18. Символізм ранньої поезії п. Тичини. Основні образи-символив його поезії («Сонячні кларнети», «Вітер з України», «Золотий гомін», «Космічний оркестр»), спроби їхнього тлумачення.

Символізм (від грец. σύμβολον — знак, прикмета, ознака) — літературний напрям кінця XІX — початку XX століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.

Ранній Тичина насамперед – символіст. Він мислить образами-символами. Серед них можна виокреити:

• Музичні символи

• Колорові

• Символи звуко-кольору

• Містичні символи

• Флоральні (квіткові символи)

Найбільше в поезії Тичини втілилося поетичне гасло, проголошене символістом Поль Верленом: «Найперше — музика у слові»!

 Винесений у заголовок книжки незвичний образ-символ сонячних кларнетів якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Ним поет підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував на синтез у ній животворного сонячного тепла і світла з музичними ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальнішому її значенні.

• музично-поліфонічні образи-символи: Мадонно моя… / Вже славлять, співають нове ім’я. / (Ave, Maria, Калино моя!) Іде і сміється:життя! квіток! / Сонце на скрипку, хмарки у танок. (образ жінки);

• слово-барвозвук: золотий гомін, чорнокрилля;

• Образ природи асоціюється з музикою, утвореною якимось музичним інструментом: «...тополі арфи гнуть...», «арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними...», «скрізь поточки, як дзвіночки». З'являється образ весни, символ оновлення.

• Ранок і вечір, день і ніч, сонце, хмарки, вітер — все для поета має своє емоційне забарвлення, пов'язане з якимось символічним образом, музичним ритмом (пастелі):

світанок — як зайчик, що грається з квітами:

…. а на сході небо пахне …,

день — впевнений, залізний, наповнений багатьма справами:

…. випив доброго вина залізний день,

вечір — тихий, суголосний з музикою флейти:

коливалося флейтами

Там де сонце зайшло.

Навшпиньках

Підійшов вечір.

Засвітив зорі, Прослав на травах тумани

І на вуста поклавши палець, --

Ліг.

Ніч — стара бабуся:

Укрийте мене, укрийте:

Я – ніч стара, нездужаю.

Поетичний цикл «Скорбна мати» присвячений покійній матері. Тичина переосмислює релігійний сюжет (Скорбна мати – мати de la Rosa (Богородиця))

Образ Скорбної матері – це образ матері яка втратила своїх дітей у громадянській війні на поч. 20 ст.

У циклі «Мадонно моя» ми бачимо образи трьох різних мадон – «жона відважна», «діва гріховна» (революція, вавілонська блудниця), «цариця небесна» (Богородиця).

У збірці «Золотий гомін»:

«Золотий» - символ досконалості, божеств, духовності, доброчинності, натхнення та любові.

«Золотий гомін» - розуміється як дзвін, золоті башні церков, Божественна благодать над Києвом.

«Золотий гомін» - присвята незалежності України (голубий і жовтий кольори, що зустрічаються у віршах – символ національна символіка)

Флоральні символи:

• Цвіт голубий (Богородиця – цариця небесна)

• Лілія – Богородиця – в католицькій традиції символ Благовіщення

• Рожа (трояни) – символ революції (Вавілонська блудниця)

З революцією у Тичини пов’язано багато символів – революція – плуг, революція – наречена, революція – вітер з України

У поезію цих років вплітаються символи-образи чорного ворона, що кряче на лихо, смерть, вороного вітру, громових хмар

Символи-характери: образ Парсифарія, Фауста, Прометея, Мойсея, Сковороди.

У циклі « В космічному оркестрі» поет символічно називає світ космічним оркестром. Диригентом цього космічного оркестру є Бог:

В космічному оркестрі

Підвладно все одній руці.

Таким чином, поезія П.Г. Тичини пронизана глибоким символізмом, і характеризується великим різноманіттям музичних, природних, космічних, містичних образів-символів. У творчості поета знайшли художнє поєднання символи-образи звуків, кольорів, квітів, колосків і трав, що створюють неперевершений «кларнетний» стиль його лірики .