2. Облік розрахунків з постачальниками й підрядниками

Методологію обліку, основні поняття й порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигід й її сума може бути вірогідно визначена.

Терміни, що використовуються у П(С)БО 10 наведені нижче.

Майбутня економічна вигода – це потенціал, що може сприяти надходженню коштів й їхніх еквівалентів на підприємство.

Дебітори – це юридичні й фізичні особи, які в слідство минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їхніх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» ділиться на довгострокову й поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відноситься:

– заборгованість орендаря по фінансовій оренді, що відображається в балансі орендодавця;

– надання позик іншим підприємствам;

– подання позик фізичним особам;

– заборгованість, що виникає при незвичайних подіях – пожежі, повені, крадіжки.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі по її сьогоднішній вартості.

Визначення сьогоднішньої вартості залежить від виду заборгованості й умов її погашення. Сьогоднішня вартості – це грошова вартість майбутніх доходів на сьогоднішній час. Розрахунок сьогоднішньої вартості здійснюється за допомогою дисконтування, тобто довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється по дисконтній вартості майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Під датою балансу мається на увазі не дата балансу, що подається разом з іншою щоквартальною або річною фінансовою звітністю підприємства, а дата балансу, який складається підприємством щомісяця, тобто короткостроковою вважається заборгованість, що повинна бути погашена протягом найближчих дванадцяти місяців, наступних за місяцем виникнення такої заборгованості. Але із часом статус заборгованості може змінитися. Наприклад, поточна заборгованість має бути переведена в довгострокову, якщо по цій заборгованості відстрочена дата погашення та в зв’язку із цим вона наступає після закінчення строку, що перевищує дванадцять місяців з дати балансу. За довгостроковою заборгованістю з часом відбувається природний процес переходу в короткострокову, оскільки рано чи пізно строк погашення такої заборгованості (у повному обсязі або частково) стає менше дванадцяти місяців з дати балансу. В бухгалтерському обліку, як правило, таке переведення дебіторської заборгованості з довгострокової в короткострокову або навпаки не відображається, оскільки дебіторська заборгованість відображається на рахунках Плану рахунків за її видами, а не за строками погашення.

Своєю чергою, поточна дебіторська заборгованість, залежно від ступеня імовірності її одержання, розподіляється на такі види:

– безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є певність про її неповернення боржником або за якою закінчився термін позовної давності (3 роки).

– сумнівні борги – це заборгованість, щодо якої є непевність у тому, що вона буде погашена боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

З метою бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість класифікують за різними ознаками, зокрема: терміном погашення; об’єктом виникнення; наявністю забезпечення векселем.

За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. За об’єктами виникнення дебіторську заборгованість поділяють на: заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги; іншу дебіторську заборгованість. Дебіторська заборгованість може бути забезпечена або не забезпечена векселем.

З приводу виникнення дебіторської заборгованості, пов'язаної з реалізацією товарів (робіт, послуг), питань не виникає. Дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією товарів (робіт, послуг), може виникнути щодо розрахунків з бюджетом, підзвітними особами, за претензіями та в деяких інших випадках.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, що не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість». Даний рахунок має наступного субрахунку:

161 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду» – відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, певні згідно з П(З)БУ 14 «Оренда».

162 «Довгострокові векселі отримані» – призначений для векселів, отриманих у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

163 «Інша дебіторська заборгованість» – призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, що не відображається на інших субрахунках рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», крім розрахунків із працівниками по виданих довгострокових позичках, інші види розрахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться по кожному дебіторі, по видах заборгованості, строком її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів.

Векселя, отримані для забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, ураховуються на рахунку 162 «Довгострокові векселі отримані».

Бухгалтерський облік вексельні операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення реквізиту векселя і їхніх змістів, порядку видачі й прийняття (акцепту), передачі й авалю векселів.

Оцінка векселя здійснюється в розмірі вексельної суми, зазначеної в ньому прописом і цифрами. Вексельна сума може включати відсоток як додаткову плату за час обороту векселя.

Аналітичний облік по векселях ведеться по кожних отриманих векселях (по видах векселів):

– векселя, строк оплати по яких ще не наступив;

– векселя, дісконтованні (враховані) банком;

– векселя, неоплачені в певний строк.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, що виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

У балансі поточна дебіторська заборгованість ділиться на заборгованість покупців і замовників й іншу поточну дебіторську заборгованість.

Покупці – це фізичні або юридичні особи, які здобувають товари, роботи, послуги.

Замовники – це учасники договору, на основі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, виявляються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використається рахунок 36 «Розрахунки з покупцями й замовниками».

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями й замовниками» призначений для обліку розрахунків з покупцями й замовниками за відвантажену продукцію, товари, роботи й зроблені послуги, крім заборгованості забезпеченої векселем, а так само узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп.

По дебету рахунку 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, робіт і зроблених послуг; по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у каси й інші розрахунки.

До рахунку 36 «Розрахунки з покупцями й замовниками» відкривають наступного субрахунку:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» – для обліку розрахунків з покупцями й замовниками, що перебувають на митній території України;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями» – для обліку розрахунків з покупцями й замовниками з експортних операцій;

363 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп» – для розрахунків з учасниками промислово-фінансових груп.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями й заказниками, повинен забезпечувати одержання даннях об заборгованість, строк якої ще не наступив, а так само заборгованість, невиплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями й заказниками, повинен вестися по кожному покупці й заказнику, по кожному пред'явленому до оплати рахунку, по кожній операції. Із цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомості довільної форми.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи, послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядки 160-162).

До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості.

На суму оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи й зроблені послуги покупцям і замовникам і на суму нарахованого ПДВ на виторг здійснюють наступні записи: Д-т 36 «Розрахунки з покупцями й замовниками» К-т 70 «Доходи від реалізації»

Д-т 70 «Доходи від реалізації» К-т 64 «Розрахунки по податках і платежам».

При погашенні покупцями та замовниками своєї заборгованості:

– у випадках погашення грошовими коштами: Д-т 30, 31, К-т 36;

– у випадках погашення векселем: Д-т 16, 34, К-т 36.

Облік зобов’язань по розрахунках з постачальниками та підрядчиками за готову продукцію (товари, ророти, послуги). Основними контрагентами підприємств при купівлі товарів (предметів і засобів) є постачальники і підрядники.

Постачальники – це юридичні особи або фізичні особи, які здійснюють поставку товарно-матеріальних цінностей або надають послуги, виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів та ін.)

Підрядники – це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів відповідно до договорів підряду на капітальне будівництво.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками здійснюються на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, розрахунків, актів виконаних робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та отримані послуги повинні бути акцептовані. Акцепт розрахункових документів - підпис уповноваженої особи на рахунку, який свідчить про те, що рахунок прийнятий до оплати.

Після цього покупець подає своєму банку платіжне доручення. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер на отримання готівки під звіт. Після придбання товару надається авансовий звіт (з пакетом документів, чек і рахунок).

Підставою для обліку імпортних товарів є: інформ-постачальника, документи транспортно-експедиційних компаній про розвантажувально-навантажувальних і транспортних послугах, розрахункові документи про оплату мита, зборів і податків (ПДВ та акцизу).

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі договору про зовнішньоекономічну діяльність про купівлю-продаж, ВМД, акта приймання, акта експертизи торгово-промислової палати, комерційних документів (рахунки фактури, invoice, що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (залізничної накладної, авіанакладної, товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів). При купівлі товару за іноземну валюту обов'язково повинна бути оформлена довідка в бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахунку заборгованості.

При виявленні нестачі або дефекту товару обов'язково складається рекламаційний лист, а отримання товару не призупиняється.

Рекламаційний лист одержувач складає на протязі 10 днів з дня отримання товару, а по відношенню товарів, на які іноземні постачальники дають гарантію, протягом 5 днів. Лист рекламації оформляється в 4-х примірниках.

Документи, які оформляються при перерахуванні коштів залежать від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо, видатковий касовий ордер та ін Таким чином, якщо підприємство придбаває товар (або ТМЦ), то необхідно оформити як банківський документ про оплату їх вартості, так і прибуткову накладну на надійшла. ТМЦ.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками" призначений для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за отримані ТМЦ, виконані роботи та надані послуги.

Рахунок балансовий, розрахунковий, пасивний (активно-пасивний), - призначений для обліку поточних зобов'язань.

По кредиту рахунку 63 відображається заборгованість за отримані ТМЦ або прийняті роботи, надані послуги, за дебетом - їх погашення. Всі операції відображаються на рахунку 63 незалежно від того, коли отриманий акцепт виставленого рахунку-фактури.

Рахунок 63 має такі субрахунки:

631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками;

632 - розрахунки з іноземними постачальниками.

Аналітичний облік ведеться окремо по кожному постачальнику і підрядчику в розрізі кожного рахунку до оплати. Аналітичний облік дає можливість отримання наступних даних:

– по акцептованим рахунками, строк оплати яких не настав;

– по неоплачених у строк розрахункових документах по невідфактурованих постачання;

– за виданими векселями, термін оплати яких не настав;

– про прострочених з оплатою векселі;

– за отриманими комерційним кредиту.

На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться як в гривнях, так і у валюті, обумовленій договором. Аналітичний облік за імпортними операціями можна вести в розрізі країн, а всередині – по постачальниках або № контрактів. Необхідно забезпечити чіткий контроль своєчасних розрахунків по кожній поставці товару. Аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіям, для визначення ознак поділу береться до уваги: ​​характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання, навантаження.

Облік синтетичний з постачальниками та підрядниками ведеться на синтетичному рахунку 63. Розрахунки з постачальникам ведуть, як правило, після відвантаження ТМЦ. Незалежно від оцінки ТМЦ в аналітичному обліку рахунок 63 в синтетичному обліку кредитується на підставі розрахункових документів постачальника в межах сум акцепту.

Вартість отриманих ТМЦ, виконаних робіт, наданих послуг відображається на рахунках обліку ТМЦ або витрат без ПДВ.

Незалежно від методу оцінки ТМЦ, прийнятого на підприємстві, рахунок 63 кредитується відповідно до документами постачальника у межах сум акцепту. Якщо першою подією була передоплата постачальникам, а при отриманні ТМЦ виявлена ​​недостача або невідповідність цін або якості, обумовленого в договорі, а також шлюб, то ситуація відбивається проводкою: Дебет 374 «Розрахунки за претензіями» Кредит 63.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по невідфактурованих постачання і виробничим запасам, які знаходяться в дорозі, має ряд особливостей.

Невідфактуровані вважається поставка ТМЦ від постачальника до пред'явлення розрахункового документа, на підставі якого здійснюється оплата. В цьому випадку ТМЦ оприбутковуються за купівельними (або обліковими) цінами: Дебет 20 Кредит 63.

Суми ПДВ отриманих ТМЦ враховуються в тому звітному періоді, в якому надійдуть розрахункові документи: Дебет 64 Кредит 63.

При отриманні розрахункового документа постачальника раніше зроблений запис вартості ТМЦ за купівельними (обліковими) цінами сторнується і оформляється додаткова запис на суму рахунку, пред'явленого до оплати.

Невідфактурованих постачання визначається в кінці місяця на підставі даних про фактичне надходження ТМЦ та розрахункових документів, пред'явлених до оплати.

Постачальники терміново повідомляють про таку поставку: йому відправляють акт або лист про отримання матеріалів (Форма № м-7).

Будівельні організації відображають в обліку невідфактуровані поставки по планово-розрахунковим (обліковими) цінами.

Матеріальні цінності вважаються в дорозі, якщо вони оплачені, але до кінця місяця не надійшли (або знаходяться на відповідальному зберіганні). Їх оприбутковують на підприємство умовно: Дебет 20 (22) Кредит 63. В наступному місяці такі ТМЦ відображаються на рахунку 63 сторнуючий записом з такою ж кореспонденцією. В разі закінчення строків позовної давності кредиторська заборгованість відноситься на доходи шляхом зменшення зобов'язань.