- •С истеми координат для визначення положення точок земної поверхні.
- •Істинні азимути. Зближення меридіанів.
- •Дирекційний кут. Магнітні азимути. Схилення магнітної стрілки. Румби.
- •Залежність між азимутами і румбами.
- •Способи відображення рельєфу на картах.
- •Класифікація похибок вимірювання.
- •Властивості випадкових похибок.
- •Принцип арифметичної середини.
- •Середня квадратична похибка вимірювання. Формула Гаувсса.
- •Середня квадратична похибка вимірювання. Формула Бесселя.
- •Вимірювання ліній стрічкою на місцевості. Тичкування ліній.
- •Зведення до горизонту ліній виміряних стрічкою.
- •Принцип вимірювання ліній світловіддалеміром.
- •Принцип вимірювання горизонтального кута.
- •Вимірювання горизонтальних кутів способом прийомів.
- •Точність вимірювання горизонтальних кутів в полігонометрії 4 кл, 1 і 2 розряду.
- •Геодезичні розрядні мережі. Закріплення пунктів на місцевості.
- •Прокладання теодолітних ходів. Робота на станції під час прокладання теодолітних ходів.
- •Способи знімання ситуації. Зарис.
- •Спосіб створів.
- •Суть камеральних робіт в горизонтальному зніманні.
- •Ув’язка кутових вимірів у зімкнутому ході (полігоні).
- •Теоретична сума кутів у розімкнутому теодолітному ході.
- •Пряма та обернена геодезичні задачі.
- •Методи та способи нівелювання.
- •Робота на станції технічного нівелювання.
- •Способи нівелювання площ. Технологія виконання нівелювання площ за квадратами.
Способи знімання ситуації. Зарис.
Зніманням називають сукупність вимірювань, які виконують на місцевості для створення карти. Знімання поділяють на контурне та висотне.
Якщо контурне та висотне знімання виконують разом, то його називають топографічним.
Знімання виконують відносно пунктів, положення яких на місцевості відоме. Це – пункти геодезичної основи. Геодезичною основою знімання є пункти державної геодезичної мережі, пункти мереж згущення та пункти знімальної мережі. На рисунках вони показані кружечками.
З
алежно
від приладів які використовують під
час знімання та ситуації яку знімають
розрізняють такі способи контурного
знімання.
Спосіб створів.
Під час вимірювання лінії в її створі (рис. 7.16) записують результати вимірювань під час перетину лінією контурів (рілля, лука тощо). Точність способу визначається точністю вимірювання ліній. Допустимі довжини ліній такі ж як і у теодолітних ходах.
Спосіб перпендикулярів.
У цьому способі переважно використовують екер, стрічку та рулетку (рис. 7.17). Нехай потрібно зняти межу лісу чи ріллі. У точках 4 і 5 установлюємо тички. Укладаємо стрічку у створі точок 4 і 5. У точці 4 будуємо прямі кути і по їхніх сторонах вимірюємо величини перпендикулярів 20.8 ь, 23.3 м. У основі цих перпендикулярів записуємо 0.00 головою у бік точки 5. Укладаємо стрічку ще раз у створі точок 4 і 5. Переміщаємося з екером вздовж стрічки до тих пір поки перпендикуляр з лінії 4-5 потрапить на згин лісу. Відлічуємо у основі перпендикуляра стрічку 21. 5 м і записуємо це число головкою у бік точки 5. Вимірюємо величину перпендикуляра – 11.4 м.
ифри в основі перпендикулярів (21.5, 37.9) вказують на віддаль від точки 4 і підписують їх вершиною в напрямі вимірювання. Цифри (11.4, 30.7) у вершині перпендикуляра вказують на віддаль по перпендикуляру від сторони 4-5 до межі між лісом і лукою, лукою і ріллею.
Спосіб полярних засічок.
У цьому способі використовують теодоліт, стрічку, або рулетку чи віддалемір. Під час вимірювань установлюють теодоліт у точці знімальної основи 2 і орієнтують на сусідню точку знімальної основи 1. Вимірюють віддаль до точок контуру (а, б, в, г) та відповідний горизонтальний кут. Результати вимірювань записують безпосередньо на зарисі, або у таблицю. Кути вимірюють з точністю 5’.
Спосіб лінійних засічок.
Застосовують тоді коли довжини ліній не перевищують довжини мірного приладу (20-50 м), а кут засічки є у межах 30-150º. Роги кварталів, капітальних будівель та інших важливих контурів визначають засічками з трьох точок.
5. Спосіб прямих кутових засічок.
З
астосовують
там, де неможливо виконати безпосереднє
вимірювання віддалей.
Для визначення положення точки (рис. 7.20) вимірюють два прилеглих до сторони знімальної основи кути. Кути вимірюють півприйомом з точністю 1'.
Кут засічки у визначуваній точці має бути у межах 30-150º. Якщо є декілька засічок з однієї точки, результати вимірювань записують не на самому зарисі, а в окремій табличці.Допустимі значення віддалей до точки у способі кутових засічок подано у таблиці.
Спосіб обходу
.
Деякі автори розглядають ще такий спосіб знімання ситуації, як спосіб обходу. Його зазвичай застосовують найчастіше у землевпорядкуванні. Фактично це поєднання способу знімання ситуації із визначенням координат точок контурів прокладанням теодолітних ходів (рис. 7.21. а), або перпенди-кулярами зі сторін прокладеного ходу (рис. 7.21 б)
Зарис.
Зарис це схематичне креслення, складене у довільному масштабі на цупкому папері. На ньому показують точки і лінії з яких виконують знімання, взаємне розташування місцевих предметів, контурів і результати вимірювань.
Зариси оформляють в умовних знаках (з пояснювальними написами), приблизно дотримуючись масштабу знімання, на окремих для кожної станції аркушах, що орієнтовані по ходу. Якщо ділянка, яку знімають невелика, то зарис можна скласти на одному аркуші.
На зарисі роблять необхідні пояснювальні надписи. За допомогою зарису в камеральних умовах складають карту, тому він має бути чітко і акуратно викресленим.
Н
5
а
великих об'єктах зарис складають для
кожної сторони , або точки ходу на
окремому аркуші.
