21. Прокладання теодолітних ходів. Робота на станції під час прокладання теодолітних ходів.

Створення знімальної основи починають з підготовчих робіт, в які входять складання проєкту на карті, рекогностування та закріплення пунктів ходу на місцевості. Планову знімальну основу найчастіше створюють прокладанням теодолітних ходів.Теодолітний хід, це система ламаних ліній на місцевості в вершинах яких вимірюють кути і лінії між цими вершинами та кути нахилу цих лінійТеодолітні ходи за формою поділяють на розімкнені і зімкнені. Зімкнені ходи ще називають полігонами.

Розімкнені ходи прокладають між пунктами планової опорної геодезичної мережі (рис. 7.4) до яких і прив’язують ці ходи. Прив’язати хід значить виконати вимірювання для передачі кутів орієнтування та координат з пунктів координати яких та напрями з них на інші пункти відомі. Для цього потрібно виміряти лінії ходу D₁ i D_n від початкового опорного пункту В до точки 2, а також між кінцевою точкою ходу n та опорним пунктом С. Крім цього потрібно виміряти прив’язні кути β₁ і β_n+1 у цих опорних пунктах між сторонами прокладуваного ходу і сторонами дирекційні кути яких відомі (рис. 7.4).

Так під час трасування лінійних споруд, зазвичай, прокладають розімкнені, а для знімання майданчиків – зімкнені ходи.

Зімкнені ходи, це система ламаних ліній закріплених на місцевості у вигляді багатокутника. Зазвичай, опираються на одну опорну точку С з відомими координатами. З цієї точки зазвичай є два напрями з відомими дирекційними кутами. На рис. 7.5, це точка С, а напрями АС і ВС з відомими дирекцій-ними кутами – α_АВ та α_ВС. У виключних випадках ходи можуть опиратися лише на один відомий з опор-ної точки дирекційний напрям.

Для виконання геодезичних робіт всередині полігона, прокладають діагональний хід 1,6,3 (рис. 7.5). Діагональний хід це випадок розімкненого ходу.

Крім вище названих прокладають висячі ходи які опираються на пункт з відомими координатами з якого вино також напрям з відомим дирекційним кутом. Другий кінець ходу не прив'язують (рис. 7.6).

Довжини ліній у теодолітних ходах не можуть бути довшими 350 м і коротшими 20 м, на забудованих територіях, а на незабудованих – 350 і 40 м, якщо лінії вимірюють стрічками, рулетками чи оптичними віддалемірами.

Роботу на станції починають із вимірювання ліній та центрування теодоліта.

На спостережуваних точках центрують візирні марки або тички, які або центрують над цими точками або розташовують в створі спостережуваного напряму. Центрують теодоліт та візирні цілі згідно з інструкцією з точністю не меншою ніж 3 мм.

Кути в теодолітних ходах вимірюють способом прийомів, виконуючи при цьому один повний прийом вимірювань з перестановкою лімба між півприйомами . Контролем вимірювань є розходження між значеннями кутів виміряними у півприйомахВимірювання ліній виконують землемірними стрічками, в прямому D_пр і зворотному D_зв .

Результати вимірювань записують у журнал визначеної форми. Разом з вимірюваннямискладають схему теодолітного ходу.