2. Форми й системи оплати праці, види заробітної плати та склад фонду оплати праці. Облік використання робочого часу.

На підприємствах застосовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну. При погодинній – оплата проводиться згідно тарифної ставки (за 1 годину роботи) або окладу за відпрацьований час на підприємстві. При відрядній – за обсяг виконаної роботи. Існують різновиди цих форм які називають системами оплати праці. Під системою оплати праці розуміється сукупність правил, які визначають взаємовідносини між мірою винагороди працівників.

Відрядно-прогресивна – оплачується за відрядними розцінками, а частина операцій – по прогресивно зростаючим розцінкам в залежності від виконання норм.

Акордна – встановлюється оплата за весь обсяг роботи.

Бригадна – оплата встановлюється на одиницю роботи фактично виконаної бригадою.

На підприємствах також застосовують оплату праці за трудовими угодами, які укладають між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних основах. У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган можуть встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

В сучасних умовах розмір заробітної плати залежить в основному від фінансових можливостей підприємства і принципу матеріального заохочення кожного працівника.

Відповідно ст. 2 Закона України «Про оплату праці» структура заробітної плати наступна:

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

3. Облік нарахування заробітної плати. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за заробітною платою.

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об’єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу: по сфері застосування праці – промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу – робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони.

Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації.

Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, як для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщенню робітників та уніфіцировані регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особистій карточки на основі приказу. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває лицевий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами:

– жетоном – з приміненням табельних марок;

– карточним – при використанні контрольних годинників;

– пропуску – шляхом здачі та видачі пропусків;

– за допомогою контрольно-пропускних засобів.

На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

Оперативний облік надходження, переміщення і вибуття особового складу на основі названих документів покладається на співробітники по кадрам.

Прийом, переміщення і звільнення робітників на підприємстві оформляється наказом (розпорядженням) керівника підприємства типової форми № П-1, П-5,П-8.

У наказах зазначається на яку роботу, і з якого часу зараховується робітник, умови його оплати (оклад, відрядна або погодинна, розряд), табельний номер, який надалі зазначають в усіх документах з обліку особового складу, праці і заробітної плати. При прийомі на роботу, переміщенні і звільненні матеріально відповідальної особи в наказі мають бути зазначені порядок і терміни передачі нею матеріальних цінностей іншій матеріально відповідній особі.

Робочий час – це встановлене законом або договором сторін час, впродовж якого працівник зобов'язаний виконувати свої обов'язки за трудовим договором.

Норма тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин в тиждень.

Робочий день – це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання.

Нормування робочого часу впродовж календарного тижня є робочий тиждень.

При п'ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тижня – 40 годин, яка поширюється на всіх працівників, фахівців і керівників, окрім тих, для яких законодавчо встановлена тривалість робочого часу.

Статтею 51 КЗпП України передбачено укорочену тривалість робочого часу:

– для працівників віком від 16 до 18 років – 6 годинний робочий день при шестиденного робочого тижня, тобто 36 – годинний робочий тиждень; для осіб віком від 15 – 16 років (що вчаться віком від 14- 15 років, які працюють під час літніх канікул) – 4 – годинний робочий день, тобто 24 годинний робочий тиждень;

– для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці не більше 36 годин в тиждень.

Крім того, законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу для деяких категорій працівників (учителів, лікарів та ін.). Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до і 4 років або дитину-інваліда. Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги. Під час розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину за п'ятиденного і за шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденним робочим тижнем не може перевищувати п'яти годин.

В установах, організаціях робота не проводиться в такі святкові і неробочі дні:

– 1 січня – Новий рік;

– 7 січня – Різдво Христове;

– 8 березня – Міжнародний жіночий день;

– Пасха (Великдень) – неділя;

– 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

– 9 травня – День Перемоги;

– Трійця – неділя;

– 28 червня – День Конституції України;

– 24 серпня – День незалежності України.

До завдань табельного обліку на підприємстві входять контроль за своєчасною явкою робітників та службовців на роботу і виявлення всіх, хто не з явився чи спізнився; контроль за використанням робочого часу протягом дня (зміни); своєчасне встановлення причин неявки на роботу або запізнень; виявлення порушень трудової дисципліни і пов язаних з ними втрат робочого часу; одержання даних про час, фактично відпрацьований робітниками підприємства.

Для первинного обліку робочого часу робітників підприємство застосовує форми документів, затверджених наказом № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку»:

– форма № П-12 «Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати»;

– форма № П-13 «Табель обліку Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати» (форма П-13 призначена для застосування в умовах автоматизованої системи управління підприємством);

– форма П 15 «Список осіб , які працювали в понад нормований час»;

– форма № П-16 «Листок №__обліку простоїв».

Оплата відпусток. Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Мінімальна тривалість відпустки, встановлена ​​нашим законодавством - 24 календарних дня. Оформляється відпустку на підставі Наказу про надання відпустки (Форма № П-6) або за спрощеною формою - списком (Форма № П-7). Підставою є заяви працівників відповідно до затвердженого на підприємстві Графіком відпусток.

Відпускні видаються працівникові не пізніше, ніж за три дні до його початку. Оплату відпустки визначають виходячи із середньоденного заробітку. Його обчислюють так: суму виплат за розрахунковий період ділять на кількість календарних днів за цей період, за винятком святкових і неробочих днів. Потім знаходять суму відпускних. Для цього середньоденний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки.

Якщо працівник перед початком відпустки не мав заробітку або відпрацював менше місяця, розрахунок проводять виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу на дату проведення обчислення середньої зарплати.

Середній заробіток для оплати відпустки коригують, якщо било підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в період відпустки. Враховують підвищення згідно законодавства, а також за рішенням власника. Це правило обов'язкове для бюджетних установ. На госпрозрахункових підприємствах коригування зарплати та інших виплат проводять з урахуванням їх фінансових можливостей. Але коли проведення коригування передбачає колективний договір, тоді ця норма стає обов'язковою для виконання.

Відпускні розраховуються так: середньоденний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки. А щоб визначити середньоденний заробіток, суму виплат за розрахунковий період ділять на кількість календарних днів за цей період, за мінусом святкових і неробочих днів.

Сума відпускних визначається формулою 1.8.

, (1.8)

де В – сума відпускних;

ЗП_ЗАГ – загальна заробітна плата за розрахунковий період;

К_Р – кількість календарних днів розрахункового періоду;

С_ДН – святкові дні;

К_В – кількість календарних днів відпустки.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» - пасивний, балансовий, розрахунковий.

661 «Розрахунки за заробітною платою». Відображається сума нарахованої робітникам основної та додаткової заробітної плати, премії та інше.

662 «Розрахунки з депонентами». Відображається сума своєчасно не виданої заробітної плати, премії робітникам підприємства.

663 «Розрахунки за іншими виплатами». Відображається облік розрахунків за виплатами, які не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

По дебету субрахунку 661 відображають виплати, утримання, переліки заробітної плати, а по кредиту – нарахування працівникам основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги з тимчасової непрацездатності.

Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з оплати праці відображено у табл. 2.39.

Таблиця 2.39 – Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з оплати праці

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Нарахована заробітна плата робітникам:
- зайнятих у капітальному будівництві та виготовлення необоротних активів	15	66
- основного, додаткового та обслуговуючого виробництв	23
- зайнятих виправленням браку	24
- зайнятих обслуговуванням машин та устаткування, а також на загально-виробничих роботах цехів та інших підрозділів	91
- адміністративно-управлінського апарату	92
- зайнятих збутом готової продукції	93
Утримано із заробітної плати працівників:	66
- сума втрат від браку, допущеного з вини працівників		24
- неповернені вчасно підзвітні суми		372
- суми недостач та розкрадання матеріальних ціностей		375
- чергові платежі по розрахунках за товари, придбані в кредит, суми аліментів та інших платежів за виконавчими листами		685
- суми пайового внеску		41
- частина внеску до статутного капіталу		46
- сума податків з доходів фізичних осіб		641
- сума єдиного соціального внеску		657
Виплачено з каси заробітна плата	66	301
Депонована неполучена у термін заробітна плата	661	662
Виплачена депонована заробітна плата	662	301
Виплачена заробітна плата з особового карточного рахунку працівника	66	313
Нараховані відпускні за рахунок резерву на оплату відпусток	471	66
Нараховані:
- лікарняні за перші 5 днів непрацеспроможності	23, 91, 92, 93	663
- допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФССТВП	652/2	663

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися.

Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.1995 року №253 та від 22.05.1996 року №144. Такими документами являються наступні:

а) наказ (розпорядження);

б) облікові документи по кадрах:

1) Особова картка (типова форма П-2);

2) Штатно-посадова книга;

3) Графік щорічних відпусток і книга обліку відпусток;

4) Книга обліку бланків трудових книжок;

5) Документи обліку використання робочого часу;

в) Первинні документи що стосуються з/п:

1) П-53 „Платіжна відомість”;

2) П-54, П-54а „Особовий рахунок”;

3) П-56 „Накопичувальна картка обліку заробітної плати”.