Зміст, цілі та інструменти макроекономічної політики держави

Досвід розвинутих країн світу показує, що держава має виконувати такі головні економічні функції:

1. законодавче забезпечувати функціонування ринкової та бюджетної систем;

2. захищати конкурентне середовище;

3. перерозподіляти національний дохід та багатство;

4. впливати на перерозподіл ресурсів з метою зміни структури національного виробництва і продукту;

5. контролювати рівень зайнятості та інфляції;

6. стимулювати економічне зростання.

Ці функції держава реалізує через економічну політику – систему макроекономічних цілей, засобів (інструментів) і методів їх досягнення за допомогою управлінських рішень. Взагалі модель прийняття макроекономічних рішень можна подати рівнянням:

де ЦФ – цільова функція (мета);

З_і – засоби (інструменти) досягнення цілей;

РЗ_і – ринкові зміни.

В моделях державного управління мета (ціль) завжди наперед задана величина: певний результат, якого уряд прагне досягти внаслідок економічної політики. Прикладом цілей державної політики можуть бути: досягнення певного обсягу національного виробництва або темпу економічного зростання, пониження рівня інфляції, дефіциту державного бюджету, забезпечення повної зайнятості тощо.

Інструменти впливають на мету не прямо, а опосередковано, через ринкові змінні – проміжні процеси і явища між цілями та засобами їх реалізації. Ці засоби можуть бути економічними або адміністративними. Наприклад, впливаючи за допомогою монетарної політики на рівень інфляції держава не тільки змінить грошову масу , а й обсяг виробництва , інфляційні очікування , швидкість руху грошей (V) і т.ін., тому що

Елементами макроекономічної політики є такі складові:

• бюджетно-податкова (фіксальна);

• грошово-кредитна;

• зовнішньоекономічна;

• соціальна (політика доходів).

Кожна складова макроекономічної політики має свої інструменти (засоби) впливу. Наприклад, фіскальна політика використовує такі інструменти:

• податкові ставки;

• податкові пільги;

• база оподаткування;

• режим оподаткування;

• структура витрат;

• розподіл податкових надходжень за рівнями бюджетів;

• балансування бюджетів і т.ін.

Інструментами грошово-кредитної політики є:

• норма обов’язкових банківських резервів;

• норми міжбанківських кредитів;

• норма відсотка за державними облігаціями, терміни їх випуску і погашення;

• норма облікової ставки тощо.

Інструментами зовнішньоекономічної політики є:

• зміни у валютному курсі;

• пільги для працюючих на експорт;

• митна політика;

• квотування і т.ін.

Інструментами соціальної політики є:

• диференціація ставок оподаткування доходів;

• обов’язкове державне страхування на випадок безробіття;

• соціальне страхування втрати працездатності;

• пенсійне страхування;

• різні види соціальної допомоги і т.ін.

Не будь-який інструмент є придатним для реалізації обраної мети. Наприклад, засоби фіскальної політики застосовують для: стимулювання (обмеження) обсягів виробництва, стимулювання (обмеження) сукупного попиту, подолання диспропорції на товарному ринку, впливу на рівень зайнятості, перерозподілу доходів і т.ін.

За допомогою грошово-кредитної політики впливають на: зміну сукупного попиту та сукупної пропозиції; схильності до інвестиційної діяльності тощо.

Використання інструментів зовнішньоекономічної політики сприяє розширенню або обмеженню експортних можливостей держави.

Соціальна політика через властиві їй засоби впливу здійснює перерозподіл доходів, обмежує безробіття тощо, забезпечуючи необхідний рівень споживання у суспільстві.

До адміністративних інструментів макроекономічної політики держави належать:

• законодавча та регулююча діяльність суб’єктів економіки;

• прогнозування та індикативне планування економічних процесів, обсягів виробництва, рівня цін і т.ін.;

• прямий державний контроль монопольних ринків;

• розробка державних норм та стандартів;

• ліцензування;

• квотування;

• консервування частини природних ресурсів тощо.

Практично жоден економічний інструмент не може працювати без адміністрування. Там, де фактор часу є визначальним, дієвіших засобів за адміністративні, немає. Важливим є і те, що неефективні адміністративні рішення можна швидше скасувати і припинити їх дію. А припинення дії економічних засобів вимагає більше часу і включає в себе ефект мультиплікації негативних ефектів.