- •Питання до іспиту «Екологічна геологія»
- •Теорія Великого вибуху
- •Сонячна система, її загальна характеристика
- •Наша галактика Чумацький шлях та рух у ній Сонячної системи.
- •Сонце, його загальна характеристика, процеси в надрах і на поверхні
- •Супутники планет Земної групи, їх склад і будова
- •Місяць, його склад, будова, вплив на Землю
- •Планети – гіганти, їх склад і будова
- •Мінерально-сировинні ресурси, необхідні для існування людини
- •Ресурси геологічного простору
- •Відмінність техногенних аномалій від природних
- •Біофільність і технофільність хімічних елементів
- •Антропогенне забруднення довкілля
- •Гравітаційне поле Землі
- •Теплове поле Землі, чим воно обумовлено та його вплив на живі організми і людину
- •Поле іонізуючого випромінювання
Поле іонізуючого випромінювання
Поле іонізуючого випромінювання (частіше його називають радіаційним полем, або полем радіоактивності), яке спостерігається на поверхні Землі, має подвійну природу. У формуванні нормального радіаційного фону, з одного боку, велику, хоча і не найголовнішу, роль грає випромінювання, що приходить до поверхні планети ззовні, з далекого Космосу і навколоземного простору. З другого боку, основна частина радіаційного фону поблизу поверхні Землі зобов'язана своїм походженням наявності у верхній частині літосфери (в земній корі) радіоактивних речовин і процесу дегазації планети, в ході якого на поверхню її виноситься велика кількість радіоактивних газів – радону–222 і торону (радону–220).
Космічний фон, на частку якого доводиться всього близько 12% загального рівня радіоактивності, характеризується потужністю дози випромінювання в 3–6 мкР/год (рентген (Р) – позасистемна одиниця експозиційної дози радіоактивного випромінювання, що відповідає поглинанню такої кількості гамма або рентгенівського випромінювання, яке в 1 см3 сухого повітря при нормальній температурі і тиску створює 2,083109 пар іонів) або 0,03–0,06 мкГр/год (грей (Гр) – одиниця СІ вимірювання дози випромінювання, 1 Гр = 1 Дж/кг = 100 Р). У високогір'ї космічний радіаційний фон зростає на 0,015 мкГр/год (1,5 мкР/год) на кожний кілометр перевищення відмітки рельєфу місцевості.
Нормальна радіоактивність гірських порід обумовлена кларковим вмістом в ній радіонуклідів (радіоактивних елементів). До зон підвищеного ризику відносяться регіони, де на поверхню Землі виходять граніти, гнейси, вулканічні туфи, фосфорити і інші породи, вміст урану і торію в яких може досягати 10–4 кг/кг (100 кларків) і більше. Еманації радону істотно підвищуються там, де гірські породи дезінтегровані, тобто в зонах розломів, вивітрювання, тріщинуватості. Підвищене виділення радону з ґрунту спостерігається також в сейсмічно активних областях.
Методи еколого-геологічних досліджень.
Класифікація еколого-геологічних карт за змістом.
Екологічні ризики та збитки
1