- •30. Методи та психотехнології гуманістичного напрямку психотерапії
- •27. Історія становлення та розвитку гуманістичної психотерапії
- •29. Психотехнології психодинамічного напрямку психотерапії
- •28. Спільне та відмінне у психодинамічному та когнітивно-поведінковому напрямі психології та психотерапії
- •23. Історія становлення та розвитку психодиинамічного напрямку у глибинній психології
- •24. Основні принципи психологічної допомоги у руслі глибинної психології
- •25. Етичні основи діяльності психолога, що працює у руслі глибинної психології
- •26. Етапи та перспективи розвитку глибинної психології, як науки
29. Психотехнології психодинамічного напрямку психотерапії
Психодинамічний напрямок психотерапії базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на формування світовідчуття, певної манери поведінки людини, її внутрішніх і зовнішніх проблем. Психотерапевт вирішує питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки клієнта (мотивами, внутрішніми конфліктами, суперечностями), існування і розвиток яких забезпечують функціонування і розвиток особистісного «Я».
Основною метою психологічної допомоги в класичному психоаналізі є: 1) усвідомлення неусвідомленого (мотивів, захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття адекватної і реалістичної його інтерпретації; 2) посилення Ego-свідомості для вироблення більш реалістичної поведінки. Позиція і роль психотерапевта в класичному психоаналізі досить жорстко виділяє такі основні вимоги до нього: невтручання, відстороненість, нейтралітет і особистісна закритість, уміння і здатність витримувати перенесення і працювати з контрпереносом; тонка спостережливість і здатність до адекватних інтерпретацій. Одне з найважливіших вимог до консультанта - усвідомлення власних проблем, реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Недарма проходження тривалого і детального курсу психоаналізу є неодмінною умовою професійної підготовки психоаналітика. Класичний психоаналіз включає 5 базових психотехнік: 1) Метод вільних асоціацій, передбачає породження мимовільних, таких, які випадково приходять в голову, висловлювань, зміст яких може відображати будь-які переживання клієнта. Для психотерапевта важливі зміст і послідовність висловлювань. 2) Тлумачення сновидінь. У сновидіннях розрізняється маніфестувати і латентний сенс (останній включає в себе витіснення і неусвідомлювані, втілені в алегоричну форму, переживання). Враховується те, що під час сну послаблюються Ego-захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання, а також те, що сновидіння - це процес трансформації переживань в більш прийнятну для сприйняття та оволодіння форму 3) Інтерпретація, тобто тлумачення, пояснення, що включає три процедури: ідентифікацію (позначення, роз'яснення) власне тлумачення та переклад на мову повсякденного життя клієнта; 4) Аналіз опору, забезпечує усвідомлення клієнтом своїх Ego-захисних механізмів і прийняття необхідності конфронтації по них; 5) Аналіз переносу (трансферу). Перенесення є неодмінним атрибутом психотерапії в психоаналізі. Аналіз перенесення сприяє усвідомленню фіксацій, що визначають поведінку і переживання клієнта.
28. Спільне та відмінне у психодинамічному та когнітивно-поведінковому напрямі психології та психотерапії
Психодинамічний напрямок підкреслює роль конфліктів, що виникли через невідповідність особистісних цінностей і внутрішньої картини світу пацієнта дійсності травмуючої ситуації. Тому корекція в цьому психотерапевтичному напрямку полягає в дослідженні системи цінностей і потреб людини і того, як поведінка і досвід травматичної ситуації порушило їх; в дозволі виникли у зв'язку з цим свідомих і несвідомих конфліктів; в перекладі руйнівної енергії в творчу в атмосфері розуміння, прийняття і емоційного комфорту. Виведення витіснених подій на рівень свідомості, їх емоційне отре-гірованіе, звільняє людину від систематичної амнезії, пов'язаної з тенденцією уникати певних негативно забарвлених спогадів і уявлень. Для цієї мети широко використовуються проективні методики. Робота також спрямована на відновлення самоповаги і самовладання, розвиток здорового рівня особистісної відповідальності, відновленні цілісності «Я».
Біхевіоральна або поведінкова психотерапія основною метою має створення нових умов для навчання людини, завдяки чому вона може опанувати своїми діями і змінити поведінку. Сьогодні в біхевіоральній психотерапії існують три головні течії: класичне визначення, оперантне научіння і «мультимодальне програмування». Обумовлення - поняття, що охоплює всю сукупність стимулів поведінки. Розрізняють два видиобумовлення: класичне (Павлівське), коли навчання відбувається тільки за допомогою поєднання стимулів, і оперантного (скінерівського), коли навчання проводиться шляхом вибору стимулу, який супроводжується позитивним (на противагу негативному) підкріпленням. Розрізняють також безумовне навчання, яке відбувається поза спеціально організованих стимулів. Головна мета біхевіоральної психотерапії - забезпечити нові умови для навчання, виробити нову систему стимулів і на цій основі допомогти оволодіти новим поведінкою в процесі тренінгу. Людина розглядається як продукт і творець навколишнього середовища. Психолог виступає в чітко окресленої ролі вчителя, наставника або лікаря, який служить соціально-психологічної моделі, зразком для наслідування, яким він виступає в очах клієнта. Техніка психотерапевтичної роботи цього напрямку будується на твердженні, що певна поведінка є наслідком певного впливу. Це означає, що невротична (дезадаптивна) поведінка - це результат неправильного навчання. Тому в основу поведінкової психотерапії покладена сукупність прийомів формування нової поведінки (переучування), встановлених шляхом експериментальних досліджень і теоретичних припущень біхевіоризму.
