Органи серцево-судинної системи

До складу серцево-судинної системи входять кровоносна і лімфатична системи, які доповнюють одна одну функціонально й морфологічно, а також органи кровотворення та імуногенезу.

Кровоносна система складається з серця та порожнистих трубок – судин, в яких циркулює кров, рух якої забезпечує скорочення серця. Кровоносні судини, що відводять кров від серця, називають артеріями, а судини, що приносять кров до серця – венами. Основними функціями цієї системи є: трофічна, що забезпечує обмін речовин, гуморальна регуляція організму, його терморегуляція й імунна, що забезпечує захист організму.

Серце – cor, kardia – темно-червоного кольору порожнистий, м’язовий орган, який забезпечує течію крові й лімфи судинами (рис.17). Побудоване з посмугованої серцевої м’язової тканини; міститься в осерді і прикріплюється до хребта судинами, а до грудної кістки та діафрагми – зв’язками. Осердя складається із зовнішнього і внутрішнього серозних листків, між якими є ще фіброзний листок. Внутрішній листок осердя є пристінним листком особливої серозної оболонки – перикарда, між якими міститься перикардіальна порожнина, заповнена прозорою серозною рідиною із жовтуватим забарвленням. Серце поділене перегородкою на праву й ліву половини, а ті поділяються на передсердя і шлуночок. З правого шлуночка виходить стовбур легеневих артерій. Позаду нього розміщена аорта, що виходить з лівого шлуночка і спрямовується каудально, як стовбур легеневих артерій. У праве передсердя входять порожнисті вени – краніальна, яка утворює венозний синус і каудальна. У ліве передсердя входять легеневі вени, кількість яких у різних тварин неоднакова (5-7).

Клапанний апарат серця забезпечує течію крові в одному напрямку: з передсердь у шлуночки, а з шлуночків в аорту або стовбур легеневих артерій. Він складається з передсердно-шлуночкових, або двостулковий у лівому та тристулковий у правому отворах, і півмісяцевих клапанів у отворах аорти і стовбурі легеневих артерій.

Стінки серця побудовані із внутрішньої оболонки – ендокарда, середньої м’язової – міокарда і зовнішньої серозної – епікарда. У фіброзному кільці аорти закладені два-три серцевих хрящі (у корів права й ліва серцеві кістки, довжиною 3-6 см).

Серце отримує до 10% крові, що виштовхується за кожну систолу лівим шлуночком. Судини серця – це права й ліва вінцеві артерії, велика, середня й малі серцеві вени. Обидві вінцеві, або коронарні артерії виходять з основи аорти. Права вінцева артерія по вінцевій борозні переходить у підпазушну міжшлуночкову борозну як під пазушна міжшлуночкова гілка. Ліва вінцева артерія віддає в біляконусну міжшлуночкову борозну віддає гілку і огинаючу гілку, яка сполучається з правою вінцевою артерією. Велика серцева вена відповідає однойменній артерії; з підпазухової міжшлуночкової борозни в неї впадає середня серцева вена. Малі серцеві вени виносять кров із стінок правого шлуночка.

Рис.17. Серце корови (за С.В. Ивановым):

А-серце з відкритим лівим шлуночком: 1–легеневі вени; 2–ліва непарна вена; 3–ліве передсердя; 4–ліве серцеве вушко; 5–стінка лівого шлуночка; 6–лівий атріо-вентрикулярний отвір; 7–двостулковий клапан; 8–лівий артеріальний конус; 9–сухожильні струни; 10–сосочкові м’язи; 11–правий шлуночок; 12–низхідна гілка лівої вінчикової артерії; 13–венозна гілка великої серцевої вени; 14 –жир; 15–праве передсердя, його вушко; 16–легенева артерія; 17–плечоголовий стовбур; 18–ліва підключична артерія; 19–загальний стовбур сонних артерій; 20–права підключична артерія; 21-артеріальна зв’язка; 22-аорта;

Б- серце з відкритим правим передсердям і шлуночком: 1–отвір передньої порожнистої вени; 2–передня порожниста вена; 3–ліва підключична артерія; 4–загальний стовбур сонних артерій; 5–права підключична артерія; 6–легенева артерія; 7–праве передсердя; 8–гребінчикові м’язи; 9–півмісяцевий клапан легеневої артерії; 10–правий артеріальний конус; 11–стінка правого шлуночка; 12–сухожильні струни; 13–сосочкові м’язи; 14–м'язові перепони; 15–лівий шлуночок; 16–низхідна гілка правої вінцевої артерії; 17–висхідна гілка вінцевого серцевого м’яза; 18–тристулковий клапан; 19–велика вінцева вена; 20–задня порожня вена; 21–ліва непарна вена; 22–аорта; 23–легеневі вени; 24–легенева артерія; 25–плечоголовий артеріальний стовбур.

Серце має подвійну аферентну іннервацію: симпатичну і парасимпатичну. Центри симпатичної іннервації розміщені в спинному мозку протягом IV-VII сегментів, від яких відходять прегангліонарні нервові волокна, що вступають у зірчастий симпатичний ганглій, від якого відходять серцеві гілки. Центри парасимпатичної іннервації знаходяться в довгастому мозку, і від них відходить блукаючий нерв, гілки якого вступають в інтрамуральні вузли міокарда. Аферентні нервові волокна проходять у цих самих нервах.

Кровоносні судини за функцією й будовою поділяють на провідні судини – артерії й вени та живильні судини – капіляри. Артерії - arteria – судини, по яких кров виноситься із серця, а вени - venae – судини, по яких кров тече з периферії до серця. Стінка судин складається з трьох оболонок: внутрішньої – інтими, середньої – медія і зовнішньої – адвентиції.

До артерій малого кола кровообігу відносять стовбур легеневих артерій – truncus pulmonalis, що несе з правого шлуночка венозну кров у легені і поділяється на праву й ліву гілки.

Артерії великого кола кровообігу включають основну артеріальну магістраль - аорту – aorta, яка виходить з лівого шлуночка і прямує до кінчика хвоста і поділяється на висхідну і низхідну. Висхідна аорта – aorta ascendens, або дуга аорти – це ділянка аорти від її початку до рівня 6-го грудного хребця віддає: в ділянці пів місяцевих клапанів –вінцеві артерії серця – права й ліва; за порожниною осердя в краніальному напрямку – парні магістралі для шиї та грудних кінцівок – підключичні права й ліва артерії, парні магістралі для голови – загальні сонні артерії права й ліва. Нисхідна аорта – aorta descendens – поділяється на грудну та черевну аорту, які є продовженням дуги аорти і переходять спочатку в серединну крижову, а потім у серединну хвостову артерії.

Основна особливість ходу й формування вен полягає в тому, що вони утворюють п’ять систем гілок: краніальної та каудальної порожнистої вени – vena cava cranialis et caudalis, та їх гілки; ворітної вени печінки – v. portae; легеневих вен – v. pulmonales (малого кола кровообігу), а також серцевого кола кровообігу. Вени великого кола кровообігу здебільшого відповідають ходу артерій, що проходять разом у судинно-нервових пучках, проте мають ряд важливих відмінностей.