29. Парламент і парламентаризм в Україні. Поняття парламенту, його правова природа та характерні риси. Пон яття та зміст парламентаризму

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його винятковість як єдиного органу законодавчої влади у державі, універсальність у системі органів державної влади, що зумовлена, насамперед, унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову, внутрішньою структурою парламенту та іншими обставинами.

В УКР парламентом є ВРУ – єдиний орган зак влади Не передбачена й можливість делегування нею своїх законодавчих повноважень.ВРУ є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона має право представляти весь Український народ

Колегіальний характер полягає насамперед у її складі й порядку роботи. (450 народних депутатів і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу, рішення приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування).

Виборний характер українського парламенту,-він формується виключно шляхом виборів народних депутатів України( є, як правило, вільними і демократичними, тпроводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування)

Постійний, постійно діючий характер українського парламенту - народні депутати обираються до Верховної Ради строком на п'ять років і здійснюють свої повноваження в ній на постійній основі.

Парламент України є пріоритетним органом в системі органів державної влади України, першим серед рівних. Він здійснює пріоритетний вид державної влади — законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу І виразником його волі. Отже, парламент - це виборний колегіальний орган держави, наділений нормотворчими, фінансовими та контрольними повноваженнями, що діє в умовах демократичного режиму.    Парламентаризм :

- це система формування та діяльності верховного представницького органу, держави, а також політико-державних відносин та інститутів, прямо чи непрямо пов'язаних з ним за умови існування у суспільстві демократичного режиму.

- це цілісна політико-державна система, що складається з ряду демократичних і бюрократичних елементів і зв'язків, що взаємодіють між собою.

- це форма державного керівництва суспільством, якій притаманні керівна роль представницького органу в системі органів держави, контроль парламенту за виконавчою владою.

   Принцип “поділу влади” на законодавчу, виконавчу та судову є характерним для парламентаризму.

Парламент і парламентаризм є показником рівня стану демократизму в суспільстві. У країнах, де відсутня демократія, а парламент функціонує лише формально, не виконуючи належним чином своїх функцій, не формується система парламентаризму.    

30. Поняття державної території. Державний кордон України. Територіальне

верховенство України

Державна територія:

- це частина земної кулі, що належить певній державі на законних підставах, у межах якої вона здійснює суверенітет.

-з одного боку виступає як об'єкт права власності, а з іншого боку - вона визначає просторову межу державної влади.

- є матеріальною базою існування відповідної держави і на неї поширюється її територіальне верховенство.

-передбачене право народу на володіння, користування і розпорядження як самою територією, так і всіма її природними ресурсами і багатствами без шкоди для будь-яких зобов'язань, що випливають з міжнародного співробітництва держав (земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу)

- утворює: сухопутна територія; водна територія, повітряна територія ,надра.

У межах державної території держава здійснює своє територіальне верховенство і національну юрисдикцію.

Територіальне верховенство держави прямо зв'язане з державним суверенітетом і виступає в якості одного з його складових елементів. Суверенітет України поширюється на всю її територію. У міжнародному праві, відповідно до визначення Міжнародного суду, територіальне верховенство розуміється як територіальний суверенітет.

- право держави здійснювати виняткову юрисдикцію стосовно всіх осіб і предметів на своїй території.

- це складне і комплексне поняття, що виявляється у виді територіального верховенства народу і держави

- держава є незалежною у здійсненні на своїй території законодавчої, виконавчої та судової влади, самостійно визначає свій адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць, може встановити відповідний правопорядок, що дає змогу використовувати у своїх інтересах як саму територію, так і її матеріальні компоненти, може безперешкодно використовувати свою територію доти, поки не порушує прав інших суб'єктів міжнародного права і не завдає їм шкоди.

Межі дії територіального верховенства кожної держави обмежуються її державними кордонами.

Державні кордони - це фактичні чи уявні лінії на сухопутному, водному, повітряному просторі та в надрах, які визначають межі дії державного суверенітету, поширення територіального верховенства держави. Вони відділяють територію однієї держави від іншої, визначають межі державної території з усіма ресурсами, що є матеріальною умовою існування суспільства.

У міжнародній практиці відомі орографічні, геометричні та географічні державні кордони.

Орографічний державний кордон - це лінія, проведена по природних рубежах з урахуванням рельєфу місцевості, головним чином по гірському вододілу і руслах прикордонних рік.

Геометричний державний кордон - це пряма лінія, яка з'єднує дві визначені на місцевості точки державного кордону і перетинає місцевість без урахування її рельєфу (минаючи, як правило, населені пункти).

Географічний державний кордон - це лінія, що проходить через визначені географічні координати і збігається іноді з тією чи іншою паралеллю або меридіаном. Такі кордони часто трапляються в Африці та Америці.

За міжнародним правом, процес встановлення кордону складається з двох стадій:

Делімітація кордону (від лат. delimito - встановлюю) — це договірне визначення лінії проходження державного кордону, яке здійснюється за допомогою крупно-масштабних карт, в яких повністю визначені населені пункти, рельєф, гідрогеографія та інші особливості місцевості. У ході делімітації договірні держави складають (по карті, без проведення робіт на місцевості) опис проходження лінії кордону, що може бути окремою статтею у самому договорі або в додатку до нього. Встановлена в такий спосіб лінія кордону наноситься на карту, яка додається до договору. Делімітація є підставою для проведення наступного етапу визначення кордону - проведення його на місцевості.

Демаркація кордону (франц. Demarcation - розмежування) - проведення державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками відповідно до договору про делімітацію кордонів, до якого додаються карти і описи. Демаркація здійснюється на підставі документів про делімітацію кордону. Виконується топографічна зйомка або аерофотозйомка місцевості, на підставі чого складається великомасштабна топографічна карта прикордонної смуги, встановлюються прикордонні знаки і визначаються їхні координати. Документи демаркації набувають чинності після затвердження їх відповідно до законодавства договірних сторін.