Змістовий модуль 2.2.6. Фінансова звітність

Лекція 16. «Фінансова звітність»

1. Законодавча база та стандарти. Види звітності, її призначення та організація.

2. Склад фінансової звітності згідно ПБО 1. Цілі, вимоги до її якості.

3. Призначення балансу.

4. Звітність про результати діяльності.

5. Загальна характеристика «Звіту про рух грошових коштів».

6. Структура та зміст статей «Звіту про власний капітал».

1. Законодавча база та стандарти. Види звітності, її призначення та організація.

В умовах ринкової економіки бухгалтерська (фінансова) звітність господарчих суб’єктів є основним засобом комунікації та найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу підприємства. Тому концепція складання, склад та оприлюднення фінансової звітності закладено в основу системи національних стандартів бухгалтерського обліку більшості розвинутих країн. Не є обмеженням і Україна.

Відповідно до Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-Х1У підприємства на основі даних бухгалтерського обліку зобов’язані складати фінансову звітність. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання усіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансової, податкової і статистичної.

Бухгалтерська звітність — звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних нестатків визначених користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове положення, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Вона винна забезпечити інформаційні споживи користувачів відносно.

Мета, склад, принципи підготовки і вимоги до визначення і розкриття її елементів визначені П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Користувачі інформації різні, цілі їх , в багатьох випадках, конкурентні та протилежні.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби як внутрішніх користувачів, які мають доступ до поточної облікової інформації, так і зовнішніх користувачів, які не можуть вимагати звітів, складаних з урахуванням їх інформаційних потреб.

Класифікацію користувачів фінансової звітності виконують різними способами, але, як правило, частіше виділяють три групи : зовнішні користувачі по відношенню до даного підприємства; управлінський персонал підприємства( тобто саме підприємство - внутрішній користувач); безпосередньо бухгалтери, як представники означеної служби підприємства. Фінансова звітність винна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з обліком їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність забезпечує потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу і володіння цінними паперами,

- участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління,

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання,

- забезпечення зобов’язань підприємства,

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу,

- регулювання діяльності підприємства,

- інших рішень.

Принципи звітності. Для того щоб звітність була діючим засобом керування і контролю, вона винна ґрунтуватися на наступних основних принципах:

- обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні попереджати заниження оцінки зобов'язань і витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення — фінансова звітність винна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подіях, здатних уплинути на рішення, прийняті на її основі;

- автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлене від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відбиватися у фінансовій звітності підприємства;

- послідовність — постійне (щорічно) застосування підприємством обраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинне бути обґрунтоване і розкрито в примітках до фінансової звітності;

- безперервність — оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі;

- нарахування і відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, здійснюваними для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відбиваються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати чи надходження сплати коштів;

- превалювання сутності над формою — операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, узяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоча за юридичною формою не перейшли у власність орендаря, але їм фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, зв'язані з правом власності на об'єкт лізингу;

- історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;

- єдиний грошовий вимірник — вимір і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди з метою складання фінансової звітності.