10. Інвентаризація основних засобів

Інвентаризація основних засобів проводиться відповідно до вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 64. Інвентаризація основних засобів винна проводиться не рідше за 1 раз на рік, перед складанням річного звіту (але не раніше 1 жовтня). Інвентаризацію будівель, споруд і інших нерухомих об'єктів основних засобів дозволяється проводити один раз в 3 роки, а бібліотечних фондів - один раз в 5 років, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Мета інвентаризації - виявити фактичну наявність і якісний стан основних засобів підприємства, перевірити наявність технічної документації, уточнити дані бухгалтерського обліку, забезпечити контроль за збереженням майна.

Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом керівника підприємства з компетентних осіб, що знають об'єкт інвентаризації, ціни і первинний облік. Очолює комісію керівник або його заступник.

Результати інвентаризації записують в інвентаризаційний опис (ф. № инв-1), який складають по кожному місцю знаходження основних засобів, посадові особи, відповідальними за їх збереження. Після закінчення інвентаризації опис підписується членами комісії і матеріально відповідальною особою. Один екземпляр опису передається в бухгалтерію, другою залишається у матеріально відповідальної особи.

При виявленні основних засобів, раніше не прийнятих на облік, і при їх недостачі складають належні акти. Не прийняті раніше на облік основні засоби оцінюються за їх відновною вартістю. Суму зносу таких об'єктів визначають по їх фактичному стану.

Виявлені надлишки основних засобів прибуткують і зараховують до складу інших доходів від звичайної діяльності записом:

Д-т 10 «Основних засобів»

К-т 719 «Інших доходів від звичайної діяльності»

Недостача основних засобів оформляється актом і списується:

– на залишкову вартість бракуючих об'єктів:

Д-т 976 «Списання необоротних активів»

К-т 10 «Основних засобів»

– на суму нарахованого зносу по цих об'єктах:

Д-т 131 «Знос основних засобів»

К-т 10 «Основних засобів»

– на суму, що підлягає до стягнення з винуватих осіб:

Д-т 375 «Розрахунків по відшкодуванню заподіяного збитку»

К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів»

– на суму відшкодованого матеріально відповідальними особами збитку:

Д-т 30, 66 «Каса», «Розрахунки по оплаті праці»

К-т 375 «Розрахунків по відшкодуванню матеріального збитку»

– з отриманої суми відшкодовується збиток підприємству, решта суми (різниця між обліковою вартістю недостачі основних засобів і обчисленою сумою збитку) підлягає перерахуванню до бюджету і в бухгалтерському обліку відбивається записом:

Д-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів»

К-т 642 «Розрахунки по обов'язкових платежах»

Таблиця 2.3 – Характеристика методів нарахування амортизації

Назва методу	Порядок розрахунку амортизації		Переваги та недоліки методу		Особливості застосування методу
Методи базуються на періоді використання основних засобів
Прямолінійний		Переваги: простота розрахунку амортизації; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, це зручно для порівняння собівартості продукції, що випускається, з доходами від реалізації. Недоліки: не враховується моральний знос основних засобів і фактор збільшення витрат на ремонт в міру їх експлуатації			Застосовується для амортизації основних засобів, знос яких не залежить від обсягу виробництва: адміністративні будівлі, виробничі цехи і т.п.
Зменшення залишкової вартості		Переваги: протягом перших років експлуатації об'єкта за допомогою нарахування амортизації збирається значна сума коштів, необхідних для оновлення основних засобів. Збираються кошти для заміни основних засобів у випадках їх морального старіння та інфляції Недоліки: прискорена норма амортизації нарахування зносу визначається суб'єктивно в облікових цілях			Застосовується тільки в разі, якщо передбачається наявність ліквідаційної вартості
Прискореного зменшення залишкової вартості					Застосовують, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вища ніж у наступні
Кумулятивний		Недоліки: сума зносу часто не відповідає ні з фактичним використанням основних засобів, ні з обсягом виробленої продукції
Метод, який базується на кількості одиниць продукції, отриманих від використання об'єкта основних засобів
Виробничий		Переваги: простота і раціональність розрахунків Недоліки: неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виготовленої з використанням того чи іншого активу		Застосовують у випадках, коли інтенсивність використання об'єкта впливає на його експлуатаційні можливості і коли можна визначити фактичний обсяг виробництва
- вартість, яка амортизується; - первісна вартість; - ліквідаційна вартість; - річна сума амортизації; - термін корисної експлуатації; - залишкова вартість; - норма амортизації; - кумулятивний коефіцієнт; - виробнича ставка амортизації; - фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг); - загальний обсяг продукції (робіт, послуг).

Розмір збитку, підмета відшкодуванню матеріально відповідальними особами по недостачі основних засобів, визначається згідно вимогам Порядку визначення розмірів збитку від розкрадань, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Ухвалою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.

Згідно цьому Порядку розмір збитку визначається за балансовою вартістю основних засобів (за вирахуванням суми зносу), але не нижче 50 % від балансової вартості на день виявлення недостачі з урахуванням індексів інфляції, щомісячно визначуваних Держкомстатом України, відповідного розміру ПДВ.

Література: ([4]; [6]; [7]; [12]; [16], с. 14-24; [17], с. 119-151; [19], с. 193-237; [21], с. 322-332; [22], с. 189-193; [16], с. 105-147).