - фіксовані 5-10%-м розчином формаліну або іншою консервуючою речовиною. Препарування проводять дотримуючись правил і послідовності, які описані в Практикумі, с.101-120.

Препаруючи органи шлунково-кишкового тракту можна виготовити комплексний препарат органів свині, коня і собаки, які розміщені в передній ділянці черевної порожнини для демонстрування їх розміщення і взаємозв’язку. До складу препарату входять печінка, шлунок з краніальним та низхідним положенням 12-ти палої кишки, підшлункова залоза. У великої рогатої худоби до складу препарату може входити лише печінка й згадані відділи 12-ти палої кишки разом з підшлунковою залозою. Виготовлення комплексного препарату починають з видалення залишків більшого сальника, відрізаючи його від більшої кривизни шлунка і 12-ти палої кишки. Після цього розрізають шлунок по більшій кривизні й звільняють від вмісту. Видаливши травні маси, ретельно промивають шлунок струменем води. Одночасно промивають і 12-ти палу кишку, вставляючи в неї шланг з боку шлунка, а у жуйних – у відповідний кінець цієї кишки. Препарування починають з виділення жовчної протоки та протоків підшлункової залози, виділяючи їх з прилеглих тканин до галуження у залозі. Жовчну протоку препарують разом з утворюючими її міхуровою і печінковою протоками до галуження останньої у воротах печінки. Далі знаходять і вивчають лімфоїдні утворення кишечника й шлунка, що відносяться до периферичних органів кровотворення.

Для вивчення однокамерного шлунка коня, свині й собаки, крім розглянутого комплексного препарату, необхідний окремий препарат шлунка або шлунка з початком 12-ти палої кишки. Для цього, після видалення залишків меншого і більшого сальників видаляють скупчення жиру і розрізають шлунок вздовж більшої кривизни. У ділянці бічної стінки знімають серозну оболонку й препарують шари м’язової оболонки.

У тонкому кишечнику проходить біологічне знезараження вмістимого, яке досягається тим, що в слизовій оболонці розміщується велика кількість поодиноких лімфатичних вузликів та їх скупчення, які побудовані із ретикулярної тканини. Найбільші скупчення лімфоїдних утворень травного тракту тварин виявлено у мигдаликах, ізольованих лімфоїдних фолікулах і пеєрових бляшках.

Поодинокі лімфатичні вузлики знаходяться у вигляді невеликих заглибин між ворсинками і добре помітні на препаратах після набухання слизової оболонки у воді. Лімфатичні (пеєрові) бляшки, або агрегатні лімфовузли розміщуються у стінці кишки на стороні, протилежній прикріпленню брижі. У різних тварин форма, кількість і величина їх різна. Лімфатичні скупчення представляють собою чітко виражені ділянки слизової оболонки із заглибинами. У товстому кишечнику поодинокі лімфатичні вузли великі і зустрічаються частіше ніж у тонкому кишечнику. Скупчень лімфатичних вузлів небагато, і знаходяться вони тільки у початковому відділі ободової та сліпої кишок. В основі сліпих кишок, у товщі слизової оболонки наявні скупчення лімфоїдної тканини, які називаються мигдаликами сліпої кишки.

На стінках окремих кишок препарують пошарово оболонки. Для демонстрації використовують препарат із брижею, яка складається з двох листків і розміщених між ними органів та тканин (судин, нервів, лімфатичних вузлів, прошарків жиру тощо). Для демонстрації ворсинок тонкого відділу кишок вирізають ділянки стінки тонкої кишки розміром 5х6см. і занурюють у ванні з водою; при похитуванні ванною видно ворсинки слизової оболонки. Лімфатичні (пеєрові) бляшки демонструють на слизовій оболонці клубової кишки, розсікаючи вздовж її бічну стінку.

Пряму кишку відділяють від інших органів тазової порожнини і препарують її позаочеревинний відділ, починаючи з бічної стінки ампули прямої кишки. Спершу знімають сполучну тканину і оголюють сильний повздовжній шар м’язової оболонки кишки, а також його частину, яка переходить в м'яз, що йде до хвоста; а також його частину, яка утворює дорсальну прямокишкову петлю. Далі починаючи із бічної поверхні відхідника, препарують підіймач відхідника, а також його зовнішній і внутрішній стискачі.

Дослідження таких органів кровотворення як червоного кісткового мозку, тимусу, селезінки і лімфатичних вузлів починають з вивчення на окремих заняттях їх будови та функції, кожного зокрема, а тоді вже проводять їх відпрепарування з організму тварини, підготовку та консервацію. При необхідності, для детального вивчення проводять препарування органів як виготовлення окремих препаратів згідно методик, див. Практикум, с. 101-120.