Органи сечовиділення

До органів сечовиділення – organa uropoetica – належать парні нирки і сечоводи, непарний сечовий міхур, сечівник, сечостатевий канал (у самок сечівник відкривається в сечостатевий присінок); вони виробляють сечу, тимчасово її зберігають і виводять з організму.

Нирка – ren – парний компактний паренхіматозний орган червоно-бурого кольору, різного типу будови: гладенькі, борознисті. Множинні нирки спостерігаються у ведмедя і дельфіна, множинні-компактні нирки –у тюленя, бегемота, носорога, борознисті багатососочкові нирки – у великої рогатої худоби, слона, деяких мавп, гладенькі багатососочкові нирки – у свині, людини, гладенькі однососочкові нирки – властиві ссавцям (кінь, верблюд, дрібні жуйні, хижаки та ін.). на розрізі нирки вирізняють кіркову (сечоутворювальну), пограничну та мозкову (сечовидільну) зони, а також ниркову порожнину (рис.16).

Рис. 16. Розріз нирок: А-корови; Б-свині; В-коня; Г-собаки; 1’, 1–ниркові дольки; 2–сечовіддільна зона; 3–погранична зона; 4–сечовідвідна зона; 5–нирковий сосочок;6–чашечка;7–ниркова ямка;8–сечівник; 9–борозна нирки; 10–ходи сечівника; 11–ниркова лійка; 12–ниркова вена; 13–ниркова піраміда; 14 –кінцевий хід; 15–дугові судини; 16–ниркова капсула; 17–ниркова артерія.

Сечовід – ureter – парний трубчастий орган, який проводить сечу з нирки в сечовий міхур; розміщується на бічній стінці черевної порожнини. Слизова оболонка сечоводів вистелена перехідним епітелієм, в початковій частині містить слизові залози, а ззовні – адвентиція. М’язова оболонка побудована з непосмугованої м’язової тканини. Сечовий міхур – vesica urinaria – непарний еластичний порожнистий орган овальної форми, що виконує роль резервуара, де накопичується сеча; розміщений на дні тазової порожнини і в наповненому стані звисає в черевну порожнину. Слизова оболонка сечового міхура блідо-рожева, вистелена перехідним епітелієм, без залоз. М’язова оболонка товста, складається з двох повздовжніх (зовнішнього й внутрішнього) і колового, який утворює стискач, шарів непосмугованих м’язових волокон. Сечівник або сечоспускний канал – urethra – починається від шийки сечового міхура, спрямовується назад і відкривається: у самок на вентральній стінці вагіни, утворюючи на межі між вагіною і сечостатевим предвір’ям дивертикул уретри; у самців – на головці статевого члена. Стінка сечоспускного каналу складається із слизової, м’язової і сполучнотканинної оболонок.

Органи розмноження

Органи розмноження – organa genitalia – забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива й гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організму.

Статевий апарат самців і самок має багато спільного в будові: статеві залози (парні) у самців – сім’яники, у самок – яєчники, які виробляють здатні до запліднення статеві клітини; статеві протоки, що проводять статеві клітини – сім'явиносна протока (сім'япровід) у самців і маткова труба (яйцепровід) у самок; матка розвинута у самок і призначена для виношування плода; зовнішні статеві органи: у самців – статевий член, а у самок – присінок піхви, соромітні губи з соромітною щілиною і клітором, які забезпечують контакт статевих органів.

Органи розмноження самців - organa genitalia masculina – складаються із сім’яникового мішка, парних сім'яників, придатків сім'яників, сім’явиносних проток, сім'яного канатика, сечостатевого каналу, додаткових статевих залоз, статевого члена і препуція.

Сім’яниковий мішок – saccus testicularis – випин черевної стінки, в якому розміщені сім’яники й придатки сім'яників, і складається з мошонки, загальної піхвової оболонки та зовнішнього підвішувача сім'яника. Сім’яник - testis – парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків і лівий більший за правий; у них виробляються спермії та статеві гормони. Придаток сім'яника - epididymis – розміщений у вигляді тонкого тяжа на придатковому краї сім'яника і з’єднується з ним брижею, а з латеральної поверхні між ними є вузька щілина – придаткова пазуха. Сім'явиносна протока (сім'япровід) – ductus deferensi – починається з хвоста придатка сім'яника і являє собою довгу вузьку трубку. Сім'яний канатик – funiculus spermaticus – складка сім’яникової брижі, в якій розміщені сім'явиносна протока, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини та підвішувач сім'яника. Сечостатевий канал – canalis urogenitalis – утворюється сечівником і сім’явиносними протоками і призначений для виведення сечі та сперми. Додаткові статеві залози – виділяють секрет у тазову частину сечостатевого каналу. Секрети цих залоз є необхідним середовищем для сперматозоїдів, виділяються в певній послідовності і мають спеціальне призначення. До цих залоз належать міхурцеві, передміхурова та цибулино-сечівникова (за будовою вони альвеолярно-трубчасті). Статевий член - penis – складається з печеристого тіла та сечостатевого каналу. Препуцій - preputium – складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена і містить видозмінені сальні залози – залози крайньої плоті, які виділяють секрет – смегму, що має специфічний запах.

До статевих органів самок належать: яєчники, в яких утворюються яйцеклітини і статеві гормони; маткові труби (яйцепроводи) – сприймають яйцеклітини і переміщують їх у матку; матка – призначена для розвитку плода; піхва – орган парування і родовий шлях; присінок піхви; зовнішні статеві органи.

Яєчник - ovarium – парний орган овальної форми, масою у кобили – 20-40 г, у корови – 12-16 г, у свині – 7-9 г і у собаки – 1 г. зовні яєчник вкритий поверхневим (зародковим) епітелієм, а у кобили – серозною оболонкою, під якими розміщена паренхіматозна (фолікулярна) зона, де розміщені фолікули на різній стадії розвитку. У корови фолікули досягають 0,8-1,5 см у діаметрі, у вівці – 0,5-0,7 см, у свині – 0,8-1,1 см. Маткова труба – tuba uterina – парні, тонкі, дещо звивисті трубки, які з’єднують яєчники з рогами матки; розміщена вона у брижі, що є частиною широкої маткової зв’язки. Її довжина у кобили – 14-30 см, у корови – 21-28 см, у свині – 15-25, у дрібних жуйних – 14-16 см та у суки – 4-10 см. Матка - uterus – добре розвинутий порожнистий орган, основу якого становить сильний коловий м'яз, а стінку утворюють три оболонки – слизова, м’язова й серозна. Шийка матки в звичайному стані закрита, всередині неї є слизова пробка, яка особливо щільна під час вагітності. Форма шийки матки у тварин різна. Піхва - vagina – значних розмірів видовжена трубка з товстими м’язовими стінками; розміщена каудально від матки і переходить у сечостатевий присінок. Стінка піхви утворена слизовою (без залоз) і м’язовою (колові і поздовжні не посмуговані волокна) оболонками й адвентицією, яка вкриває задню стінку піхви. Присінок піхви – vestibulum vaginae – є продовженням піхви від зовнішнього отвору сечівника до зовнішніх статевих органів; слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм, а у стінках знаходиться м'яз – стискач присінка та залози. Зовнішні статеві органи – pudendum femininum – є зовнішньою частиною статевого апарату. Вони складаються з двох соромітних губ, які обмежують соромітну щілину, та клітора. Соромітні губи –labia pudendi – парні потовщені шкірні складки, що обмежують вхід у статеві шляхи і являють собою вертикальні потовщення, що містять скупчення жирової клітковини, еластичні елементи та венозні сплетіння, а в їх шкірі є потові та сальні залози. У нижній частині соромітних губ міститься клітор - clitoris – конусоподібної форми печеристе тіло, що є залишком статевого члена самця.