29. Психотехнології психодинамічного напрямку психотерапії

Психодинамічний напрямок психотерапії базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на формування світовідчуття, певної манери поведінки людини, її внутрішніх і зовнішніх проблем. Психотерапевт вирішує питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки клієнта (мотивами, внутрішніми конфліктами, суперечностями), існування і розвиток яких забезпечують функціонування і розвиток особистісного «Я».

Основною метою психологічної допомоги в класичному психоаналізі є: 1) усвідомлення неусвідомленого (мотивів, захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття адекватної і реалістичної його інтерпретації; 2) посилення Ego-свідомості для вироблення більш реалістичної поведінки. Позиція і роль психотерапевта в класичному психоаналізі досить жорстко виділяє такі основні вимоги до нього: невтручання, відстороненість, нейтралітет і особистісна закритість, уміння і здатність витримувати перенесення і працювати з контрпереносом; тонка спостережливість і здатність до адекватних інтерпретацій. Одне з найважливіших вимог до консультанта - усвідомлення власних проблем, реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Недарма проходження тривалого і детального курсу психоаналізу є неодмінною умовою професійної підготовки психоаналітика. Класичний психоаналіз включає 5 базових психотехнік: 1) Метод вільних асоціацій, передбачає породження мимовільних, таких, які випадково приходять в голову, висловлювань, зміст яких може відображати будь-які переживання клієнта. Для психотерапевта важливі зміст і послідовність висловлювань. 2) Тлумачення сновидінь. У сновидіннях розрізняється маніфестувати і латентний сенс (останній включає в себе витіснення і неусвідомлювані, втілені в алегоричну форму, переживання). Враховується те, що під час сну послаблюються Ego-захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання, а також те, що сновидіння - це процес трансформації переживань в більш прийнятну для сприйняття та оволодіння форму 3) Інтерпретація, тобто тлумачення, пояснення, що включає три процедури: ідентифікацію (позначення, роз'яснення) власне тлумачення та переклад на мову повсякденного життя клієнта; 4) Аналіз опору, забезпечує усвідомлення клієнтом своїх Ego-захисних механізмів і прийняття необхідності конфронтації по них; 5) Аналіз переносу (трансферу). Перенесення є неодмінним атрибутом психотерапії в психоаналізі. Аналіз перенесення сприяє усвідомленню фіксацій, що визначають поведінку і переживання клієнта.

28. Спільне та відмінне у психодинамічному та когнітивно-поведінковому напрямі психології та психотерапії

Психодинамічний напрямок підкреслює роль конфліктів, що виникли через невідповідність особистісних цінностей і внутрішньої картини світу пацієнта дійсності травмуючої ситуації. Тому корекція в цьому психотерапевтичному напрямку полягає в дослідженні системи цінностей і потреб людини і того, як поведінка і досвід травматичної ситуації порушило їх; в дозволі виникли у зв'язку з цим свідомих і несвідомих конфліктів; в перекладі руйнівної енергії в творчу в атмосфері розуміння, прийняття і емоційного комфорту. Виведення витіснених подій на рівень свідомості, їх емоційне отре-гірованіе, звільняє людину від систематичної амнезії, пов'язаної з тенденцією уникати певних негативно забарвлених спогадів і уявлень. Для цієї мети широко використовуються проективні методики. Робота також спрямована на відновлення самоповаги і самовладання, розвиток здорового рівня особистісної відповідальності, відновленні цілісності «Я».

Біхевіоральна або поведінкова психотерапія основною метою має створення нових умов для навчання людини, завдяки чому вона може опанувати своїми діями і змінити поведінку. Сьогодні в біхевіоральній психотерапії існують три головні течії: класичне визначення, оперантне научіння і «мультимодальне програмування». Обумовлення - поняття, що охоплює всю сукупність стимулів поведінки. Розрізняють два видиобумовлення: класичне (Павлівське), коли навчання відбувається тільки за допомогою поєднання стимулів, і оперантного (скінерівського), коли навчання проводиться шляхом вибору стимулу, який супроводжується позитивним (на противагу негативному) підкріпленням. Розрізняють також безумовне навчання, яке відбувається поза спеціально організованих стимулів. Головна мета біхевіоральної психотерапії - забезпечити нові умови для навчання, виробити нову систему стимулів і на цій основі допомогти оволодіти новим поведінкою в процесі тренінгу. Людина розглядається як продукт і творець навколишнього середовища. Психолог виступає в чітко окресленої ролі вчителя, наставника або лікаря, який служить соціально-психологічної моделі, зразком для наслідування, яким він виступає в очах клієнта. Техніка психотерапевтичної роботи цього напрямку будується на твердженні, що певна поведінка є наслідком певного впливу. Це означає, що невротична (дезадаптивна) поведінка - це результат неправильного навчання. Тому в основу поведінкової психотерапії покладена сукупність прийомів формування нової поведінки (переучування), встановлених шляхом експериментальних досліджень і теоретичних припущень біхевіоризму.