17. Відмінність техногенних аномалій від природних

Техногенні аномалії. Виявлення техногенних аномалій належить до числа найважливіших еколого-геохімічних завдань при оцінці стану довкілля. Ці аномалії є певним простором, в межах якого концентрації елементів вищі фонових значень за рахунок надходження речовин з техногенних джерел. Виділення техногенних аномалій здійснюється за тими ж принципами, що й природних. Виключення складають штучно створені речовини, аномальні концентрації яких визначаються за санітарно-гігієнічними критеріями. Якщо техногенна аномалія має чіткий просторовий і генетичний зв’язок з конкретним джерелом забруднення, то така аномалія називається техногенним ореолом розсіяння. Техногенні ореоли розсіяння фіксуються переважно в депонуючих середовищах – ґрунтах, донних відкладах, рослинному покриві тощо. Прояви техногенних аномалій в транзитних середовищах (повітря, води) називають техногенними потоками розсіяння.

Критерії	Природні аномалії		Техногенні аномалії
	Ґрунти	Підземні води	Ґрунти	Підземні води
Просторово-часові	Незакономірний розподіл вмісту з глибиною Відсутність змін вмісту у часі	Відповідність складу вертикальній зональності Стабільне положення у просторі і незначні зміни у часі	Приуроченість до поверхневого шару ґрунту Зміни вмісту (концентрації) у часі	Швидкі зміни положення аномалії і зменшення її інтенсивності у часі
Літологічні і мінералогічні	Наявність літологічного і мінералогічного контролю малорухомих елементів і сполук	Відповідність хімізму складу товщ вміщуючих порід	Відсутність літологічного і мінералогічного контролю малорухомих елементів і сполук	Невідповідність хімізму складу товщ вміщуючих порід
Статистичні	Нормальний або логнормальний закони розподілу	Нормальний або логнормальний закони розподілу	Відхилення від природних нормального або логнормального законів розподілу	Відхилення від природних нормального або логнормального законів розподілу

18. Види геохімічної міграції та геохімічні бар’єри

. Види міграції традиційно поділяють за видами руху матерії, виділяючи: механічну, фізико-хімічну, біогенну і техногенну міграцію.

19. Геохімічні показники на базі кларків

Кларки - числові значення вмістів елементів в земній корі. За пропозицією О.Е.Ферсмана одержали таку назву (на честь Ф.У.Кларка, який першим достатньо повно і точно оцінив хімічний склад земної кори). Значне розмаїття типів порід, відмінність геологічного положення, існуючі флуктуації складу створюють труднощі для отримання надійних оцінок середнього складу кори. більш універсальні, вони використовуються для оцінки хімічного, бактеріологічного, механічного забруднення атмосфери, підземних і поверхневих вод, ґрунтів, порід зони аерації і дон­них осадків. Вони охоплюють всі компоненти біосфери і дозволяють визначати рівні їх природної аномальності та техногенного забруднення.

Оцінка рівня забруднення здійснюється через кларки відповідних середовищ, через ГДК (які в даному випадку розглядається як своєрідні кларки взаємодіючих фаз геосфери), через порівняння із стандартами якості (чисельність популяцій при бактеріальному забрудненні), або із застосуванням різноманітних розрахункових коефіцієнтів.

Взагалі кажучи, саме кларки або фонові значення, що фіксуються на апріорі не­забруднених територіях, використовують в тих випадках коли на забруднювач (полютант) відсутні дані щодо ГДК (частіше за все така ситуація характерна при оцінці забрудненості порід зони аерації, іноді ґрунтів і донних відкладів). Звичайно, при цьому необхідний диференційований підхід до токсикантів з урахуванням класу їх небезпеки.

Вимоги до стану ґрунтів прописані в відповідних нормативних документах. Крім прямих показників (рівні концентрацій забруднювачів для оцінки стану ґрунтів використовують широкий набір розрахункових показників, серед яких найчастіше використовують вже згадуваний коефіцієнт сумарної забрудненості.

Для оцінки самоочищуючої здатності геосистем можна використовувати коефіцієнт самоочищення ґрунтів (Давидова Н.Д., Суслова Н.Г., 1984), який є відношенням маси техногенної речовини (елементу) винесеної з певного обсягу ґрунту за певний проміжок часу до маси техногенної речовини внесеної за цей же час (М_Т).