2. Облік переоцінки запасів

Первісна оцінка запасів може суттєво змінюватися протягом звітного періоду. З цією причини на дату складання балансу запаси переоцінюються по чистій вартості реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

У разі уцінки запасів різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації списується на витрати звітного періо­ду із відображенням в позабалансовому обліку.

У разі дооцінки запасів різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації відноситься на збільшення додат­кового капіталу.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, запис про попереднє зменшення вартості цих запасів сторнується.

У системі рахунків ці операції відображаються в кореспонден­ції, наведеній на рис. 2.11.

Рисунок 2.11 – Облік переоцінки запасів

Пояснення:

1. Відображена дооцінка запасів до чистої вартості їх реалізації.

2. Списана сума уцінки запасів до чистої вартості їх реалізації.

Переоцінка запасів завжди здійснюється після проведення інвентаризації.

Інвентаризація обов’язково проводиться перед складанням річ­ного звіту, в разі матеріально відповідальної особи, після стихійних лих, пожеж, у випадках ліквідації підприємства, передачі майна в оренду, при виявленні фактів крадіжок та зловживань, а також за розпорядженням судових і слідчих органів.

Результати інвентаризації, а також висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом, який передається керівникові підприємства для затвердження. Керівник зобов’язаний протягом п’яти днів після завершення інвентаризації прийняти рішення про оприбуткування надлишків і списання нестач і затвердити протокол інвентаризації.

У системі рахунків бухгалтерського обліку результати інвен­таризації відображаються в кореспонденції, наведеній на рис. 2.12.

Рисунок 2.12 – Облік результатів інвентаризації

Пояснення:

1. Оприбутковані надлишки виявлені під час інвентаризації.

2. Списані запаси, втрачені внаслідок надзвичайних подій.

3. Списана нестача запасів за їх балансовою вартістю.

4. Відображена сума, що підлягає відшкодуванню винними особами (розмір цієї суми визначається відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116. Наприклад, для деталей, напівфабрикатів та іншої продукції незавершеного виробництва сума відшкодування визначається, виходячи з її собівартості з нарахуванням середньої по підприємству норми прибут­ку на цю продукцію з використанням коефіцієнта 2).

5. Відображене податкове зобов’язання, нараховане на суму, що підлягає відшкодуванню винними особами.

3. Інвентаризація матеріальних цінностей

Важливим засобом контролю за збереженням матеріальних цінностей є проведення інвентаризації. Інвентаризація — це засіб бухгалтерського обліку майна, грошових коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних до їх фактичної наявності. Інвентаризація проводиться шляхом перепису, переміщення, вимірювання, оцінки підрахунку тощо всіх залишків коштів (матеріальних і грошових) у натурі та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

На сьогодні основним документом, що регулює порядок проведення і документальне оформлення результатів інвентаризації ТМЦ на підприємствах торгівлі, є:

1. Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків від 11.08.99 № 69 (із змінами і доповненнями від 05.12.97 і 28.05.2000).

2. Постанова КМ України "Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей" від 22.01.96 № 116.

Проведення інвентаризації на підприємствах торгівлі має свої особливості. При інвентаризації ТМЦ необхідно враховувати такі положення:

– перераховувати, обміряти, підраховувати ТМЦ інвентаризаційна комісія має за порядком їх розміщення у приміщенні. При цьому не допускається перехід комісії від одного виду цінностей до іншого. Якщо ТМЦ знаходяться на зберіганні однієї матеріально - відповідальної особи, але у різних приміщеннях, їх інвентаризація проводиться послідовно за місцем зберігання;

– інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що знаходяться у дорозі, не оплачені в термін покупцями відвантажені товари, що знаходяться на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

– кількість цінностей і товарів, що знаходяться у непошкодже- ній упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов'язковою перевіркою в натурі частини зазначених цінностей;

– припускається складання групових інвентаризаційних описів МШП, виданих в індивідуальне користування працівником, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб з їх підписом в описі.

Якщо ТМЦ надійшли на об'єкт і прийняті матеріально-відповідальною особою при проведені інвентаризації, то у цьому випадку такою особою в присутності членів інвентаризаційної комісії на прибуткових документах робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності. Відпуск ТМЦ із складу при проведенні інвентаризації можливий тільки з дозволу керівника. У цьому випадку також у присутності членів інвентаризаційної комісії на видаткових документах роблять відмітки, і дані цінності заносять до окремого опису.

Якщо матеріально-відповідальна особа після проведення інвентаризації виявить помилки в інвентаризаційних описах, вона має негайно до відкриття складу, відділу, секції заявити про це комісії, що проводила інвентаризацію, яка після перевірки і підтвердження зазначених фактів виправить виявлені помилки. Після закінчення інвентаризації, але до відкриття складу, відділу, секції тощо, де вона проводилася, постійно діюча інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії повинна проводити контрольні перевірки результатів інвентаризації. Предметом таких контрольних перевірок є найбільш цінні ТМЦ і такі, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

На підставі форм первинної документації з обліку та інвентаризації формуються результати інвентаризаційної документації, що відображаються у відомості результатів інвентаризації. Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і даними бухгалтерського обліку регулюються відповідно до П(С)БО у такому порядку:

1. Надлишки цінностей підлягають оприбуткуванню із збільшенням доходу підприємства.

2. Втрати цінностей у межах норм природних втрат списують за розпорядженням керівника на собівартість реалізованих товарів. Норми природних втрат можуть застосовуватися тіль- ки в разі виявлення фактичних недостач і після зарахування недостачі цінностей при пересортуванні. У разі відсутності норм природних втрат витрати розглядаються як недостачі понад норми.

3. Після встановлення осіб, які повинні відшкодовувати втрати, належну до відшкодування суму зараховують до складу дебіторської заборгованості і включають в дохід звітного періоду. При цьому втрати і недостачі відносять на винних осіб за цінами, в яких обчислюють розмір збитку від розкрадання, недостач цінностей згідно з Порядком № 116 Законом України "Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації крадіжками (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних коштовностей і валютних цінностей", затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218.

Для визначення природних втрат у торговельних підприємствах використовують наказ Міністерства торгівлі "Про затвердження норм природних втрат продовольчих товарів у торгівлі" та Інструкцію щодо їх застосування від 02.04.87 № 88. В цьому наказі встановлено норми на продані товари у відсотках до їх роздрібного товарообороту на відшкодування втрат, що утворюються під час зберігання товарів у підсобному приміщенні та на прилавках, а також при підготовці товарів для продажу і власне продажу внаслідок усушки, розпилення тощо. Дані норми застосовуються тільки у випадку, якщо встановлена недостача.

Недостача товарів у межах встановлених норм природних втрат списується з матеріально-відповідальної особи за цінами оприбуткування. Віднесення товарних втрат на витрати обігу проводяться за купівельними цінами. Суми збитку в межах установлених норм не відносяться до початкової вартості запасів і списуються як операційні витрати.

Для рівномірного відображення у витратах обігу нормованих витрат товарів торгові підприємства можуть створювати резерв на природні втрати товарів у запланованому розмірі. У бухгалтерському обліку створення резерву щомісячно відображається записом за Д-т рахунком 93 "Витрати на збут" і К-т 474 "Забезпечення інших витрат та платежів".

Під час перебування на балансі товари оцінюються за тією ж вартістю, за якою були оприбутковані, відповідно до наказу про облікову політику підприємства. Така оцінка може змінитися у випадку, якщо з будь-яких причин реальна вартість цих товарів зменшується (внаслідок фізичних пошкоджень або кон'юнктури ринку). Тоді відповідно до принципу найменшої оцінки (обережності в уцінці) товари будуть обліковуватися за їх реальною вартістю.

Література: ([4]; [6]; [7]; [12]; [16], с. 76-82; [17], с. 196-221; [19], с. 280-316; [21], с. 365-395; [22], с. 279-296; [16], с. 163-200).