Скелет тазової кінцівки

Скелет тазової кінцівки утворюють: кістки тазу, стегнова кістка, колінна чашка, кістки гомілки, заплесни, плесни, пальців.

Кістки тазу. Таз - pelvis – корови побудований із двох тазових кісток, вісі яких ідуть паралельно. Тазові кістки – ossa coxae – складаються із клубової - os ilium, лобкової - os pubis і сідничної - os ischii кісток.

Стегнова кістка - os femoris сама масивна трубчата кістка і на дистальному кінці має надколінник - patella. До кісток гомілки - os cruris належать дві кістки - велика гомілкова - tibia – довга, трубчата і мала гомілкова – fibula – тонка, трубчата, яка у корів і коней редукована. Кістки стопи - ossa pedis - складаються із кісток заплесни, плесни і пальців. Кістки заплесни - ossa tarsi - складаються із шести кісток, розміщених у три ряди. У проксимальному ряді розміщені таранна кістка - os tarsi tibiae, яка має три блоки і п’яткова кістка - calcaneus, у якої масивне тіло. Кістки плесни - ossa metatarsi – схожі з кістками п’ясті. Кістки пальців - ossa digitorum – тазової кінцівки побудовані так само, як і на грудній кінцівці.

Препарати з остеології

Окремі кістки та їх повні набори отримують шляхом виварювання або мацерації сирих кісток. Останні беруть від трупа тварини, яка загинула від неінфекційної хвороби, чи забитої. Як правило, беруть кістки дорослих тварин з окостенілими метаепіфізарними хрящами (корів та коней – у віці старше 4-х років, свиней – 2-х, і собак – 1-го року).

Видаливши нутрощі й ретельно обрізавши м’язи, розчленовують кінцівки у суглобах, відділяють голову в атланто-потиличному суглобі, відрізають грудину разом з хрящами ребер у місцях їх з’єднання з кістковими ребрами, препарують ребра в суглобах з хребцями і розділяють хребет на кілька частин.

Грудину разом з реберними хрящами не можна ні виварювати, ні мацерувати. Весь комплекс швидко очищують від залишків м’язів і пухкої сполучної тканини, стежачи за тим, аби реберна дуга залишилась цілою. Надавши реберним хрящам природного положення, препарат висушують, після чого обробляють, видаляючи ворсистість ножем і наждаком.

Виварювати кістки можна у будь-якій посудині з повним наливом води. При цьому у воду доцільно додавати двовуглекислу соду (1-2%). Перед виварюванням у діафізах довгих кісток просвердлюють 1-2 отвори для видалення кісткового мозку. Варять кістки 4-5 год., міняючи 2-3 рази воду, після чого їх витримують у теплій воді, звільняють від залишків м’яких тканин щіткою. Якщо, сухожилки і зв’язки при цьому погано відділяються, то процес варіння необхідно повторити.

Очищені кістки спочатку промивають гарячим 2-3%-м розчином соди, гарячою водою, а потім висушують. Якщо при сушінні на кістках виступає жир, їх ще раз проварюють (найгірше виварюються кістки коня).

Для знежирення кісток найчастіше використовують чистий бензин, або ж при його відсутності – ефір, ксилол, чотирихлористий вуглець, сірковуглець. Добре знежирюються кістки у спеціальних апаратах. Відбілюють кістки занурюючи після висушування у гарячий 2-3%-й водний розчин перекису водню на 5-6 год.

Мацерація – процес гниття у воді м’яких частин, що вкривають кістки ззовні й зсередини. При постійній температурі води (35-40С) мацерація відбувається швидко й ефективно. У природних умовах – влітку, вона триває біля 4-х тижнів. Воду при цьому міняють через кожні 6-7 год. Відмацеровані кістки очищують, промивають у 5-10%-му розчині двовуглекислої соди, витримують у ньому ще кілька годин, а потім миють у теплій чистій воді. Висушують і вибілюють так само, як і після виварювання.

Для вивчення скелета голови, крім цілих черепів й окремих кісток, необхідні спеціально виготовлені препарати у вигляді розпилів і розфарбованих муляжів. Основним матеріалом при вивченні черепа є сагітальні розпили (рис.6), які здійснюються гострою пилкою із дрібними зубцями.

Розфарбовувати череп рекомендується так, щоб були чітко видно межі кісток і щоб були помітні всі деталі зовнішнього рельєфу.

Цілий змонтований скелет необхідний для демонстрації розміщення в ньому окремих частин. Скелет може бути повним або з окремих частин (скелет грудної клітки, грудної або тазової кінцівки тощо).

Повний скелет або його частини можна виготовити двома способами: зберігаючи природне з’єднання кісток (кістки, хрящі та з’єднуючі їх зв’язки залишають, а решту тканин видаляють мацерацією або виварюванням) або застосовуючи штучне зв’язування, який є більш гігієнічний. Зазначені способи можна комбінувати (див. практикум за ред. С. К. Рудика, 2000, с. 33-52).