25. Гравітаційне поле Землі

Гравітаційне поле і його аномалії. Тільки завдяки сильному гравітаційному полю на Землі утримуються гідросфера і атмосфера, що забезпечує існування життя.

Гравітаційне поле (прискорення вільного падіння) в межах поверхні планети змінюється від 9,78 м/с² на екваторі до 9,83 м/с² на полюсах. На фоні таких закономірних широтних змін поля сили тяжіння виділяються гравітаційні аномалії геологічної природи до (3–30)·10^–4 м/с², і тимчасові варіації, обумовлені приливною дією космічних тіл, і в першу чергу Місяці і Сонця, що може приводити до періодичних змін висотного положення поверхні планети, а також до повільного перерозподілу мас усередині земної кулі. Приливні варіації можуть досягати 3,4·10^–4 м/с², можлива величина вікових змін сили тяжіння протягом року імовірно складає до 1,0·10^–4 м/с².

Останніми роками все більшу увагу звертає на себе прояв тих чинників зміни сили тяжіння на поверхні літосфери, які обумовлені зміною сили тяжіння у зв'язку із інженерною діяльністю людини. Адже вилучення з надр Землі значної кількості корисних копалин, штучне зниження або підвищення рівня підземних вод, створення великих водосховищ, будівництво крупних міських агломерацій може до певної міри відображатися на протіканні багатьох екологічно значущих процесів, таких, наприклад, як сейсмотектонічні переміщення, обвальні явища, зсуви, карстоутворення, просідання та опускання земної поверхні, абразія, переробка берегів великих водосховищ тощо.

26. Теплове поле Землі, чим воно обумовлено та його вплив на живі організми і людину

Тепловий стан Землі і закономірності його зміни визначаються загальним тепловим балансом масивів гірських порід, залежним від розподілу енергії, що надходить. Розподіл енергії, у свою чергу, обумовлений рядом глобальних, регіональних і локальних особливостей будови планети і приповерхневих її частин. Температурний режим верхньої частини земної кори встановлюється при енергетичній взаємодії Землі з Сонцем і космічним простором, з одного боку, і, з другого боку, з джерелами теплової енергії у внутрішніх сферах планети. Сукупність джерел теплової енергії формує не тільки тепловий режим ґрунтової товщі, що залягає поблизу поверхні Землі, але і клімат, а також умови, придатні для існування живих організмів.

Внутрішні (планетарні) джерела теплової енергії, поступаючись за потужністю сонячному випромінюванню, перевищують решту космічних джерел. Основним внутрішнім джерелом тепла є реакції ядерного розпаду радіоактивних елементів, що входять до складу літосфери. Потужність цього джерела, що становить 18,010²⁰ Дж/рік, приблизно в 1,5 рази перевищує сумарну потужність всієї решти планетарних джерел теплової енергії.

Для самої верхньої частини літосфери набувають все більшого значення техногенні джерела теплової енергії. Потужність такого роду джерел на декілька порядків менше потужності планетарних джерел і потужності сонячного випромінювання. Але вони, як правило, зосереджені в обмеженому об'ємі літосферного простору – в субстраті промислово–міських агломерацій і інших територій, що інтенсивно використовуються. Тому тепловий потік, який генерується ними, може бути не менше теплового потоку, обумовленого наявністю більш могутніх планетарних джерел тепла.