3. Використання прийомів на підприємстві

Документація – спосіб первинного віддзеркалення об'єктів бухгалтерського обліку. Кожна операція оформляється певним документом, який є письмовим свідоцтвом її здійснення і додає юридичну силу даним обліку. Кожний документ повинен бути оформлений належним чином, тобто містити необхідні реквізити (найменування підприємства, найменування документа, номер, дата, короткий зміст господарської операції, її кількісний і грошовий вираз) і підписи осіб, відповідальних за здійснення даної господарської операції (директор, бухгалтер, касир, зав. складом, начальник цеху та ін.).

Документація забезпечує суцільне і безперервне віддзеркалення господарської діяльності підприємства. Проте в процесі діяльності іноді відбуваються явища, які неможливо оформити відповідними документами. Це, наприклад, неточності при прийомі і відпустці матеріальних цінностей, природний спад, помилки в обліку, розкрадання та ін. Тому, для того, щоб з'ясувати фактичну наявність матеріальних цінностей, основних і грошових засобів, проводиться інвентаризація.

Інвентаризація – перевірка об'єктів в натуральному вигляді з метою встановлення відповідності їх фактичної кількості даним бухгалтерського обліку. Розбіжності, які були знайдені в результаті зіставлення даних бухгалтерського обліку і фактичної наявності цінностей, документують. Дані інвентаризації використовуються для уточнення, коректування показників обліку, віддзеркаленні тих явищ, які не були враховані.

Для того, щоб визначити загальний об'єм основних і оборотних засобів, прослідити за їх рухом в процесі господарської діяльності, застосовується оцінка.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення і процесів. Основні принципи оцінки – віддзеркалення в обліку основних засобів за їх первинною вартістю, а матеріальних цінностей – за їх фактичною собівартістю.

Калькуляція – розрахунок витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, тобто визначення їх фактичної або планової собівартості. Калькуляція лежить в основі оцінки об'єктів бухгалтерського обліку і виконується за його даними.

Для угрупування і поточного обліку однорідних господарських операцій використовуються рахунки бухгалтерського обліку. На кожний об'єкт обліку відкривається окремий рахунок, записи в якому роблять тільки на підставі документів.

Всі господарські операції, що скоюються, викликають зміни у складі засобів підприємства. Ці зміни взаємозв'язані і взаємообумовлені (Що? – За рахунок чого?). Тому кожна господарська операція зачіпає два рахунки і повинна записуватися двічі – на одному рахунку і на другому. Це правило називається принципом подвійного запису.

Наприклад, підприємство придбало у постачальника матеріали, сплативши їх вартість з свого розрахункового рахунку. Які зміни відбулися в результаті цієї операції? По-перше, зменшилися грошові кошти на розрахунковому рахунку, по-друге, поступили на склад придбані матеріали – збільшилася їх кількість. Ми бачимо, що було задіяно два рахунки, тому слід відобразити цю операцію на двох рахівницях.

Подвійний запис забезпечує взаємозв'язане віддзеркалення господарської діяльності в бухгалтерському обліку і дозволяє контролювати повноту і правильність записів на рахівницях.

Баланс – спосіб узагальнення і угрупування господарських засобів і їх джерел на певний момент часу. Баланс складається з двох частин, в яких відображається одне і те ж – господарські засоби підприємства, але з різних сторін. В одній частині – склад засобів (основні засоби, каса, готова продукція), а в іншій – джерела, за рахунок яких ці засоби були сформовані (статутна фундація, прибуток, банківські кредити і т.д.). Найважливішою особливістю балансу є рівність підсумків двох його сторін. Дані бухгалтерського балансу необхідні для контролю за наявністю і структурою господарських засобів і джерел, для аналізу фінансового стану підприємства і прогнозування подальшої його діяльності. Баланс – це основа, стрижень бухгалтерської звітності.

Звітність доповнює, розшифровує ті дані, які містяться в балансі. Вона включає, наприклад, відомості про рух основних засобів і фундацій, про структуру доходів, про собівартість та ін., тобто в різних формах звітності відображається та або інша сторона діяльності підприємства, а в балансі – стан всіх засобів, загалом, і кінцевий висновок господарської діяльності.

Література: ([18], с. 9-11; [16], с. 22-29).