1. С истеми координат для визначення положення точок земної поверхні.

Координати − це кутові й лінійні величини, які визначають положення точки на площині або у просторі;

– у геодезії користуються такими системами координат: геодезичною, полярною, плоскою прямокутною, зональною;

– геодезичні координати − це кутові величини − широта В і довгота L (рис. 2.4), які визначають положення точки на земній кулі;

– широта точки − кут між прямовисною лінією, що проходить через цю точку, і площиною екватора;

– довгота точки − двогранний кут між площинами початкового меридіана і меридіана, що проходить через цю точку;

• прямокутні координати − лінійні величини (абсциса Х і ордината Y), які визначають положення точки на площині.

2. Істинні азимути. Зближення меридіанів.

Азимутом називають горизонтальний кут, відлічений за ходом годинникової стрілки від північного напряму меридіана до напряму заданої лінії. Азимут позначають літерою А і вимірюють від 0 до 360.

Азимути називають істинними (географічними), якщо вони відлічені від напряму істинного (географічного) меридіана.

Існують прямий та обернений напрями лінії. Якщо напрям лінії MN (рис. 2.6) від точки M до точки N вважати прямим, тоNM− обернений напрям тієї ж лінії.

Відповідно до цього кут А − прямий азимут лінії MNу точці M, а кут А₁− обернений азимут тієї ж лінії у точці N.

Меридіани різних точок не паралельні між собою через те, що вони сходяться в точках полюсів. Звідси азимут лінії в різних її точках має різне числове значення.

Кут між напрямами двох меридіанів називають зближенням меридіанів і позначають .

3. Дирекційний кут. Магнітні азимути. Схилення магнітної стрілки. Румби.

Дирекційним кутом називають горизонтальний кут, відлічений за ходом годинникової стрілки від північного напряму осьового меридіана зони або лінії, паралельної до нього, до напряму заданої лінії. Дирекційні кути позначають літерою  і вимірюють від 0 до 360. Кут між північним напрямом магнітного меридіана й напрямом даної лінії називають магнітним азимутом. Магнітний азимут, так само, як і істинний, ідліковують за напрямком руху годинникової стрілки. Його також вимірюють від 0 до 360. Залежність між магнітними азимутами і магнітними румбами така ж, як між істинними азимутами й істинними румбами. Оскільки магнітний полюс не збігається з географічним, напрям магнітного меридіана в даній точці не збігається з напрямом істинного меридіана. Горизонтальний кут між напрямами істинного й магнітного меридіанів називають схиленням магнітної стрілки і позначають літерою.

Залежно від того, в який бік відхиляється північний кінець стрілки від напряму істинного меридіана, розрізняють східне й західне схилення магнітної стрілки. Східне схилення має знак плюс, західне – мінус. Залежність між істинним А і магнітним А_Мазимутами виражають формулою

А = А_М + .

Для орієнтування ліній користуються також румбами.

Румбом називають гострий кут між найближчим (північним чи південним) напрямом меридіана і напрямом заданої лінії.

Румби позначають літерою r з індексами, що показують чверть, в якій знаходиться румб.

Назви чвертей складені з відповідних позначень сторін світу. Так, перша чверть – північно−східна (ПнС), друга – південно−східна (ПдС), третя – південно−західна (ПдЗ), четверта – північно−західна (ПнЗ). Відповідно позначають румби у чвертях. Наприклад, у першій r_ПнС, другій – r_ПдС тощо. Румби вимірюють у межах від 0 до 90.