37. Право спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Спільною сумісною власністю є:1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу2. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Здійснення права спільної сумісної власності. Співвласники майна-володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном-здійснюється за згодою всіх співвласників.У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження -він вчинений за згодою всіх співвласників( може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень)

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності 1. Співвласники мають право на виділ у натурі 2. У разі виділу - вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності 1. може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.2. У разі поділу - вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, право спільної сумісної власності на нього припиняється. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

38. Віндикація як спосіб захисту права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

та має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні во­лодільці, які на час подання позову не володіли цим майном. Відповідачем - незаконний воло­ділець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні, така осо­ба, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речо­вому праві.

Предмет- вимога власника, який не во­лодіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Межі. Може бути витребувана лише інди­відуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лишетого майна, яке було у власності особи .З цих самих міркувань унеможливлюється також звернення з віндикаційним по­зовом у тих випадках, коли майно було спожите, втрачене, зіпсоване незакон­ним володільцем.

Підставою - обставини, що підтверджують пра­вомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача тощо. Важливою умовою звернення - є відсутність між пози­вачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.