34. Набувальна давність.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом(строк-15 р)

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

35. Припинення права власності.

Підстави припинення права власності

У разі: 

     1) відчуження власником свого майна;

     2) відмови власника від права власності заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності;

     3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі- це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.;

     4) знищення майна- припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру;

     5) викупу пам'яток історії та культури;

     6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;  

     8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

     9) реквізиції- у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, переходить у власність держави або знищується. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку.;

     10) конфіскації- До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення, у власність держ безоплатно;

     11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

36. Право спільноі частковоі власності

Поняття

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.  Визначення часток 1. вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом,якщо розмір не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників 5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Здійснення права спільної часткової власності1. здійснюється співвласниками за їхньою згодою.2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном.3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності(якщо ні- може вимагати матеріальної компенсації)

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності 1. співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. 2. Продавець частки зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності 1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, якщо не допускається - має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У разі виділу співвласником у натурі -право спільної часткової власності на це майно припиняється для співвласника( набуває право власності на виділене майно)

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.