Змістовий модуль 2.2.5. Облік доходів і фінансових результатів

Лекція 15. «Облік доходів і фінансових результатів»

1. Поняття про законодавчу базу та стандарт обліку доходів. Поняття про доходи і їх класифікація.

2. Облік доходів і фінансових результатів на підприємстві.

1. Поняття про законодавчу базу та стандарт обліку доходів. Поняття про доходи і їх класифікація

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід». Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

П(С)БО 15 не поширюється на доходи, пов'язані з: – реалізацією цінних паперів;

– контрактами з надання послуг у галузі будівництва;

– страховою діяльністю;

– змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов'язань, а також із Їх ліквідацією (продажем, погашенням);

– змінами вартості інших поточних активів;

– природним зростанням поголів'я худоби, виходом продукції сільського й лісового господарства;

– видобутком корисних копалин.

П(С)БО 15 регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті: – реалізації продукції (товарів, інших активів);

– надання послуг;

– використання активів підприємства іншими сторонами. Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.

У разі використання активів підприємства іншими сторонами дохід виникає у вигляді:

а) відсотків – плати за використання грошових коштів, їхніх еквівалентів або сум заборгованості підприємству;

б) роялті – плати за використання нематеріальних активів підприємства, наприклад, патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів та ін.; в) дивідендів – частини чистого прибутку, розподіленої між учасниками (власниками) пропорційно часткам участі в капіталі підприємства.

Дохід визнається за дотримання таких умов: а) збільшення активу або погашення зобов'язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

б) оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С) БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Не визнаються доходами суми що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:

– податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

– надходження за договорами комісії, агентським та іншим аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

– попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг); – завдаток під заставу або на погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

– надходження, що належать іншим особам;

– надходження від первісного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми отримані комісіонером від реалізації товару комітента не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом.

Доходом, зокрема, є сума комісійної винагороди. Водночас названі, суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми валового доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій. Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) , для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 «Доходи від реалізації», до якого відкривають такі субрахунки:

– 701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

– 702 «Дохід від реалізації товарів»;

– 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

– 704 «Вирахування з доходу». Суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 «Інший операційний дохід» на відповідних субрахунках.

Для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі». Він має такі субрахунки:

– 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»;

– 722 «Дохід від спільної діяльності»;

– 723 «Дохід від інвестицій у дочірні підприємства».

Доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства (дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових інвестицій (крім доходів, що обліковуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 «Інші фінансові доходи», який має такі субрахунки:

– 731 «Дивіденди одержані»; – 732 «Відсотки одержані»;

– 733 «Інші доходи від фінансових операцій».

Для узагальнення інформації про доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 «Інші доходи».

Для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій, призначений рахунок 75 «Надзвичайні доходи». На кредиті рахунка відображають визнану суму відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, на дебеті – списання на рахунок фінансових результатів.

У дохід відображають у сумі справедливої вартості активів – отриманих або тих, що мають бути отримані. Сума доходу, яка виникає у результаті господарської операції, як правило, визначається за домовленістю між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка може бути отримана, з урахуванням будь-якої торгової знижки, наданої підприємством.

При здійсненні оцінки доходу суттєвим є правильне тлумачення двох його різновидів: валового та чистого. Валовий дохід − це економічна вигода, яку підприємство одержало (або має одержати).

Чистий дохід – це зменшений валовий дохід на економічні елементи,які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми,які надходять від третьої особи,податок на додану вартість,акциз,мито,будь-які надані торговельні знижки тощо.

Оцінка доходу відбувається у наступному порядку:

а) дохід підлягає отриманню або вже отриманий,виражається у сумі справедливої вартості активів,що отримані або підлягають отриманню;

б) у випадку відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

в) за бартерними контрактами: за справедливою вартістю отриманих активів,робіт,послуг або тих,які підлягають отриманню,зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів.

Якщо неможливо визначити справедливу вартість отриманих активів, робіт, послуг або таких, які підлягають отриманню, дохід визнається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом.

Визнання доходу від реалізації продукції, товарів та інших активів. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:

– покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

– підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

– сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

– існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з нею, можуть бути достовірно визначені. У більшості випадків передача ризиків і вигод, пов'язаних із правом власності, збігається з передачею юридичного права власності на таку продукцію (товар, інший актив). Якщо підприємство залишає за собою істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, операція не вважається реалізацією і дохід не визнається, якщо: – підприємство зберігає зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яких не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

– отримання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції (товарів, інших активів);

– відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і вартість цього монтажу є істотною часткою контракту, який не було завершено підприємством; – покупець має право анулювати придбання з причин, що визначені в контракті на поставку, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення такої продукції. Якщо підприємство залишає тільки незначні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати за собою юридичне право власності на продукцію винятково з метою гарантування виплати певної суми на встановлену дату. У такому разі, якщо істотні ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, підприємство передало, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження підприємством лише незначного ризику від власності є роздрібний продаж, який передбачає виплату компенсації н разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутній дохід на основі попереднього досвіду та інших відповідних чинників. Дохід визнається лише у тому разі, коли існує вірогідність того, що підприємство матиме економічні вигоди від здійснюваної операції. У деяких випадках такої вірогідності не існує аж до одержання компенсації чи до усунення непевності. Наприклад, може існувати непевність щодо одержання дозволу іноземної урядової установи на переказ грошової компенсації від реалізації продукції. Якщо такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається. Однак коли непевність виникає щодо сплати суми. яка вже включена в дохід, але є сумою сумнівної та безнадійної заборгованості, така сума визнається витратами підприємства згідно з П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», а початкове визнана сума доходу (виручка) не коригується.

Визнання доходу від надання послуг. Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається, виходячи з міри завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено за відповідності всім наведеним нижче умовам: – можливість достовірної оцінки доходу;

– вірогідність надходження економічних вигод від надання послуг;

– можливість достовірної оцінки міри завершеності надання послуг на дату балансу;

– можливість достовірної оцінки витрат, понесених для надання послуг, необхідних для їх завершення.

Визнання доходу через посилання на етап завершеності операції має назву «метод поетапного виконання». Згідно з цим методом дохід визнається в тих облікових періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Дохід визнається лише за умови вірогідності економічних вигод підприємства, пов'язаних з операцією. У разі виникнення непевності щодо сплати суми, яку вже включено в дохід, несплачена сума або сума, щодо якої перестає існувати вірогідність сплати (сумнівна та безнадійна заборгованість), визнається витратами згідно з П(С) БО 10, а сума початкове визнаного доходу від реалізації послуг коригуванню не підлягає. Міру завершеності операції з надання послуг оцінюють такими трьома методами: – вивченням виконаної роботи;

– визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що мають бути надані;

– визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Сума витрат, здійснених на певну дату, включає лише витрати, які відображають обсяг послуг, наданих на ту саму дату. Оцінка міри завершеності на підставі вивчення виконаної роботи є близькою до звичайного підписання акта про виконану роботу. Підписавши акт, сторони підтверджують факт вивчення наданих послуг і визначення міри Їх готовності, оцінених конкретною сумою. Цей метод оцінки і в майбутньому широко використовуватимуть підприємства, що надають послуги. Проміжні й авансові платежі, одержані від клієнтів, нерідко не відповідають фактично наданим послугам, а тому не можуть бути використані для оцінки міри завершеності операції з надання таких послуг.

Якщо послуги охоплюють виконання невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначають рівномірним його нарахуванням за цей період (крім випадків, коли інший метод точніше визначає міру завершеності надання послуг).

2. Облік доходів і фінансових результатів на підприємстві.

Для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено рахунок 79 “Фінансові результати”. Це рахунок пасивний, використовується для обліку господарських процесів. По кредиту рахунку 79 “Фінансові результати” відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

Рахунок 79 “Фінансові результати” як і більшість рахунків має субрахунки: 791 “Фінансовий результат від основної діяльності”;

792 “Результат від фінансових операцій”;

793 “Результат від іншої звичайної діяльності”;

794 “Результати від надзвичайних подій”.

Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку 79 “Фінансові результати” за звітний період показує кінцевий результат – чистий прибуток (збиток). Якщо кредитовий оборот по рахунку буде більшим дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебетове сальдо по рахунку 79 більше кредитового сальдо по рахунку 79, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, це означає, що підприємство понесло збитки і поточному році, ця сума записується в дужках у формі №1 “Баланс”, що означає дію віднімання при визначенні підсумку балансу.

У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної і надзвичайної діяльності та включає:

– чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

– валовий прибуток (збиток); – фінансові результати від операційної діяльності;

– фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

– фінансові результати від звичайної діяльності;

– фінансові результати від надзвичайної діяльності;

– чистий прибуток (збиток).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок тощо. Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком). Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування – це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності,фінансових й інших доходів, фінансових й інших витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображається невідшкодовані витрати та доходи від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

Кінцевий фінансовий результат – чистий прибуток(збиток) – визначається як різниця між різними видами доходів і витрат підприємства за звітний період.

Література: ([16], с. 346-360; [4], с. 1-20).