47. Права інтелектуальноі власності на торгівельну марку

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Суб'єктами -є фізичні та юридичні особи, може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом(яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом)

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:1) право на використання торговельної марки;2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Майнові права достроково припиняються :1. з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. 2. за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Чинність прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

48. Поняття, види та система зобов’язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільно-правові зобов’язання поділяються на певні групи, які в сукупності складають єдину систему:

1.залежно від визначеності змісту:

Альтернативне зобов'язання -боржник вибирає спосіб вико­нання, якщо інше не передбачено законом або договором). Якщо боржник не здійснить вибору, це може зробити кре­дитор.

Факультативне зобов'язання - боржник зобов'язаний здійсни­ти на користь кредитора конкретні дії, але може замінити їх іншим, завчасно передбаченим предметом

2.Зобов'язання поділяються: на основні і додаткові. Додаткові зо­бов'язання забезпечують належне виконання основних.

3. За підставами виникнення виділяються дві групи цивільнх зобов’язань:

Договірні – виникають на підставі договору; 1) зобов’язання щодо передачі майна у власність або інші речові права;2) зобов’язання щодо передачі майна в тимчасове користування;3) зобов’язання щодо передачі об’єктів права інтелектуальної власності;4) зобов’язання щодо виконання робіт;5) зобов’язання щодо надання послуг;6) зобов’язання щодо спільної діяльності.

Недоговірні – виникають з інших юридичних фактів.1) недоговірні зобов’язання, що виникають з неправомірних дій (зобов’язання, що виникають із завдання шкоди (деліктні зобов’язання), зобов’язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави та зобов’язання, що виникають із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи);2) недоговірні зобов’язання, що виникають з правомірних дій(із публічної обіцянки винагороди;із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення;із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи)

4. За розподілом прав та обов’язків:

Односторонні (односторонньозобов’язуючі)-у однієї сторони права,а в іншої обов’язки.

Взаємні (двосторонньозобов’язуючі)=кожен із учасників має права і обов’язки)