Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вище художнє професійне училище №3

Письмоваекзаменаційна

Робота

Виконав:

учень групи СТ-31

Джочка Володимир

Перевірив: Калина Т.Т.

м. Івано-Франківськ

2015р.

Назва виробу, його призначення, конструкція та технічний опис

Н азва виробу, його призначення, конструкція та технічний опис.

Меблі – це сукупність виробів, призначених для обстановки приміщень і інших місць перебування людини. Для виготовлення меблів служать: деревина, ДСП, ДВП, пластмаса (накладні елементи, ручки), метал (стяжки, завіси, шуруп). Сучасні меблі повинні бути простими, зручними і естетичними. Матеріали, з яких виготовляють меблі, повинні легко оброблятися при механічній обробці.

Завдяки, високій механічній міцності, легкій оброблюваності, високій теплоізоляційній властивості і красивому малюнку текстури, деревину застосовують для виготовлення столярно-будівельних виробів, музичних інструментів та меблів.

Великого значення надається раціональному використанні деревних відходів для переробки їх в технологічну тріску, яка застосовується для виготовлення ДСП. Ці плити служать як личкований матеріал, для виготовлення дверей щитової конструкції, різних перегородок, а також є основним конструктивним матеріалом для виробництва меблів.

При виборі матеріалу для столярства строго вік дерева і такі якості матеріалу як: твердість, пружність, розколюваність, запах, а також тональність, колір і наявність текстури. Від врахування цих параметрів залежала якість обробки деревини та художня виразність виробів.

Усі меблі класифікуються за призначенням, конструкцією, конструктивно технічних ознаках, характеру виробництва.

Меблі поділяються за такими ознаками:

• цільовим призначенням;

• м атеріалами з яких виготовляються;

• технологією виготовлення;

• конструкцією.

У залежності від використання меблі можна розділити на такі основні групи:

• для житлових приміщень (для квартир);

• для громадсько-адміністративних приміщень (конторські, бібліотечні, ресторанні, вокзальні, поштові, аптекарські, лабораторні, шкільні, театральні…);

• для обладнання транспорту;

• для міського середовища і відкритого майданчика.

За місцем використання у квартирі меблі поділять для:

• передпокою;

• вітальні;

• спальні;

• кухні;

• ванної;

• дитячої;

• підліткові;

• для дорослих.

За функціональним призначенням:

• меблі для сидіння;

• меблі для лежання;

• ємності;

• функціональні площини;

• комбіновані;

• доповнюючи та інші меблі.

Г арнітур кухонний призначений для укомплектування кухні довжиною 2600мм.. Гарнітур складається з двох рядів тумб: нижні тумби та верхні навісні тумби . Нижня частина складається з двох дводверних тумб, двох секцій шухляд та каркасу тумби під вбудовану духовку. Верхня частина складається з двох дводверних тумб, двох вузьких однодверних тумб, та каркасу під витяжку над гріючою поверхнею.

Нижня дводверна тумба призначена для зберігання каструль та інших столових приборів. Дно тумби розташовано на висоті 100мм. , ємність тумби розбита полицею на дві частини: висота яких становить 333мм. Тумба призначена для зберігання великого посуду.

Секції для шухляд призначені для зберігання столових приборів, столової білизни, нижня велика шухляда для зберігання пляшок. Одна з секцій складається з 4 однакових шухляд, висота корпусу шухляди становить 120мм а висота фасаду 178мм. глибина шухляди 450мм., дані розміри обґрунтовуються розмірами столових приборів. Друга секція складається з трьох малих шухляд , розміри яких ідентичні першій секції. Розміри нижньої шухляди, яка призначена для зберігання пляшок: висота корпусу –200мм. , висота фасаду –358мм.

Тумба, яка призначена під вбудовану духовку, складається з щитової основи, внизу якої розташована шухляда. Висота корпусу становить 70мм.. глибина 450мм. Призначена вона для зберігання форм для випічки, сковорідок.

Друга тумба призначена для зберігання сервізів, ємність тумби розділена полицею на дві частини, висота яких становить.368мм.

Однодверні вужчі тумби призначені для зберігання електропобутових приладів, спецій, круп. Ємність тумб розділена двома полицями: висота першої та другої 250мм. третьої 213мм.

Над плиткою розташовується тумба під повітроочисник. У верхній частині дводверних, та над повітроочисником знаходяться полички під спеції, годинник, таймер.

П ідвісні дводверні тумби призначені для зберігання посуду. Одна з тумб, яка розташована над мийкою, призначена для сушіння митого посуду.

Тумба підвісна яка призначена для сушіння митого посуду складається з двох горизонтальних та вертикальних стінок, вбудованої сушарки, та фасадних дверцят.

1. Горизонтальні стінки (500х275х20) щитки з масивної деревини твердолистяної породи дуб.

2. Вертикальні стінки (700х275х20) щитки з масивної деревини твердолистяної породи дуб. Вертикальні стінки кріпляться з горизонтальними за допомогою вставних шипів – шкантів, та стягуються конфірматами.

3. Вбудована сушарка кріпиться в тумбу за допомогою спеціальних пластикових кріплень

4. Фасадні дверцята (720х248х20) містять фасонні поздовжні й поперечні бруси, що складаються в каркас за допомогою з’єднання на закритий одинарний шип з пів потемком склеєні між собою клеєм ПВА, та фільонки – яка закладається в шпунт всередину каркасу, перед склеєнням самого каркасу.

Характеристика сировиниі матеріалів. Х арактеристика сировини і матеріалів, що застосовуються при виготовлення тумби підвісної

При виготовленні тумби підвісної застосовуються різноманітні матеріали:

1. Масивна деревина твердолистяної породи дуб.

2. Клей ПВА

Дуб – твердолистяне дерево родини букових. Рослина однодомна і світлолюбна (потребує багато світла). Плід — горіх (жолудь). Дуб — велике дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно враження потужності і сили. Це довговічна рослина: іноді дуб живе до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто.

У популяціях дубів поширений сезонний поліморфізм — є літні та зимові біоморфи. У літнього рано розпускається червонувате листя, яке восени опадає. У зимового дуба листя з довгими черешками з'являється пізно, але восени не опадає, а засохле тримається на гілках усю зиму. У корковоговічнозеленого дуба, поширеного у Франції, Іспанії, Італії та на Кавказі, зелене листя не сохне і не опадає щороку, а тримається на гілках кілька років

Деревина дуба особливо міцна. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими утворюючи т. зв. морений дуб, який особливо цінується в столярних роботах. Дубильні речовини, які містяться в деревині, запобігають гниттю, тому з дуба роблять бочки і паркет.

Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці. Одночасно з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в круглій чашечці — плюсці

Н айбільш поширений дуб звичайний, або літній, який займає 95% площі дубових лісів. Досягає висоти 20-40 м. Може дожити до 2000 років, але зазвичай живе 300-400 років. Зростання у висоту припиняється у віці 100-200 років, приріст в товщину, хоч і незначний, триває все життя [2]. Ймовірно найстарішим представником слід вважати Стелмузький Дуб з окружністю стовбура 13 м в Литві. Його вік, за різними оцінками від 1500 до 2000 років.Коренева система складається з дуже довгого стрижневого кореня; з 6-8 років починають розвиватися бічні корені, теж йдуть глибоко в землю.Крона густа шатроподобная або широкопирамидальная, асиметрична, розлога, з міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі). У молодих дерев стовбур неправильний, колінчастий, з віком стає прямим і циліндровим.Кора темно-сіра, чорнувата, товста. У молодих дубків кора сіра, гладка. На 20-30 році на корі утворюються більш-менш глибокі тріщини. У дерев, які виросли на волі, кора до 10 см товщини.

Дерева виростають до 18-30 метрів і в діаметрі 120-180 см. Стовбур дуба, що росте в лісі прямий і без сучків до висоти 15 метрів. Відрізняється великою різноманітністю, тому нараховує в цілому близько 200 різновидів. Північні дерева, що ростуть на поганому грунті, мають кращу деревину, у порівнянні з деревиною південних дерев. Дуб є основною лісотворною породою Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясеном, ялиною, буком. Росте на більшій частині України, в Степу рідше, головним чином в долинах річок. Він займає 27% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.

Заболонь дуба світло-жовта. Зріла деревина має опеньки від світло-коричневої до жовтувато-коричневої з красивою текстурою на зрізі. Дерево є міцним, довговічним, володіє такими властивостями як: щільність (в середньому близько 700 кг / м³), стійкість до деформації, тангенціальна та р адіальна твердість (3,7 - 3,9), пружність. Підвищена твердість деревини дуба затрудняє забивання в неї цвяхів і закручування шурупів. Тому найкраще виконувати попереднє свердління щоб уникнути розколювання дощок. Дубові елементи добре склеюються між собою. Деревина висихає порівняно повільно, а при прискореній сушці схильна до тріщин.

Ще дуб володіє доволі красивою від світло-коричневого до жовтувато-коричневого кольору текстурою, яка з часом трохи темніє після тривалого часу в експлуатації, і додає відтінок благородної старовини.

Для надання деревині дуба більш високих декоративних якостей, її часто піддають морінню. Під морінням дуба розуміють багаторічне витримування його у воді, від чого деревина набуває шовковисте темно-фіолетове забарвлення. Моріння збільшує твердість деревини, але при цьому підвищується її крихкість.

Деревина дуба знаходить різноманітне застосування: у вигляді паркету, струганого шпону для обробки виробів, в меблевій промисловості, машинобудуванні, в тарному (бочки для вина і пива) і дубильно-екстрактному виробництвах.

Клеї ПВА у своєму складі найчастіше містять: полівінілацетат, емульгатор (найчастіше полівініловий спирт), пластифікатор (дибутилфталат, дибутилсебаціанат) і дисперсійне середовище — воду.

Оскільки полівінілацетат (ПВА) і полівініловий спирт (ПВС) містять сильно полярні групи (С(О)СН₃,–ОН), то когезійна міцність для структурованих і неструктурованих термопластичних клеїв на основі ПВА буде характеризуватися як всіма видами міжмолекулярної взаємодії між макромолекулами полівінілацетату і полівінілового спирту, так і утворенням між ними водневих зв'язків.

При склеюванні деревини процес проходить в три стадії:

3. на першій стадії частково випаровується вода, адсорбується дисперсійне середовище і емульгатор (що також сприяє відведеню в оди з клейового з'єднання), і як наслідок — відбувається зближення глобул між собою.

4. на другій стадії – глобули вступають в тісний контакт і відбувається їхня деформація. Вода з тимчасовим пластифікатором витісняється з міжглобульного простору, і, по мірі видалення води, відбувається руйнування плівки з емульгатора — полімер у великій кількості розпочинає адсорбуватися на субстраті займаючи місця, що попередньо були зайняті дисперсійним середовищем (водою).

5. на третій стадії, коли вже видалено основну частку води дисперсійного середовища з клейового шару, розм'якшені глобули злипаючись, утворюють монолітну плівку. Проходить взаємодія полімеру і емульгатора внаслідок якої на субстраті відбувається заміна емульгатора на полімер. Процес злипання проходить за допомогою процесу автогезії

Переваги клею:

6. клейові з'єднання мають хорошу еластичність;

7. клейові з'єднання добре витримують ударні навантаження;

8. при висиханні стає прозорим;

9. нетоксичний.

Недоліки:

10. клей має низьку водостійкість. Це пов'язано з гідрофільністю полівінілового спирту. Полівініловий спирт відіграє роль емульгатора — запобігає передчасному злиттю глобул ПВА. Те, що полівініловий спирт знаходиться в клеї у вільному стані (в різних дисперсіях може знаходитись до 7 %) — це істотно впливає на зниження водостійкості такої суміші.

11. низька теплостійкість клейового шва. Це пов'язано з низькою теплостійкістю полімеру-основи. При 40°C починається розм'якшення полімеру, а при 65-70°C — він переходить у в'язкотекучий стан.

12. повзучість клейового з'єднання при постійному навантажені.

Д ля покращення властивостей клеї модифікують або під час виготовлення дисперсій, або при змішуванні дисперсії і олігомеру у вже готовому вигляді. Метою модифікацій є підвищення водостійкості і теплостійкості клейових з'єднань.