6. Автоматизована форма бухгалтерського обліку
Діалогово-автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первинних документів накопичуються у запам'ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожного синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам'ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нормативні дані, необхідні для обліку і контролю. Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: досить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із класифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.
Первинна інформація вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машинограми (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).
Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкованих документів, так і відеограм. Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:
– достовірність, тобто безпомилкове формування облікової, контрольної і звітної інформації відповідно до методології бухгалтерського обліку і звітності;
– своєчасність;
– системність, тобто взаємозв'язок інформації хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку, облікової і звітної інформації;
– обґрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим первинним документам;
– повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інформації, необхідної для обліку і контролю;
– юридичну повноцінність інформації, що формується.
Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88), юридичної сили.
Документи і машинограми, виготовлені машинним способом, для надання їм юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані відповідно до затвердженої системи кодифікації. Підписи осіб, відповідальних за достовірність інформації, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, що відобразила господарську операцію, і виключити можливість користуватися чужими кодами. Схема діалогово-автоматизованої форми бухгалтерського обліку наведена нижче.
Схема діалогово-автоматизованої форми бухгалтерського обліку приведено на рис. 1.33.
Отже, система обліку, яка ґрунтується на використанні високоефективної обчислювальної техніки, є особливою формою бухгалтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам управління і забезпечує: суміщення документації і реєстрації облікової інформації; зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням достовірності й оперативності інформації; інтеграцію окремих видів господарського обліку - оперативного, бухгалтерського і статистичного; своєчасне надання інформації, необхідної для прийняття економічно обґрунтованих рішень.
Рисунок 1.33 – Схема діалогово-автоматизованої форми бухгалтерського обліку
Література: ([5], с. 164-172; 186-203; [18], с. 90-93; [17], с. 91-95; [16],с. 94-105).
Лекція 26, 27. «Організація обліку на промислових підприємствах»
Поняття та порядок складання облікової політики підприємства. Принципи облікової політики. Методи облікової політики. Процедури облікової політики.
Організація обліку на підприємствах.
1. Поняття та порядок складання облікової політики підприємства. Принципи облікової політики. Методи облікової політики. Процедури облікової політики.
Законом про бухгалтерський облік визначено, що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для подання та складання фінансової звітності.
Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених Законом України про бухгалтерський облік. Відповідно до принципу послідовності має бути постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО, і повинна бути обгрунтована і розкрита у примітках до фінансових звітів.
Облікова політика підприємства може змінюватися тільки, якщо:
– змінилися вимоги статуту підприємства;
– змінилися вимоги органу, який стверджує П(С)БО;
– зміни дозволяють більш достовірно і повно показати події або операції у фінансовій звітності.
Якщо підприємство все-таки змінило свою облікову політику, то відповідно до П(С)БО 6 у звітності необхідно відобразити вплив цієї зміни облікової політики на події та операції минулих періодів шляхом:
– коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду;
– повторного подання порівняльної інформації про попередні звітні періоди;
Зміни та доповнення до облікової політики вносять окремим наказом.
Не вважають зміною облікової політики для:
– подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
– подій або операцій не відбуваються раніше.
У Наказі про облікову політику необхідно відобразити:
– кордон суттєвості. П(С)БО 2 «Баланс» встановлено загальні вимоги до розкриття статей форми № 1 «Баланс». А розкриття – це подання інформації, що є суттєвою для користувачів фінансової звітності. Суттєва інформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Кордон суттєвості для різних підприємств може бути різна, це залежить від оборотів, обсягів виробництва;
– порядок визначення тривалості операційного циклу;
– порядок визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, строків їх корисного використання, методів нарахування амортизації і ліквідаційної вартості;
– порядок визнання нематеріальних активів, строків їх корисного використання та методів нарахування амортизації з урахуванням норм, встановлених П(С)БО 8 та П(С)БО 7;
– методи оцінки вибуття запасів, які встановлені П(С)БО 9;
– перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (П(С)БО 16);
– перелік і базу розподілу постійних і змінних загальновиробничих витрат (П(С)БО 10);
– порядок визначення величини резерву сумнівних боргів;
– метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг. Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід».
– необхідність створення резервів (резервування коштів) для забезпечення майбутніх витрат і платежів (П(С)БО 11).