2. Цивільне законодавство України: поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів.

Циві́льне законода́вство — це система нормативних актів, які містять в собі цивільно-правові норми,це зовнішня форма права.

Систему цивільного законодавства складають законодавчі та інші нормативні акти, що містять цивільно-правові норми:

-КУ-основа , ЦК-основний акт, інші закони;-акти ПУ – постанови КМУ;-відомчі акти міністерств;акти, прийняті ВСУ та ВГСУ;рішення органів місцевого самоврядування, звичаї, міжн договора (можуть видаватися ін. органами дерє влади, органи вл АРК,відповідно до КУ та ЦК)

Джерелом ЦП можуть виступати цивільні договори (ст.6 ЦК).

Дія актів цивільного законодавства у часі. Акти цивільного законодавства:1) регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності(через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування)2) не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи(акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності). 3) якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності(до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності.).

Закон діє до його скасування у встановленому порядку.

Дія цивільного законодавства у просторі і за колом осіб. 1)всі н-п акти ЦК поширюють свою дію на всю територію України. Орган, що видав н-п акт, може обмежити територію дії даного акта.2) поширюється на всіх осіб, що перебувають на її території. 3)якщо дія цив – пр. нормативного акта поширюється на певну територію України- діє тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території. Іноді передбачено або випливає з його змісту, що він застосовується лише до певної групи суб'єктів.

3. Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види.

Цивільно-правові відносини — це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, які складаються між майново та організаційно відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Елементи:

1.Суб'єкти цивільно-правових відносин(гр. У, юо, У держ,ін. гром, особи без гр…):

-мають брати участь принаймні дві особи

- суб’єкт якому належить право- активним суб'єктом, або суб'єктом прав, а суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок - пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки.

2.Об'єкти цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та організацій(речі, дії , особисті не майн блага, речі дух і інтл творчості.)

3.Суб'єктивне цивільне право — це міра дозволеної поведінки учасника цивільних правовідносин. Змістом становлять повноваження:а)на власні дії б) повноваження вимоги (можливість вимагати вркоання обов’язків) в)повноваження на захист

4.Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки учасника цивільних правовідносин: а)активний (спонукання вчинення до дій) б)пасивний (спонукання суб'єкта до утримання від учинення певних дій)

Види:

1) За підставою виникнення правовідносин вирізняють регулятивні(призначені для опосередкування (регулювання) зв'язків нормального цивільного обороту) та охоронні(у випадках необхідності захисту інтересів учасників) правовідносини.

2) За характером взаємозв'язку між зобов'язаним та уповноваженим суб'єктом розрізняють абсолютні(уповноваженій особі протистоїть невизначене коло зобов'язаних суб'єктів), загально регулятивні(кожному суб'єкту правовідносин протистоїть кожен інший суб'єкт цих правовідносин) та відносні правовідносини(уповноваженій особі протистоїть чітко визначена зобов'язана особа).

3) За об'єктом слід виділяти правовідносини майнового(об'єктом яких є майнові блага) та немайнового(об'єктом немайнові блага) характеру.

4) За способом задоволення інтересів зобов'язаної особи виділяють речові(фіксують статику майнового становища суб'єктів), зобов'язальні(опосередковують динаміку майнових відносин з передачі майна, виконання робіт, надання послуг), корпоративні(опосередковують процес управління приватним майном корпорації з боку її членів.) та виключні(фіксують закріплення об'єктів інтелектуальної власності за відповідними особами) правовідносини.

5) За характером поведінки зобов'язаної сторони розрізняють активні(вчинення виключно певних дій) та пасивні правовідносини.